Бізнес розваг під час війни: Краматорський Квіз-тайм тимчасово переїхав до Одеси

Без малого три роки пристрасної та запальної боротьби за звання найрозумніших та найдотепніших – з 20-го квітня 2019-го і до 17-го лютого 2022-го року у Краматорську майже щотижня відбувався Квіз-тайм.

Квіз-тайм поєднує риси багатьох насамперед інтелектуальних ігор, як-от Що? Де? Коли?, Брейнг-ринг тощо. А разом з тим під час гри вгадували музику, звуки, фільми та вирішували різні головоломки. Зіграти збиралися люди різного віку, інтересів та занять, проте саме Квіз-тайм об’єднував їх у цікавому та захопливому змаганні. 

Організатором та незмінним ведучим цих ігор був Даніїл Антончик. У проведенні йому допомагали студенти ДНМУ, – дівчата підраховували бали та слідкували, щоб ніхто не мухлював, хоча таке бувало нечасто та хіба що з тими, хто недочув правила. Трохи згодом до команди Квіз-тайму долучилася Каріна Єфремова, яка із великим успіхом взяла на себе функції медійного піарника проєкту.

Через війну Даніїл та Каріна вирішили переїхати до Одеси. На новому місці вони також намагаються організувати регулярні ігри Квіз-тайму.

Цікаві факти про Квіз-тайм у Краматорську: 

Загалом 196 команд зіграли принаймні одну гру. А це щонайменше кілька сотень гравців або навіть понад тисячу, якщо брати до уваги, що у команді може бути до семи учасників.
Серед лідерів краматорського Квізу команди з такими назвами: Коньяк-спорт, Любое слово, Послідовники Піфагора, а також Чунга-Чанга.
Серед найкумедніших назв, – бо який Квіз-тайм без гумору: Усики им. П. Зиброва; Фанаты Бурды; Охрана отмена; Вино, котики та Черчілль тощо. 
До речі у топі команд за відвідуванням ігор команда KramatorskPost посідає на сьогодні 10-е місце. 

Кажуть, що під час війни дуже важливо продовжувати нормальне життя там, де це можливо. В більш-менш безпечних містах України так і відбувається. Тож ми поспілкувалися з Даніїлом та Каріною та поставили їм кілька запитань щодо організації Квіз-тайму в Одесі.

Ще у Краматорську Квіз-тайм коливався у визначенні між грою у поп-культуру та псевдо-інтелектуальною. Чи встигли ви остаточно зрозуміти, чим саме він є та яким би хотіли бачити одеській Квіз?

Даніїл: Якщо в команді сім людей, то хтось, напевно, знається на конкретній тематиці. Поп-культура – це тільки загальна тема нашої гри. Питання охоплюють значно ширші галузі знань: логіка, технології, література, історія тощо – це все теж обов’язково є на грі. А ось її формат, я все ж таки гадаю, псевдо-інтелектуальний. Це стосується механіки. У нас тільки один раунд на кшталт «Що? Де? Коли?», а усі інші ми робимо мультимедійними або у вигляді тестів. Вважаємо, що це більш актуальний та сучасний ігровий формат. 

Каріна: В Одесі у нас багато конкурентів. Тут є ігри суто інтелектуальні, а є суто розважальні квізи з нескладними питаннями. Гадаю, ми тримаємося десь посередині. 

Чи складно було шукати місце для проведення гри в Одесі та чим відрізняються пошук та організаційний процес там і у Краматорську? 

Каріна: Справа в тому, що ми почали організацію нових ігор під час війни, але коли в Одесі  відносно спокійно. Втім багато місцевих організаторів роз’їхалися, а чимало закладів зачинено. Тому конкуренція між ними на даний момент трохи слабша. 

Щодо пошуку приміщення, тут працюють ті ж самі закони – потрібно вміти домовитися на прийнятних для обох сторін умовах та зробити все, щоб привести до закладу людей, а саме на це зараз у них великий попит. З нашого ж боку є певні критерії технічного характеру для проведення гри, тож я моніторила різні місця в інстаграмі, розпитувала, дивилася, де у місті влаштовують подібні заходи, а вже тоді обрала кілька закладів, з якими ми поїхали поговорити та, якщо вдасться, домовитися. 

Насправді, нам ніхто не відмовив, проте ми обрали найближчий до нас бар у центрі міста, а ось чи продовжиться співпраця з іншими – подивимося. Ми плануємо використати усі наявні можливості і з часом прийти до того, щоб робити заходи кілька разів на тиждень у різних районах Одеси.

Яке ви відчули в Одесі ставлення до тимчасових переселенців і чи не дивувалися місцеві, що ви до них приходите з такою пропозицією?

Каріна: До переселенців ставлення нормальне, – таке, як і до звичайних людей. Проте особливих переваг статус переселенця, звісно ж, не дає. Стосовно заробітку це навіть складніше – нове місто, нові люди, зв’язків нуль. Треба багато зусиль прикладати, особливо у нашій розважальній сфері. Але руки ми не опускаємо і вдаємось до усіх можливих способів привернути увагу. Пишемо до місцевих спільнот, заводимо знайомства. Це енерговитратно, та ми розуміємо заради чого це робимо. Ніхто не казав, що буде легко. А щодо нашої пропозиції, тут було досить просто – можете? хочете? – то робіть! Якщо ще і з користю – взагалі клас.

Трохи не про гру, а про особисте. Як ви влаштувалися в Одесі?

Якщо казати про загальні питання – проживання, їжа, одяг, то тут дещо інша ситуація. Допомагають волонтери і гуманітарні організації. За бажанням можна трохи зекономити на базових речах  завдяки таким пунктам допомоги. А нам, наприклад, пощастило орендувати хорошу квартиру у центрі міста, як мені здається, за супер ціною. Ми зустріли жінку, яка вважає за потрібне допомагати вимушеним переселенцям і здала нам житло за 4000 гривень, а це дуже дешево для таких умов. Вдячні долі і цій жінці за таку можливість.

Повернімося до квізу. Скільки вже ігор відбулося в Одесі та скільки команд взяло участь?

Каріна: Поки що була лише одна гра. Нам уже підтвердили другий захід. Він має відбутися на цих вихідних, тобто 7-го травня. Сподіваємося, усе вийде добре. На першій раз зібралися одразу сім команд – дуже непогано для початку. У Краматорську кількість команд на грі коливалася теж від семи до іноді аж сімнадцяти, а у середньому було десь дванадцять. 

Ви використовуєте напрацьовану у Краматорську базу питань?

Даніїл: Так, напрацювань за три роки проведення ігор у Краматорську і Слов’янську вистачає. Перед грою я їх редагую і адаптую, якщо трапляються локальні або ситуативні питання.

Каріна: Мається на увазі, що ми прибираємо локальні краматорські питання. А одеську специфіку використовуємо поки що тільки у соцмережах. Наприклад, коли тут ішов дощ, ми в сторіз зробили кілька питань на цю тематику. Потроху починаємо прив’язувати ситуативно. 
Насправді, це важко через моральні причини – все одно жаги занурюватися у справу поки немає. А ще є нюанс – це сприйняття іншого міста у великій мірі як чужого. Та скоріш за все, локалізація неминуча, і чим довше ми тут, тим швидше вона відбуватиметься.

А хто краще відповідає на питання чи, скажімо так, хто розумнішій – краматорці чи одесити?

Даніїл: Слово «розумний» не зовсім коректно ілюструє фактор перемоги у цій грі. Тут важлива загальна ерудиція, кількість гравців, згуртованість команди, вміння обрати правильну версію відповіді.

А щодо того, хто розумніший. У нас на першому квізі були гравці з Одеси, Краматорська, Слов’янська, Маріуполя. Розподіл призових місць вийшов таким: перше та друге – посіли команди одеситів, на третьому – збірна команда гравців з Донеччини. Висновки робіть самі. Я ж по одній грі не судитиму точно ☺

А як ставляться краматорці до того, що ви проводите їхню улюблену гру під час війни в іншому місті, та викладаєте, як раніше, рекламні сторіз та анонси в інстаграмі? Часом, як то кажуть, не хейтять?

Каріна: Зовсім ні, не хейтять. Навпаки пишуть нам, що сумують і трохи заздрять. І ми теж сумуємо. Ми з усіма залишаємося на зв’язку. Тому ми вирішили організувати онлайн-гру, щоб могли долучитися всі краматорські квізтаймівці, де б вони зараз не перебували (гра відбувалася 5-го травня). 

До речі, є гравці, які познайомилися один з одним саме у нас на квізі, а тепер з родинами евакуювалися з Краматорська і живуть зараз разом в інших містах, як-от, наприклад, деякі учасники команд «Любое слово» та «Коньяк-спорт». 

Ви кажете, що Одеса поки сприймається вами як чужа. Напевно ж, хочеться якнайшвидше повернутися додому і дограти принаймні зимовий сезон?

Даніїл і Каріна разом: Так, звичайно, хотілося б повернути все, як було, не зважаючи на плани, які ми тут маємо. Хочеться жити у Краматорську та розвиватися у своєму рідному місті. Проте ми маємо жити також «тут і зараз», бо невідомо, коли закінчиться ця війна. 
Так чи інакше ми сподіваємося, що найближчим часом зіграти у Квіз-тайм у мирних та вільних Краматорську і Слов’янську.

Усі краматорці, які поїхали або залишилися у місті, так само чекають нашої перемоги, щоб можна було повертатися додому. А тоді Квіз-тайм знову стане одним з улюблених способів проведення вільного часу для багатьох мешканців нашого мирного українського Краматорська. 

Цю публікацію було створено за фінансової підтримки Європейського Союзу в партнерстві з DW Akademie. Вміст публікації є одноосібною відповідальністю Краматорськ Пост та не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.

коментарі