Важливо :: Життя громади :: 06 червня 2016 16:47 , Андрей Евченко
lviv2mini

Краматорці у Львові: яким виглядає рідне місто із Заходу України

Як живеться «нашим» у Львові і яким вони бачать Краматорськ з відстані майже у 1000 кілометрів? Чи стало місто, на їхню думку, по-справжньому українським після подій останніх двох років? Ці питання kramatorsk.post задав 73-річній вчительці та молодому художнику, які виїхали до Львова.

За останні два роки з Краматорська виїхало чимало містян у пошуках кращої долі: хтось лишив місто ще під час славнозлісних подій 2014 року, хтось трохи згодом. І багато з них вже не збираються повертатись у рідне місто.

Продала за безцінь квартиру і поїхала у Львів

Майже два роки тому на залізничний вокзал Львова приїхала і Розалія  Павлівна Вовк. Продавши за безцінь квартиру, вона наважилася поїхати з Краматорська, у якому прожила 58 років, на Західну Україну. «У Краматорську були бойові дії, до того ж мене там нічого не тримало, бо вся моя родина жила у Львові. Я потрібна була їм як бабуся», - згадує вона.

lviv1

Її власний син на той час вже двадцять років як жив у Львові, менший онук мав іти до школи, а старший приїхав у Львів із Криму, де жив і навчався на останньому курсі інстиуту. «Він приїхав до Львова і продовжив тут навчання. Я дуже пишаюся ним, - додає Розалія Павлівна. – Ми не заплатили ні копійки за його навчання у Львові. А ще онук каже, що не повернеться більше у Крим, навіть незважаючи на те, що там лишилася його мати».

Виховувала партіотів

Розалія Павлівна віддала вчителюванню у початкових класах і вихованню маленьких краматорців половину свого життя. Однією з перших у 1993 році вона взялася керувати україномовним класом у школі № 35. «Ніхто з учителів не хотів тоді брати український клас», - каже вона. Ті зернята любові до рідної землі, які вона закладала у своїх учнів, дали свої сходи і показали, наскільки важливим є патріотичне виховання у ранньому віці. Тому що більша частина її учнів під час захоплення Краматорська російськими військовими та бандитами зайняла проукраїнську позицію. «Я пишаюся своїми учнями, - з гордістю каже вона. – Значить, я живу і роблю свою справу недаремно».

У Львові краматорській вчительці дуже подобається, бо «тут почуваєшся людиною». «І місцем у транспорті завжди поступаються, і під’їзди тут чисті, і цілодобово є гаряча вода, і п’яних людей на вулицях я не зустрічала, не валяються попід дворами, як у нас. А ще мені подобається, як тут звертаються один до одного на вулиці, у транспорті: не «женщина» чи «мужчина», а «пані», «пан» - це дуже приємно», - розповідає вона. У Львові Розалія Павлівна відвідує виставки і презентації і каже: «Я раніше кожного року приїздила до Львова у гості до сина, мріяла сюди повернутися, і доля вирішила так, що моя мрія збулася».

Краматорськ майже не змінився

Але попри гарне життя у місті Лева, вона кожен ранок починає з перегляду новин Краматорська. «Мені подруги телефонують і питаються, що відбувається у Краматорську, - сміється Розалія Павлівна, - а я кажу чи тролейбус запустили, чи мітинг проходить, чи десь щось сталося». Вона чекає у гості на краматорську подругу і вже планує, які туристичні цікавинки Львова їй покаже. А от сама каже, що у Краматорськ більше не повернеться.

«Так, місто розвивається, актори приїжджають, проходять мітинги, - зітхає вчителька, говорячи про Краматорськ, - але того мало... » На її погляд, Краматорськ майже не змінився. «Місто українське лише на 30%, а на 70% - сепаратистське. Навіть у школах – де я добре знаю ситуацію – багато вчителів ненавидять Україну, багато тих, хто тільки маскується під патріотів. Влада країни не мусить про це забувати і має бути уважною до того регіону».

Краматорський художник: «Краматорці не знають історії свого міста»

Півтора роки тому до Львова приїхав і перспективний краматорський художник, який творить під псевдонімом Микола Чугун. Отримавши запрошення на роботу, він не роздумуючи вирушив разом із сім’єю у місто Лева.

Миколі Чугуну дуже подобається Львів: «Це місто просякнуте духом історії і в той же час сповнене активністю сучасності. Велика кількість екскурсій та музеїв вдало гармонує з можливістю відвідувати конференції та майстер-класи. Все поруч, все під рукою. Місто туристичне і тому відкрите для нових людей». Саме тому краматорський художник з родиною швидко адаптувалися на новому місці. Зустрічали гостей, водили їх улюбленими туристичними маршрутами Львова, який і досі кожен раз по-новому відкривають для себе.

«Часто гуляючи містом і помічаючи цікаву будівлю, я просто питаюся у перехожих про її історію, і люди з радістю розповідають. Тут люблять історію свого міста і поважають її. А у Краматорську більша частина мешканців навіть не пам’ятає прізвище зансовника міста, що вже там казати про іншу частину історії», - каже Микола Чугун.

Краматорськ не виглядає привабливим

У Краматорську він прожив майже 28 років, а за останні півтора роки до міста дитинства ще не їздив. Та й повертатися у Краматорськ не бачить сенсу: «Якщо у місто повертатися, то з якоюсь метою. Без неї там робити немає чого. Сіра типова архітектура, брудні вулиці, низький рівень культурного розвитку – все це не дуже привабливо». Єдиною схожістю між Льовом та Краматорськом він вважає поведінку людей у громадському транпорті. «В обох містах люди у транспорті стоять біля дверей, хоча у салоні можна навіть танцювати, - ділиться Микола Чугун своїми спостереженнями. – А ось головна відмінність – культура відпочинку. У Львові все це представлено значно ширшим асортиментом. Наприклад, тут не стільки заведено сидіти у барі, скільки у кав’ярні. Хоча барів теж багато. Також багато парків, музеїв, центрів відпочинку».

Спеціально Микола Чугун не слідкує за новинами Краматорська, бо «там рідко щось цікаве відбувається». На питання, чи змінилося місто за цей час, відповідає: «Думаю, місто не дуже змінилося, бо мало часу минуло. Звісно, проукраїнські настрої значно сильніші, ніж до війни, але цього поки що мало. Краматорськ лишається тим самим провінційним містечком, у якому життя жевріє, але точно не має ознак бурхливого життя».

З Краматорськом у серці. Від автора

Я впевнена, хтось неодмінно образиться на такі слова на адресу дорогого серцю міста. Не варто, повірте. Бо всі, хто виїхав з Краматорська, надзвичайно люблять своє місто. Але кожен має право обирати, де йому краще. І вказуючи на відсутність змін у місті, люди показують, наскільки високими були їхні очікування, які, на жаль, поки що не виправдались. Бо наше місто має надзвичайно великий потенціал. Але коли бачиш, як цей потенціал продовжують розкрадати і розбивати на друзки, позитивних емоцій це не додає.

Я пригадую, як напровесні 2013 року приймала у гості подругу із Сум. Листя на деревах тоді ще не було, тому ніщо не прикривало наготу міста. Дівчина делікатно мовчала, а я виправдовувалась: «От якби ти приїхала трохи пізніше, ти побачила б, яке зелене наше місто». Мені надзвичайно хотілося пишатись своїм Краматорськом, у якому минуло дитинство зі збитими колінами і юність з першою закоханістю. Але архітектура не передавала моїх емоцій.

lviv2

І тоді я зрозуміла, що справжній Краматорськ живе у серці кожного його мешканця. Він різнобарвний і прекрасніший за усі європейські міста з їхньою старовинною архітектурою. Бо тільки у нас є унікальне явище під назвою «краматорське зарево», наша шовковиця у дворах (до речі, у Львові шовковиць немає) найсмачніша, а найпопулярніше місце дозвілля – парк «Ювілейний» - значно кращий, ніж парк атракціонів у Львові.  Єдине, що доки в 70 км від міста точаться бої, власне я не можу вважати Краматорськ безпечним і, приїжджаючи у гості, на жаль, не можу про це забути.

Євгенія Лубенець

Інші статті на цю тему

ato-oos

Кілька місяців ситуація навколо кордонів України напружена: Росія стягнула найбільшу з 2014 року кількість військ і озброєнь.

bomboshovisha-kramatorska

Доєднуйтесь та ділиться інформацією щодо сховищ і захисних споруд Краматорська

zustrich-kramatorciv-u-lvovi

Вхід буде платним - ці гроші ми збираємо на Збройні сили України

коментарі