Важливо :: Власна думка :: 31 серпня 2023 15:40 , Краматорск Пост
zhurnalist

Чи існують незалежні ЗМІ Донеччини, Або незалежність - це…

Донецька область як регіон, який довгий час знаходився під прямим контролем та впливом злочинної Партії Регіонів, а потім і ОПЗЖ, має свій особливий медіаландшафт.

Незалежних ЗМІ на Донеччіні майже не було. Із початком війни, за залученням грантів від іноземних донорів, в 2014-2015 роках на медіаринок регіону вийшли нові незалежні від олігархів та політиків ЗМІ. 

«Запит на незалежну журналістику в регіоні величезний»

Більшість тепер незалежних журналістів та редакторів Донеччини колись працювали в “залежних” ЗМІ Донецької області. Це в інтерв’ю підтверджує Марія Давиденко, директорка Інформаційної Агенції “Вчасно”.

“Саме відсутність можливості висвітлювати події незалежно від тих політичних структур, які інвестували у медіа, спонукало шукати нові рішення . Такий вибір зробили кілька наших журналістів. У 2014-му ми розуміли, що на Донеччині більше 90% медіа контролюють сили колишньої Партії регіонів.” - каже Марія Давиденко.

Журналісти без вагань обрали сторону незалежної України і почали роботу над створенням незалежного онлайн-ресурсу. Вже на початку 2015 року почали роботу у Покровську Донецької області  – спочатку як місцеве медіа, але через запит на незалежну журналістику в регіоні через кілька місяців розширили свою географію на всю Донецьку і частково Луганську область.

“У багатьох містах регіону ми зустрічали місцевих активістів, які відчайдушно намагалися змінити життя у рідних містах, просували ідеї демократії та реформ, але саме такі люди були небажані на шпальтах і сайтах заангажованих ЗМІ. А на «Вчасно» ці люди мали можливість донести до аудиторії свої думки і продовжувати боротьбу. Так у нас сформувалося коло зв’язків з громадськістю Дружківки, Слов’янська, Торецька, Покровська, Добропілля, Лиману та інших міст. Ми досі тримаємо цей зв’язок», - розповідає директорка сайту Марія Давиденко.

Згодом редакція почала опановувати антикорупційні розслідування.  «Люди хочуть знати правду про витрачання бюджетів і схеми чиновників, і прагнуть змін. Ми робили постійний моніторинг дій місцевих адміністрацій та Донецької ОДА. Кілька наших розслідувань були дуже успішні та привернули увагу правоохоронців і інших організацій. Наприклад, журналісти «Вчасно» попередили розкрадання 326 млн грн  Європейського банка чиновниками Покровська. За результатами цього розслідування ПРООН провела моніторинг тендерів і скасувала їх! Прагнення до незалежності та вільної України у нас величезне! Нам мало просто видавати якісний контент, ми хочемо більшого, щоб висловити свою громадянську позицію», - каже Давиденко.

З початком повномасштабного вторгнення двоє журналістів з редакції пішли за власним бажанням у ЗСУ. На жаль, у березні 2023 року на Бахмутському напрямку загинув журналіст-розслідувач Олександр Цахнів, який доклав багато зусиль на боротьбу за демократичну, незалежну Україну. 

“Неповним составом, але ми продовжуємо нашу боротьбу – частина редакції працює поряд з лінією фронта, виїжджає на оперативні репортажі з деокупованих територій, записує інтерв’ю з захисниками України», - розповідає редакторка.

Спостерігають журналісти і за процесами на окупованих територіях. Весь контент спрямовано на боротьбу з російською пропагандою і фейками, що у Східній Україні нібито чекають росію та не мріють про незалежність України. За це у лютому-березні 2022 року «Вчасно» піддавався агресивним DDoS-атаками російських хакерів, а потім був заборонений для користувачів з рф та окупованих територій.

Незалежні ЗМІ це - іноземна аудиторія

Під час повномасштабного вторгнення редакція Вчасно почала розвивати новий напрям актуальних інтерв’ю, коментарів і аналітики від українських або міжнародних експертів. Для іноземної аудиторії частина контенту перекладається на англійську мову.

“Саме розвиток цього напряму привів нас на саміт NATO у Вільнюсі 2023 року. Хоча вже до цього ми мали досвід інформаційного партнерства міжнародної безпекової конференції NATO у Різі (Латвія)», - розповідає про прорив регіональної журналістики діректорка інформагенції Вчасно.

На цих двох подіях редакція «Вчасно» стала єдиним регіональним українським медіа, яке працює на заходах такого рівня. 

На чому тримається таке незалежне медіа, як «Вчасно»? Перш за все, на прагненні кожного з незалежних журналістів бачити Україну вільною та незалежною.

“Звісно, важлива і фінансова сторона – наразі всі незалежні медіа тримаються завдяки інвестиціями демократичних донорів, які забезпечують розвиток вільних ЗМІ.  Ми принципово не співпрацюємо з політичними партіями або організаціями, з сумнівними інвестиціями або замішаними у корупційних справах. 

Щодо ведення соцмереж нашого тг-канала – це спільна творча робота колективу. Поки ми шукаємо людину на вакансію SMM-менеджера. Тому ласкаво просимо до нашого бойового, патріотичного колективу», - запрошує до команди директорка сайту Марія Давиденко.

Код міста Маріуполь - 0629

Єдиним регіональним незалежним ЗМІ для Маріуполя був і залишається 0629.com.ua. А бути незалежними ЗМІ в Маріуполі в різні періоди було по-різному, ділиться досвідом Анна Мурликіна, редакторка сайту.

“Тоді (2009 році, - авт.) усі маріупольські ЗМІ були поділені між власниками і представниками олігархату. Між цими власниками була конкуренція, і в медіа вспливали різні компромати. Було дуже цікаво працювати, в умовах отакої конкуренції вибудовувалися нормальні стосунки між колегами. Адже маріупольські журналістиі відокремлювали роботу від свого роботодавця”, - розказує Анна Мурликіна.

Після того, як мільйонер, олігарх, власник промислових об’єктів та портів Рінат Ахметов придбав обидві металургійні комбінати Маріуполя, разом з ними він придбав і корпоративні ЗМІ цих підприємств - газети, телеканали, сайти, припинив існувати машинобудівний Азовмаш, і конкуренція зійшла нанівець.

“Це було одне велике медіа по суті, вони не намагалися навіть посилати декількох операторів на різні заходи, тобто один і той же сюжет міг тиражуватися усіма ахметівськими каналами, а також міською газетою і сайтами. Тоді зникла і конкуренція, і добре ставлення між колегами.” - розповідає історію маріупольської журналістики редакторка сайту 0629 Анна Мурликіна. 

Так сталося, що від монополізації підприємств та ЗМІ Маріуполя люди почали ототожнювати себе з роботодавцем, а, можливо, що і піар-служба була настільки потужна, що мала вплив на свідомість своїх співробітників, в тому числі, на журналістів. Мали свій вплив і підвищенні гонорари для працівників ЗМІ, які належали Рінату Ахметову.

“Я називаю це “перетікання свідомості”. Можу сказати, що, починаючи з 2012 року, дружба між медіа закінчилася», - резюмує редакторка маріупольського сайту 0629. 

На відношення між медійниками, звісно, вплинули і події Революції Гідності. Спілкування між журналістами різних медіа Маріуполя стало менше, зменшилася і кількість друзів серед колег, але працювати була так само цікаво. 

“В умовах, коли ти можеш писати все, а інші пишуть по “темниках”, то саме твоє слово найбільш впливове. І саме на твоє видання дивляться, в першу чергу, представники влади. Бо яка їм цікавість спілкуватися з тими, хто і так напише те, що вони скажуть написати?” - згадує редакторка. Тож журналісти єдиного на весь майже пів мільйонний Маріуполь незалежного ЗМІ працювали в дуже цікавому робочому ритмі. 

Незалежний сайт 0629 справді мав вплив на розвиток міста і громади. Редакція сайту інформаційно  підтримувала всі громадські акції, всі акції протесту і будь-які корисні громадські ініціативи. Зокрема з важливих для міста питань - це тема екології, незаконного будівництва, засвоєння громадського простору та міського бюджету.

“Ці заходи мали конкретні результати, зокрема покращення екологічної ситуації або захист Міського саду Маріуполя від забудови. Коли ми відчували результат, ми розуміли, що працюємо не дарма”, - каже Мурликіна. - А ще так приємно було через це, бо наші гонорари завжди були значно нижчими, аніж у ахметівських ЗМІ. Ми не мали змоги платити такі зарплати, як були на МТБ, або в газеті Приазовський робочий і утримували своїх співробітників за рахунок того, що вони мали працювати вільно!” - каже редакторка сайту 0629.com.ua.

Будь-яке ЗМІ залежне, от тільки одні залежать від реклами і малого бізнесу, грошей донорів. Інші від грошей політиків і замовних матеріалів.

“Якщо б не було бізнесу у Маріуполі, не було б нашого медіа, і не було б грошей, щоб ми могли працювати так, як ми хочемо. Тому ми були не просто зацікавлені в рекламі, а були зацікавлені, щоб малий і середній бізнес розвивався в Маріуполі”, - каже редакторка сайту 0629 Анна Мурликіна.

Сайт зробив чимало проєктів, націлених на розвиток та підтримку бізнесу, на жаль з війною в Маріуполі закінчився період і бізнесу і вільних ЗМІ.

“Ми думали, що закриваємося і не зможемо працювати. Можливість існування за грантові кошти ми взагалі не розглядали, і навіть не шукали, нам просто запропонували допомогу!»,- ділиться позитивом Анна Мурликіна.

Від читачів приходить відгук - тому редакція буде працювати. Допоки цей зв’язок триває - редакція маріупольського сайту буде і далі шукати грантові можливості, і працювати як незалежне ЗМІ. Але чим довше окупація триватиме, тим менше буде той зв’язок маріупольців зі своїм містом.

“Я не знаю, коли настане момент, що ми скажемо собі: крапка, ми більше Маріуполю не потрібні. Але я плекаю надію, що Маріуполь деокупують, до того часу, як ми поставимо цю крапку», - підсумовує редакторка сайту 0629. 

Незалежна журналістика - це протистояти пропаганді

Всі газети, телеканали і сайти, власником яких був олігарх Рінат Ахметов, припинили своє існування. Так, у Маріуполі припинили існування газета Приазовський робочий, телеканал Сігма, Донбас ТБ, сайт mrpl.city. Через повномасштабну російську агресію припинили ефірну трансляцію і вже не можуть називатися повноцінними телеканалами - ТБ7 і МТБ.

Микола Осиченко, СЕО телеканалу МТБ, тепер веде свій телеграм-канал, а один з мотивів робити дописи і прямі ефіри для телеграм-каналу кожен день не зупиняючись - контрпропаганда. 

“Для мене це дуже важлива тема, тому що я розумію: дуже велика роль медіа не в тому, що відбулося в 2014 році, а в тому, що сталося в 2022 році. Звісно, ми не могли цьому протистояти, але можна було, і треба було працювати краще», - говорить він. - Схоже, що люди саме під час повномасштабної війни почали відчувати лицемірство, брехню, фальш». 

Щодо мети - нічого не змінилося, допоки йде війна, мета у мешканців Донецької області, рівно, як і у журналістів, одна - вижити. 

“Якщо брати деокупацію, яку ми так чекаємо, то у мене амбіційні і грандіозні плани! Я націлений на дуже важку роботу в медіасфері Донецької області. Це буде дуже важко. Бо ми ж розуміємо, якщо говорити про мешканців Донецька, Макіївки, Луганська, Ясиноватої, які давно під окупацією, то там треба буде працювати з населенням, з одного боку, дуже ніжно, а з іншого, дуже жорстко», - розповідає Микола Осиченко.

За девʼять років окупації виросло покоління дітей, які нічого не чули, крім російської пропаганди та війни, і їх доведеться “лікувати” від цього, ділиться думками Микола Осиченко. 

Колектив МТБ не втратив жодної людини під час обстрілів, всі, хто працював на каналі, - вижили в Маріуполі під час облоги та масованих авіа та ракетних обстрілах. 

Микола Осиченко, як і інші маріупольські журналісти, які не зрадили своїй професії та країні, сподівається на строгий та справедливий суд. Над колаборантами з професії.

Незалежна журналістика - це можливість говорити без цензури

Усю свою професійну діяльність Микола Осиченко працював за кадром. Але повномасштабне вторгення та очікування війни усе змінило. Микола  забув про комплекси та 23 лютого 2023 року видав свій перший блог в ефір, адже люди з усієї країни та світу потребували інформації з Маріуполя, міста, яке стояло на передовій, а з 2014 року було у фокусі міжнародних та столичних видань. 

“Це був короткий запис “Відповіді на панічні питання”. Я ніколи не думав, що це мене так зачепить, і я, як тільки міг, одразу записував відео вже з блокадного Маріуполя. Я дуже здивувався тому відгуку, який побачив від людей», - говорить він.

Останнє відео від Миколи Осиченко на тіктоці набрало більше ніж 100 тисяч переглядів. Це була відверта, але конструктивна критика на фільм від пропагандистів Маріуполя про події на комбінаті Азовсталь під час облоги міста. 

“Ті покидьки видали якусь ср*нь, вонц це називають - фільм! І всі будуть мовчати? Його ж  подивилася купа людей і ще купа тут може подивитися. Всі глядачі будуть робити висновки з цього лайна? Мене оце дуже злить, вони намагаються перекроїти історію. Я був і в 2014 в Донецьку, і в 2022 в Маріуполі, і не дам забути та переписати історію», - з емоціями ділиться думками Микола Осиченко.

Бахмут на зв’язку!     

Ще одне незалежне ЗМІ Донеччини - громадський медіапортал Бахмут IN.UA, який  працює з 2015 року. Популярність сайту різко зросла під час запеклих боїв за це місто. 

“Інколи заробляємо гроші на комерційній рекламі, але це не суттєво. Донори довіряють незалежним регіональним ЗМІ, і зараз ми вже знаходимося на стадії, коли вони до нас приходять і самі пропонують гроші для втілення ідей», - ділиться досвідом фінансова директорка ГО "Бахмутська фортеця" Альона Щекодіна.

З початку повномасштабної війни бахмутяне  змогли не лише утримати існуючий колектив, але й розширитися. З двох постійних працівників до дванадцяти членів команди. 

“Ми пропонуємо гідну та конкурентну зарплату для працівників, виплачуємо премії, поступово оновлюємо техніку для працівників, користуємося різними платними програмами, які роблять контент якіснішим та цікавішим», - говорить Альона Щекодіна, фінансова директорка ГО "Бахмутська фортеця".

Завдяки менторської підтримки від МДФ, USAID розробила для організації фінансову політику. 

“Ми працюємо і поповнюємо місцевий та державний бюджет, щомісячно наші податкові платежі складають майже 70 тисяч гривень”, - не приховує інформації  фінансова директорка ГО "Бахмутська фортеця" Альона Щекодіна.

Сайт Бахмуту  IN.UA конкурує із регіональними і столичними ЗМІ, тому редакція тримає високий рівень журналістських стандартів.

“Взагалі всі місцеві релоковані ЗМІ потрапили у важку ситуацію, коли їм потрібно втримати аудиторію, і одночасно вони працюють в конкурентному полі на зовсім іншому професійному рівні, ніж раніше, і тут також ми вимушені постійно розвиватися», - розповідає головна редакторка громадського порталу  Бахмут Анна Бокова.

Крім того, донорські проєкти мають купу вимог щодо індикаторів, рівня впливу, щоб досягти цього у кожній сфері діяльності має працювати окрема людина.

“Мені важко як керівниці розуміти, що в деяких моїх співробітників немає вихідних, бо коли людина працює на соцмережах, особливо, твіттері, адже це дуже специфічна мережа, дуже важко і людина вигорає. Існує і психологічна і физична втома, нам дуже потрібна підміна і люди, адже кількість пропаганди і фейків від ворога зростає. Ми маємо боротися з цим на всіх рівнях і в усіх форматах», - каже головна редакторка громадського порталу  Бахмут Анна Бокова.

Рік тому, львів‘янка Ірина Бенцак, потрапила у маленьке регіональне медіа з Бахмута. 

“Тоді у нас було лише двв мережі, Instagram та Facebook, і чимала аудиторія, яка евакуювалася з міста або от-от мала це зробити. Так ми почали розповідати історії тих, хто покинув місто або залишався, бізнес, який релокувався чи працював незважаючи ні на що. Ці історії ми адаптовували під різні формати, поширювали та знаходили нових героїв», - розповідає Ірина Бенцак, смм-менеджерка.

Вже через 5 місяців з’явилась перша стратегія. Тоді журналісти Бахмуту запустили телеграм і придумали собі велику місію: створити віртуальний дім для бахмутян, більша частина яких вже на той час перебувала в евакуації. 

“До недавнього часу навколо новинної сфери в Україні існувала форма виняткової офіційності і лише формальна обстановка. Соцмережі, зокрема, Твіттер, дозволяють подавати новини в більш дружній формі, з мемами і жартами, які зрозуміють лише українці. Для багатьох медіа дистрибуція у Твіттер, радше, іміджева історія, а ми хотіли саме створити атмосферу, ніби ти прийшов до свого хорошого друга поговорити про те, що відбувається в світі чи країні, але знаєш, що він дотримується журналістських стандартів і не скаже того, що наразі точно не відомо”, - розповідає редакторка твітеру сайту Викторія Демчук. 

Щодо англомовної версії, це, радше, запит і бажання розповідати про війну в Україні на весь світ.

“Ми знали, що Бахмут — це топонім, який часто чують за кордоном, але з досвідом зрозуміли, що на обстріл Донеччини та Львівщини іноземці реагують однаково. Саме тому вирішили розширити територію мовлення, щоб надавати людям ширший контекст. Після публікації окремих новин розумієш, наскільки в іншому контексті живуть люди”, - ділиться подробицями Вікторія Демчук.

Для того щоб привернути увагу до проблем бахмтуян, журналісти сайт налагодили комунікацію з посадовцями, адже дійсно хочуть, щоб місто було відбудовано. мова йде не лише про матеріальне, а і про морально-психологічне.

“Це така терапевтична тема наших читачів про те, що Бахмут має історичне значення, що він має бути відбудован. Ми залучаємо і громаду, щоб вона говорила про свої потреби, тому що так буде простіше формувати стратегію відбудови цього міста.” - Тетяна Семаковська, журналістка.

Мешканці Бахмуту зараз в евакуації, громада не може зібратися, як раніше офлайн, розповідають журналісти, і єдиний зручний спосіб, куди можуть доєднатися і люди з закордону, і з великих міст, і з селищ - це онлайн платформа, та соцмережі. 

“Саме для того ми робимо різні обговорення, щоб можна було вислухати думки усіх, кому це цікаво, і щоб і владу можна і люди могли б між собою поговорити, дуже важливо чути голос містян, щоб ми розуміли, що йдемо у правильному русі” - Тетяна Семаковська, випускова редакторка Бахмут IN.UA.

Сьогодні Бахмут IN.UA розвиває твіттерську україномовну і англомовну спільноти, а тікток за 3 місяці зібрав більше 4 тисяч підписників. Загальне охоплення за липень на всіх платформах більше 6 мільйонів підписників. 

“Наш маленький Бахмут росте, ми згадуємо мирні часи, багато говоримо про відбудову, спілкуємось та разом з читачами мріємо про повернення додому», - підсумовує SMM-менеджерка Бахмут IN.UA Ірина Бенцак.

Юлія Гаркуша регіональна представниця Інституту Масової Інформації в Донецькій області

Інші статті на цю тему

blog-zmi

У 88% новин журналісти Донецької області використовують надійні джерела інформації. І лише у 9% - сумнівні.

smartfon tiktok

З початком повномасштабного вторгнення та окупацією значної частини Донецької області і Маріуполя зокрема, частина ЗМІ припинила свою роботу.

presa media jurnalist

Більшість новин в онлайн ЗМІ Донеччини є локальними, в меншості регіональні, та національні, міжнародних новин майже немає.

коментарі