"Бог дає нам випробування, а не покарання": священник УГКЦ про те, чи може український християнин любити і вбивати ворогів

Багато українських християн після повномасштабного російського вторгнення і російських військових злочинів, які послідували за цим, шукають відповіді на питання: чому Бог допустив це? А також, чи маємо ми любити росіян, коли вони роблять таке, адже Ісус Христос казав, щоб Його послідовники любили всіх, навіть ворогів?

З цими питаннями ми звернулися до священнослужителя Української греко-католицької церкви, отця Петра Цідила Згромадження Воплоченого Слова, настоятеля монастиря у Краматорську. 

- Війна Росії проти України - за що нам це? Чому це з нами відбувається? Чому Бог послав нам таке?

- Ми бачимо, що людина по своїй природі знає, що кожен наслідок має свою причину. Часто людина через свою неміч думає, що причина в цьому - є недосконалість, якесь зло, і відштовхується від цього, що хоче добитися чогось доброго, але починає зі злого. І тому часто їй це не виходить, бо ніколи не може зло породити добро.

Святий Тома Аквінський говорить визначення гріха: гріх - це відвернення від Бога, повернення до створеного. "Не може людина знайти спокою тільки в Бозі", казав святий Августин. Тому людина шукає, шукає і ніби все добре: і люди біля неї, і ніби має роботу, але все рівно почувається, що щось не так. А чому? Тому що немає головнішого - джерела добра. І тому людина, можливо, іноді шукає добре. Причина: є зараз зло. Звідки воно взялося? Бог створив зло? Та ні, Бог є добро. 

Людина через якісь свої проступки або впала у це зло, або прийшла у це зло, або зло її настигло, і, можливо, вона не винувата в цьому. Згадайте про сліпонародженого з Нового Заповіту. "Хто згрішив? Хто винуватий в тому, що він сліпий?", - питалися учні в Ісуса. Ісус каже: "Ніхто не винуватий". В чому ж тоді причина? Щоб проявилась інколи воля Божа щодо тої людини. Можливо, в нашому випадку, [те саме відбувається] щодо нашого народу чи якихось людей. Ми в певній мірі не можемо зараз цього осягнути. І коли ми чогось не знаємо, це нас тривожить, і ми шукаємо [відповіді]. Якщо шукаємо у правильному руслі, дійдемо до тої правди, якщо шукаємо в іншому - ми ще більше віддалимося. 

Моя особиста думка: якби Бог мене дійсно хотів покарати, то де би я зараз був? 

- У пеклі, мабуть.

- Тобто, Бог за стільки гріхів, які я вже зробив, [міг мене покарати], але є в моєму серці бажання відвернутися, щось змінити, розкаятися, перепросити, щоби йти далі. Так само в цій ситуації, можливо, Бог дає якісь блага, але бачить, що людина цим нехтує, розсипає, витрачає легковажно, і Бог хоче сказати: "Дивись, це є добро, яке я тобі даю, воно має цінність, а ти ним нехтуєш". І, можливо, Бог на якийсь час може забрати це добро. Був мир у державі - забрав мир. Хто винуватий? Звичайно, що не я, не всі 48 мільйонів. Можливо, якась людина винувата, а якась ні. Хто не винуватий, має це випробування, яке є, що їй це дасть? Можна сказати, що це несправедливо. Але з другого боку людина може практикувати свої чесноти. Скільки зараз волонтерських рухів, скільки людей займається добрими справами, а до цього навіть про це не думали, що вони це можуть!

Людина, яка є свідома, чеснотлива, яка прагне пізнання правди, для неї це як дзвіночок, що це Бог мене хоче навчити цьому. Людина, яка живе далеко від Бога і якій всі винні, в неї забрали те, що були їй повинні, хто винуватий? Бог. 

- Ісус сказав: "Любіть ворогів своїх". Чи маємо ми зараз любити росіян?

- Дуже цікаво говорить святий Тома Аквінський: "Багато речей, про які ми собі задаємо питання, щоб відповісти, ми маємо добре розрізняти речі".

Перше: чому маємо любити? З одного боку, якщо дивитися на це як християни, всі ми є дітьми Божими. Через первородний гріх людина може бути через свої бажання або доброю, або злою. 

Якщо в сімʼї є дитина, яка нормально вчиться, є гордість для своїх батьків, а інша дитина злодій. Чи батьки не люблять ту другу дитину? 

- Мабуть, люблять.

- Чому? 

- Бо дитина. 

- Люблять її через її вчинки чи через те, хто вона для них є?

- Через те, хто вона для них.

- Ось! Так само Бог любить кожного з нас також і оскільки дає життя людині, Він знає і розуміє, що ця людина має можливість за це життя, яке вона проживе, отримати винагороду - вічне життя. Може, бути таке, що людей забирає молодих, і в таких ситуаціях ми питаємо: "Чому Бог її забрав?". Можливо, це для людини був найкращий момент, можливо, після того вона втратить небо. Тому Він у своєму Божому задумі забирає людину до себе, щоб вона не втратила вічність. 

Для нас це незрозуміло. Ми зараз тут, на землі, і нам здається, що це є найкращим, бо яке воно буде майбутнім? Ми не знаєм. 

Бог дає цих людей [росіян]. В якому значенні я маю їх любити, бо вони також є творіння Божі? Чи маю я любити їхні поступки, які вони роблять злі? Не маю. Що означає молитися? Молитися за свого ближнього, просити у Бога ласку, щоб він ці злі вчинки, які робить, щоб він їх не міг здійснити.

Блаженніший Святослав мав зустріч з молоддю, йому задавали це питання і він говорить це. Я би не хотів, щоб росіянин завдавав шкоди життю мені чи моїй родині. Я молюся за нього, щоб те, що він собі задумав, щоб йому це не вдалося. Щоб Бог допоміг йому усвідомити, що це є зле. Тому каже Ісус Христос цю притчу про загублену вівцю, що на небі буде більша радість від вівці, яка знайшлася, ніж від девʼяноста девʼяти, які вже там були. Що це означає? Що людина, яка скористається цією допомогою, дійде до тієї правди, усвідомить, що робить зле і не схоче цього робити. Тому в цьому намірі ми молимося.

Зараз Бог нам дає це випробування, хтось думає, що це покарання, але думати, що коли Бог щось дає, то завжди нас карає, це абсурдно. Якщо Бог дає якесь випробування, Він обіцяє, що випробування не буде понад мою міру, так, щоб я зневірився, щоб я став таким самим, як той, то бажає мені зла, сам почав бажати зла, щоб я робив щось через зло. 

Я хочу, щоб мені було добре, та людина робить зле. Якщо я її наверну і вона перестане робити зле, ми двоє будемо робити добро - так ми скоріше поборемо те зло, ніж якщо я буду бажати тій людині зла, а вона мені.

В цьому якраз проявляється хитрість і лукавство диявола: він хоче, щоб ми заразилися тою злістю, заразилися тою ненавистю бажати іншому тільки зла і смерті. Бог створив нас до життя, диявол хоче нашої смерті. Бог переміг смерть. Я чого бажаю? На чій стороні хочу бути? 

Що я бажаю тій людині? Я не хочу, щоб він вбивав, але я не можу діяти через гнів. Коли я кажу: "Боже, прости мені провини, як і я прощаю". А я прощаю? 

- Чи може християнин вбивати ворогів, які приходять на нашу землю?

- Захищатися - це є обовʼязок, навіть через чесноту любові. Я з любовʼю до ближнього маю обов'язок захищати. Коли кличуть на службу в армію - це і є обовʼязок як громадянина. Деякі речі, як писали наші поети, я можу вибирати, а деякі не можу. Я тут народився, у певній мірі я маю обовʼязок. Якщо я уникаю своїх обовʼязків, то що я можу вимагати?

Людина, коли вбиває через захист, вона робить це не зі злості чи через ненависть. Дуже важливо і тонко у духовному значенні - намір людини. Я це роблю чому? Бог на суді мене запитає одне запитання: "Чому ти це робив?". Що я йому скажу? Яка буде єдина правдива відповідь? Я робив, бо хотів робити те, що у моєму серці. Тому Він каже: вас оскверняє не те, що входить, а те, що виходить з вашого серця. 

Я це роблю для чого? Щоб захищатися. Ці твої дії оправдані. Я захищаю те, що є моє, те, що Бог мені дав. 

- Багато людей зневірюється через війну. Що би ви їм сказали? Як повернути віру?

- Маємо поставити собі таке запитання: "Насправді я вірю?". В що я вірю, на чому базується моя віра? Всі церкви говорять про те, що велику чесноту віри ми отримуємо через хрещення. Як я живу цим? Просто хтось сказав, я повірив і все? 

Дуже цікавою є енцикліка Іоанна Павла ІІ "Віра і розум". Десь щось ми розуміємо, потім закінчується розуміння людини і йде її віра. До чого вона її веде? Це просто лозунг, який вивчили на памʼять чи вона дійсно на чомусь будується? 

Ще одне: апостол Павло каже, що віра без діл мертва. Що я роблю для того, щоби дійсно утвердитися у вірі, проявити її, показати? 

Все речі матеріальні і тимчасові, вони мажуть датися, а можуть і минутися. В Книзі Йова розповідається про чоловіка, який все мав, диявол навіть дістався до його здоровʼя, добивався, щоб Йов прокляв Бога, а той що казав? "Бог дав - Бог взяв". Я у своїй совісті відчуваю, що Бог мені нічого не винен. Усе, що я маю - Бог мені подарував. 

Тому для тих людей, які зневірилися, треба звернутися до джерела, звідки ця віра прийшла? На чому є фундамент моєї віри? Друге: що я роблю, щоб цю віру не втратити?

Легко когось в чомусь звинуватити, але на цьому наші проблеми не закінчуються. Перший, хто хоче привести нас до розчарування, це диявол. 

коментарі