Експериментувати зі смаками, багато працювати та розповідати про себе в мережі. Рецепт успіху краматорської кондитерки

Юлія Савинська - власниця мрії будь-якого ласуна. В неї своя кондитерська під назвою "Sava Cakes". Тут пахло солодощами - ваніллю, карамеллю, шоколадом і ще чимось звабливо смачним. А робили тут торти, неймовірні макаронси та ще безліч десертів, тістечок і цукерок ручної роботи за авторськими рецептами.

Ми зустрілись з Юлією 17 лютого, рівно за тиждень до початку великої війни. Задоволені зстріччю, ми планували, що розповідь про неї стане початком невеличкого спецпроєкту - серіалу про маленькі але успішні локальні бізнеси, які люди створювали власноруч з нуля і добились у цьому певних успіхів. Вже на 23 лютого ми запланували інтервʼю з черговим героєм (про нього, до речі ми також розповімо), а матеріал з Юлею запланували до публікації на 24 лютого. 

Те, що трапилось 24 лютого, змінило плани усім, в тому числі і медіа. Матеріал відправився у папку "збережене", чекати кращих часів. Але днями ми помітили, що інстаграм- та фейсбук-сторінки Юлії, які "мовчали" з початку вторгнення рашистів, знову ожили.

Наразі розповіді про те, хто і як із Краматорців влаштовується в нових непростих умовах - це один із основних напрямків інформаційної повістки "Крматорськ пост". Отже ми звʼязались з Юлією та попросили розповісти її про те, де вона зараз, що з її справою, чим вона наразі займається та як пристосовується до нових умов.

Але для початку все ж таки варто розповісти ту історію, яку ми зробили напередодні війни. По-перше, вона цікава, а по другке - буде гарною рекламою в тій справі, яку Юлія намагається розпочтати тепер.

Початок: гарбузовий тарт, який ніхто не хотів їсти

Почалося все з гарбузового тарта в декреті. Хоча думка про свою справу в Юлії, звісно, ​​з'явилася раніше.

У дитинстві та юності вона любила різні творчі заняття: шиття та вишивку, плетіння бісером. Але найбільше їй подобалося шити. Навіть була думка створити власну колекцію сумок.

“Ніколи не думала, що буду кондитером. Памʼятаю, ще до декрету, ще працюючи на заводі, сиділа читала бізнес-плани. Це були 2013-2014 роки. Популярною ідеєю бізнесу тоді в інтернеті було антикафе. Мені дуже хотілося таке відкрити у Краматорську. У нас у місті цього не було. Я думала: Ось! Це те, що я хочу”, - каже Юлія.

Але тоді вона не мала можливостей - ні фінансових, ні, за її словами, емоційно-моральних.

На час бойових дій Юлія з чоловіком поїхали з Краматорська – ІТ-компанія, в якій він працював, організувала переїзд. В цій компанії Юлії запропонували посаду ейчар-менеджера. А через якийсь час вона пішла в декрет.

У дитини Юлії виявилася схильність до алергічних реакцій. Тому в сім'ї виникла потреба у певному раціоні харчування.

“Коли набридли галетне печиво, я вирішила пробувати робити щось своє. Першим був  гарбузовий тарт. Максимально безалергенний та нейтральний. Настільки нейтральний, що їла тільки я. Нікому з домашніх особливо не подобався гарбуз. Потім в інтернеті я почала знаходити рецепти різних мусових тортів”, - розповідає Юлія.

Надихаючим став приклад колеги по заводу, яка трохи раніше за саму Юлію пішла в декрет, під час військових дій переїхала до Києва і там успішно зайнялася виробництвом цих мусових тортів.

Фото: Sava.cakes, facebook

Дивлячись на неї і знайшовши рецептуру в інтернеті, Юлія вирішила спробувати робити такі ж на замовлення. Першу світлину свого торта з оголошенням про прийом замовлень вона виставила у популярному тоді “Вконтакті”.

Першим стало замовлення однокласниці на 14 лютого. Цен було рівно 6 років тому. Спочатку замовлень було не дуже багато, 1-2 на місяць.

Коли ж настав час виходити з відпустки і робити цей вирішальний вибір - чи робота, чи все ж таки торти, Юлія обрала друге.

Спочатку вона пройшла 3-місячний навчальний курс з організації кондитерського бізнесу. Його проводила дуже авторитетна організація, яка займається сертифікацією продукції. Потім знайшла помешкання під кондитерський цех.

Міксер у подарунок на Новий рік або звідки у мами в декреті кошти на бізнес

На момент переїзду в приміщення кондитерської у Юлії вдома було вже досить багато обладнання.

“Усі мої декретні йшли на закупівлю нових форм для випічки. Ще й чоловік допомагав. Перший мій стаціонарний міксер – він і зараз зі мною – мені чоловік подарував на Новий рік. І вибирала його вже з тією думкою, щоб у мене були вільні руки. Тобто я вже чітко розуміла, що цим займатимуся серйозно. Потім удома з'явився холодильник. Він стояв у залі. Потім у залі в мене з'явилася морозильна камера.

Фото: Sava.cakes, facebook

Все це вже купувалося за кошти, які я заробляла від продажу тортів. Все брала у розстрочку, бо одразу таких сум у мене не було”, - розповідає Юлія.

Ремонт під кондитерський цех в орендованому приміщенні Юлія зробила за гроші, віручені від продажу бабусиного будинку. Залишок коштів витратила на обладнання: професійну морозильну камеру, духовку та інвентар з нержавіючої сталі.

Логотип, маркетинг та 12 власних рук замість команди

“Спочатку мій бренд просто називався “Julia Savinskaya cake”, - розповідає Юлія історію виникнення свого логотипу. - І коли вже сюди (до кондитерської) переїжджала, подумала, що треба б якийсь логотип.

Фото: Sava.cakes, facebook

У мене є друг, який займається маркетингом. І ось ми з ним сиділи та думали-думали. І вигадали "SavА". "Sav" - це Савинська, "А" - Аріна (дочка). Конотує до Савинської, до Арини. І чоловік сказав: “Ти ж ночами працюєш. Усе! Сова – це твоє!”

Юлія багато знає про маркетинг. Вона часто проходить онлайн-навчання, читає літературу та інформацію на тематичних сайтах. Вона вважає такі знання важливими, намагається застосовувати їх практично. Стежить за трендами у кондитерській сфері, але зізнається, що не завжди їм слідує:

“У мене є своє бачення, напевно. Ось зараз я вся у макаронсах. Мені подобається їх створювати та вигадувати нові поєднання для начинок. Хоча вони стали популярними досить давно. Зараз люди більше тяжіють до правильного харчування без цукру, без глютену.

Ми також це робимо. Знову ж таки, через тренд.  А тим, хто не обмежує себе - тим тістечка, макаронси”.

Юлія веде блог у Інстаграм, сама створює до нього контент, стежить за тенденціями. Сама навчилася фотографувати. Крім того, вивчила кілька книг із композиції.

“Наразі теж проходжу масштабне навчання. Вкотре визначаю цільову аудиторію, - сміється Юлія і додає, вже серйозніше: - Вивчаю фінансовий облік та звітність, планування та безпосередньо рекламу. Щось уже знайоме та зрозуміле. Але й нове, звісно, ​​черпаю. Це організаційна структура та формування команди. Які враження? Такі: розумієш, що щоб усе працювало, треба 12 людей. А я зараз сама начебто з 12 руками”.

На даний момент у Юлії працює одна помічниця. Прийняти на роботу хоча б ще одну людину поки що проблематично. Юлія помічницю хвалить. І пояснює, що не всякого працівника вдається навчити з нуля. Зазвичай, якщо люди і мають досвід, то на виробництвах з іншими, більш простими, технологічними процесами. А зіштовхуючись із новим і складнішим, заглиблюватися не хочуть.

ФОП та особливості роботи "у білу"

“Завжди хотіла офіційно працювати. Я для цього і відкривала кондитерську. Тому що вдома не можна офіційно виготовляти харчову продукцію. Тож оформила ФОП. Плачу усі податки.

Але це прагнення не всі розуміють і оцінюють, часто вважають це дивним, кажуть: “Навіщо тобі це? Орендуй квартиру. І працюй собі спокійно”. А я відповівдаю, що так не можу. Хочеться мені все-таки працювати "у білу", - каже Юлія.

Фото: Sava.cakes, facebook

Не все, звичайно, складаєтьсяьтак, як хотілося б.

“Якийсь час, начебто, все йде та йде собі добре. Починаєш звикати до стабільності. Але приходить осінь – і тут тобі опалення, тут тобі підвищення податків, тут тобі ще якісь несподіванки. Ну, і карантин – це окрема історія. Я тільки відкрилася, два місяці попрацювала – локдаун. Тоді я мала двох працівниць. І ми три місяці взагалі не працювали. І паніка була. З дівчатами довелося розлучитися. Готувала вдома, замовлення потроху поступали. Оренду з мене не брали і дякуючи цьому впоралася”, - згадує Юлія.

Асортимент, ціни та клієнти

Асортимент Юлія формує самостійно, орієнтуючись свої вподобання. І хоча сам бізнес починався з ідеї виробництва тортів мусових, за словами Юлії, у Краматорську на них одних неможливо витягнути бізнес. Тому що на них початково висока ціна.

Тому асортимент Юлія розширила: бісквітні торти, цукерки, тістечка та інші десерти.

Торти в кондитерській Юлії зазвичай готуються на замовлення і принорсять 60% прибутку. У постійній наявності є цукерки, тістечка та макаронси.

Бісквітні торти Юлії у продажу коштують 450 грн/кг, мусові – 600 грн/кг. Але це приблизно, бо тут їх продають не за вагою, а за розміром. Найпопулярніші – 18, 20 та 22 см у діаметрі. Якщо співвіднести з вагою, то 18 см – орієнтовно 1,2 кг. 20 см – 1,5-1,6 кг і  22 см – 2 кг.

“Як фіормується ціна? По-перше, це вартість інгредієнтів. Вони у нас лише натуральні. Тож і дорогі. Шоколади у нас бельгійські, мигдальне борошно дрібного помелу, горішки всі добірні, фрукти ми замовляємо у виробників, можуть бути заморожені або пюре.

Потім сюди входять податки, оренда, комунальні платежі, зарплата, амортизація обладнання. Воно, до речі, постійно ламається і його потрібно ремонтувати чи міняти. Також необхідно постійно вчитися та підвищувати кваліфікацію. Тому що той же маркетинг рік тому і маркетинг зараз разюче відрізняється. Нові тренди, інстаграм - все постійно змінюється. Потрібно тримати руку на пульсі”, - пояснює Юлія.

Найбільш ходовим тортом є, як його ласкаво називає Юлія, “малюк” 18 см. А от великі торти рідко замовляють. Юлія згадує, що найбільший торт за всю її кондитерську історію вони робили на весілля. Торт був 3-ярусним та важив 14 кг. Такі великі торти Юлія зазвичай випікає у себе в кондитерській, а  прикрашає та декорує вже за місцем замовлення.

Крім того, кондитерська співпрацює з кількома кафе у Краматорську – постачає їм свої десерти. Юля каже, що ці кав'ярні знайшли її самі.

“Якщо чесно, тепер у мене завдання – вийти на всі кафе міста. Але є, звісно, ​​свої нюанси. Легко не зайдеш в кожне. Тому що скрізь відносно однаковий асортимент. З іншого боку, я розумію, молоко також у всіх магазинах є. Тому треба рухатися, - ділиться Юлія планами.

Конкуренти

Схожих кондитерських із власним цехом, за словами Юлії, у Краматорську немає. Але вона ретельно аналізує ринок і виділяє для себе кілька напрямків, за якими її продукція може перетинатися з продукцією інших.

Говорячи про торти, основними конкурентами вона називає все-таки домашніх кондитерів. За рештою продукції, в принципі, конкуренції великої немає, перетинається по одній-двох позиціях із деякими міськими кафе.

Фото: Sava.cakes, facebook

“Продукція домашніх кондитерів зазвичай трохи дешевша. Хоча є одна дівчинка, яка готує мусові торти, а ціна у неї вища, ніж у нас. Але треба розуміти, що у них домашнє виробництво і що  це суперечить основним санітарним нормам.

Конкуренти, як правило, не готують кілограмові торти. Бісквітні вагою в 1 кілограм точно ніхто не робить. А торти із масштабним декором не роблять меншими за 3 кг. Наша фішка в тому, що у нас є торти з мінімальною вагою 1,2 кг. Так, ми дорожчі, ніж конкуренти, але у нас можна замовити маленький торт і це вийде дешевше. Ось, наприкелад, тортик 1,2 кг.  На вигляд він маленький, але їм можна нагодувати 8 осіб з нього виходить 8 повноцінних порцій по 120-130 г”, - пояснює Юлія.

Трохи докладніше про улюблені речі в роботі

Юлія любить експериментувати з новими смаками.

Фото: Sava.cakes, facebook

“Так усе і відбувається: нафантазувала собі, прийшла, приготувала. Сподобалося – ставлю на продаж. Якщо не подобається, робитиму і вдосконалюватимуть, поки мені не сподобається. Я люблю ставити експерименти.

І ще подобається вести свій Інстаграм. Навіть штатив у цеху поставила. Я сама і фотографую, і відео знімаю, ділюся своїми думками у блозі. Для мене це теж самовираження, щось дуже важливе.

А ще я люблю багато працювати. Особливо перед святами у нас роботи дуже додається. І мені подобається такий інтенсив. Втомлююся тоді дуже. Навіть клієнти помічають. Потім, коли видихаю, розумію: добре, що свята у нас не щодня. Але працювати люблю, правда.

Та й взагалі, багато працювати треба у будь-якій справі. Багато треба вчитися, багато вміти. Тому що окрім тебе самого, твоя справа нікому не потрібна так сильно”, - резюмує Юлія.

"Законсервувати, чи вивезти?"

Нагадаємо, цю історію ми записали 17 лютого, а вже через тиждень краматорці почули перші вибухи.

Юля розповаідає, що тривожне відчуття якоїсь біди, що наближається, було вже напередодні, і з кожним днем воно посилювалося. 

"До 23 числа думка що "щось буде" стала настільки навʼязливою, що ми зібрали речі у "тривожну валізу", - розповідає вона. - А коли все почалося, ми, для початку, переїхали в більш безпечне місце в селище до батьків, поруч з містом. Бо ми мешкаємо в районі неподалік аеродрому і про безпеку там годі було й думати".

25 лютого Юлія розвезла готову продукцію по кафе замовникам і "поставила на паузу" роботу кондитерської. А в першій тиждень березня вже прийшло розуміння, що швидко це все не закінчиться. І після кількох "прильотів" Юля з сімʼєю виіхала з міста. Кондитерську зачинила. Спочатку туди навідувались співробітниці та батьки, а потім і батьки виїхали.

Юля розповідає, що згодом виникла така думка: евакуювати все виробництво за державною програмою. Але зваживши всі "за" та "проти", врахувавши всі труднощі, які можуть бути з цим повʼязані - пошук приміщення, нових ринків і т. д., вирішили зачекати з цією ідеєю. 

Роботу знайшла ще в дорозі

Зараз Юлія з сімʼєю перебуває на Закарпатті. У чоловіка така робота, що він може працювати дистанційно будь звідки, а вона влаштувалася на роботу пекарем-кондитером в один з готельних комплексів.

"Я знайшла роботу ще в дорозі з Краматорська. Зателефонувала за обʼявою і домовилась, - каже вона. - А потім керівник з моєї нової роботи ще й запропонував нам жити в квартирі своєї бабусі, нам тут пощастило дуже."

Зараз Юлія сумує за своєю справою, але в той же час намагається використовувати ситуацію на свою користь, вчитися чомусь новому. Якщо раніше вона була профі в кондитерській, справі, то на виробництві хліба не дуже розумілася. А зараз опанувала професію і навички пекаря, що може стати в нагоді в майбутньому.

Готель, в якому вона працює, під час пікової хвилі евакуації займався ще й допомогою переселанцям, годуючи їх. Роботи було дуже багато. Зараз, за словами Юлії, навантаження трохи зменшилось, і в неї виникла ідея ділитись своїм досвідом з тими, хто хоче почати свою справу навіть в такі складні часи або розвивати вже існуючий бізнес. То ж перший запис в соцмережах, який вона зробила після тривалої паузи - це пропозиція консультацій. Досвід для такої допомоги в Юлії вже чималий. А з рекомендаціями дефіциту не буде - в Краматорську продукція sava.cakes  встигла стати улюбленою у багатьох ласунів та зʼявитися на вітринах відомих кавʼярень. І вона обовʼязково ще туди повернеться.

* * *

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоби важливі статті самі вас знаходили і ви нічого не пропустили. Також на нас можна підписатись у Viber. Ви також можете слідкувати за оновленнями нашого сайту на сторінці у Facebook. Слідкуйте за нами у Instagram. Англомовні повідомдення ми публікуємо в своєму Twitter

коментарі