Цікаво :: Review :: 04 грудня 2020 09:26 , Олена Круглова
pres-tur-chernigivshinoyu

Фортеці та привиди у печерах, крихітні фалабелли та Миклухо-Маклай: чим дивує туристів Чернігівщина

Журналісти «Kramatorsk Post» мандрують Чернігівщіною

Ще на початку осені журналісти «Краматорск Пост» стали учасниками прес-туру Чернігівщіною, що відбувся у рамках проекту “Сучасні регіональні медіа – запорука якості у медіакомпетентній демократичній Україні”, який реалізує Український кризовий медіа-центр за фінансової підтримки Міністерства іноземних справ Норвегії в особі Посольства Королівства Норвегії в Києві".

Чернігівська область третя за розміром область України і тут є, на що подивитись. Вона налічує 14 історичних міст, 9000 історичних пам’яток, з них 2020 - національного значення, і 5 «туристичних магнітів», які входять до державної програми розвитку відповідно до стандартів ЄС.

До останніх належать національний історико-культурний заповідник (НІКЗ) «Качанівка», музей-заповідник «Слово о полку Ігоревім», національний архітектурно-історичний заповідник «Чернігів стародавній», парки природи «Беремицьке» та «Міжрічинський», НІКЗ «Гетьманська столиця».

Під час робочої зустрічі перший заступник голови Чернігівської обласної державної адміністрації Віталій Загайний відмітив, що Чернігівська область має великий потенціал щодо розвитку туристичної сфери. Адже на її території є як культурно-історичні, так і природні туристичні об’єкти.

Робоча зустріч з адміністрацією Чернігівської ОДА

І ці об’єкти наразі можуть стати підставою для розвитку як конкретних населених пунктів, так і всієї області.

Ми побували у деяких з них. І почнемо розповідь про наші мандри з Чернігова.

Що приховують п’ятиповерхівки Чернігова

Серед типових радянських будівель в Чернігові непомітно приховані справжні свідки української історії.

Так у центральній частині міста є П'ятницька церква, побудована в кінці XII — на початку XIII ст. Названа вона на честь Святої Параскеви П'ятниці, котра була покровителькою торгівлі та купців.

П'ятницька церква

Церква настільки древня та так багато пережила за час існування, що достеменно не відомо, хто її побудував. Є припущення, що церква була збудована на кошти князя Ігоря, про якого складено «Слово о полку Ігоревім», за іншою версією — церкву збудували коштом багатих купців.

Ця споруда неодноразово страждала від пожеж та кожного разу її вдавалося відстроювати. А останнє руйнування вона зазнала під час другої світової війни. Її знову відстроїли і включили у будівлю фрагменти і уламки колишніх її стін.

Наразі церква діюча та відкрита для відвідувачів. А з протилежного від центрального входу боку, де вмуровані ті самі уламки, місцеві радять туристам залишати монетки та загадувати бажання – вони збуваються.

Наступним кроком нашої прогулянки стали Антонієві печери Троїцько-Іллінського монастиря. Їх історія починається з другої половини XI століття, коли 1069 року в Чернігів втік з Києва засновник Києво-Печерської Лаври преподобний Антоній і викопав тут на Болдиних горах першу печеру.

Антонієві печери

А ще задовго до печер та християнських часів на цих горах було язичницьке капище бога Перуна.

Комплекс печер складає 350 метрів. Наразі досліджено і відновлено лише два рівня печер з чотирьох існуючих. Глибина залягання проходів коливається від 2 до 12 метрів.

На горі над монастирем знаходяться слов'янські кургани Безіменний та Гульбище, а також могила Миколи Коцюбинського з монументом.

Місцеві кажуть, що від відвідування печер минає зубний або ж головний біль. А ще кажуть, що тут можна побачити привиди монахів Тарасія та Антонія. Також існує думка, що печери тут мають таємний хід, який тягнеться аж до Києво-Печерської Лаври.

Йти пішки підземними ходами аж до Києва ми не ризикнули, привидів монахів ми так і не побачили.

А відправилися ще до одного місця, де, кажуть, блукає раз на рік ще один привід. На цей раз коханої дівчини гетьмана Івана Мазепи Мотрі. А блукає вона околицями Дитинця у пошуках свого коханого гетьмана. То окрема історія – романтична та драматична – поцікавтеся при нагоді в місцевих.

Сам Дитинець – це центральна частина колишнього укріплення Чернігова VII—XIII ст. Частину периметру прикрашають 12 справжніх чавунних бастіонних гармат, що були відлиті у XVIII ст.

Дитинець

Наразі до території Дитинця відносять і інші архитектурні пам’ятки: Спасо-Преображенський собор, Храм Бориса та Гліба, Будинок Мазепи, або будинок Лизогуба (тут і переховував Мотрю Мазепа), Чернігівський колегіум — перший вищий навчальний заклад на лівобережжі України, будинок Чернігівської чоловічої гімназії — один з перших навчальних закладів міста, пам’тники Івану Мазепі, Тарасові Шевченко, музеї тощо.

Зарядившись «гетьманською» енергетикою у Чернігові рушаємо за додатковою порцією вражень до «Гетьманської столиці».

Батурин – маленьке місто, де розповідають про великих людей

До історико-культурного заповідника «Гетьманської столиці» у Батурині належить і архітектурно-меморіальний комплекс «Цитадель Батуринської фортеці». 2008 року ця історична пам’ятка була повністю реконструйована на основі археологічних та історичних дослідженнях, що підтверджують факт знищення міста Батурін за наказом Петра І. Наразі історичний вигляд міської фортеці 1669-1708 років повністю відтворено.

Цитадель

Гетьманський будинок, що знаходиться всередині Цитаделі також відтворює архітектуру другої половини ХVІІ століття. А інтер’єри цього будинку відповідають добі перших батуринських гетьманів – Дем’яна Ігнатовича, Івана Самойловича та Івана Мазепи. Їх воскові фігури прикрашають приміщення будинку і сприяють ефекту занурення.

Інтер'єр Гетьманського будинку

Воскові фігури гетьманів у Гетьманському будинку

Атмосферним об’єктом Цитаделі є і замкова дерев’яна церква Воскресіння Господнього. Вона споруджена на місті, де було знайдено масове захоронення батуринців. То фактично ця церква є усипальницею учасників Батуринської оборони 1708 року. А ще з підвального приміщення церкви йде підземний хід, відтворений за дослідженнями археологів в травні 2008 року.

У Батурині також варто відвідати Палац гетьмана Кирила Розумовського. Він був відреставрований в 2003-2009 роках.

Палац гетьмана Розумовського

Драматичним є той факт, що Розумовській після перенесення гетьманської столиці з Глухова до Батурина почав будівництво цілого комплексу архітектурних споруд. Через певний час за наказом Катерини ІІ йому фактично було заборонено відвідувати Україну більше 30 років.

Коли політичні інтриги вщухли, він повернувся, запросив провідного на той час архітектора Чарльза Камерона. За проектом цього архітектора протягом 1799-1803 роках тривали масштабні будівельні роботи.

Інтер'єр палацу Розумовського

Але були припинені через смерть Розумовського у січні 1803 року. То ж, він так і не встиг оселитися у своєму палаці.

Після його смерті палац  залишився без належного догляду. 1824 року пожежа знищила майже всі його інтер’єри.

Протягом наступних двох століть будівлю час від часу намагалися реконструювати. Загалом таких спроб було аж сім. Але успішно закінчена була тільки остання, 2009 року.

Ще в Батурині є зовні практично непримітний, але цікавий туристичний об’єкт. Він розташований під вивіскою гостьового комплексу «Паруса Маклая» і представляє собою музей мандрівника і дослідника Миколи Миклухо-Маклая.

До чого в гетьманській столиці Маклай?

Виявляється, що правнуком гетьмана Кирила Розумовського є граф Олексій Толстой, поет і письменник. Толстой був покровителем батька Маклая. Тому сім'я українських меценатів створила історико-культурний центр "Паруса Маклая" поблизу резиденції гетьмана Розумовського.

Стилізований під корабельну палубу інтер'єр музею Маклая

Стилізований під хіжину туземців Нової Гвінеї інтер'р музею Маклая

Тут особливо атмосферно і затишно: приміщення стилізовані під палубу корабля та хатину папуасів Нової Гвінеї. А після захоплюючої розповіді про мандрівника-дослідника у ресторані на першому поверсі цього комплексу вас ще смачно та ситно нагодують ніби ви і є той самий завзятий втомлений пригодами мандрівник. Щоправда, нагодують традиційними українськими, а не гвінейськими стравами.

Але рушаймо далі!

Наступним нас «примагнітив» до себе парк природи «Беремицьке».

«Беремицьке»: тут відновлюють природу

Це такий природоохоронний об’єкт, національний заповідник. Але приватний. Відкритий для відвідувачів з 2017 року. Його діяльність підтримується благодійним фондом «Беремицьке Біосфера» та спрямована на впровадження ідей сталого природокористування для зменшення кліматичних змін та впливу людської діяльності на навколишнє середовище.

Парк природи "Беремицьке"

Власники та співробітники парку – дуже круті! Вони не просто охороняють, але і відновлюють екосистеми: висаджують рослини та розводять тварин, що притаманні цій місцевості.

На території парку є декілька цікавих локацій, де можна пофотографуватися з тваринами та поспостерігати за тим, як вони поводяться у звичному для себе середовищі.

Mini Zoo – це зоопарк міні-тварин. В ньому живуть представники найменших порід тварин з різних куточків світу: середземноморські віслюки, американські маленькі свині міні пігі, камерунські кози. Є тут і тварини з загадковими на «перший слух» назвами порід: малесенькі коники фалабелли та мініатюрні вівці уессенти.

У Музеї диких котів відповідно до назви можна побачити диких представників роду кошачих, які проживають на території України. Тут створена експозиція, де на великих екранах можна спостерігати за котами в дикій природі. А побачити наживо можна лісового кота та європейську рись у вольєрах зоопарку.

Є в «Беремицькому» і своя конюшня, де зібрані коні різних порід. Тут їх можна погодувати морквою і, звісно, покататися територією парку.

Особливу увагу привертають воли сірої української породи. Екскурсоводи розповідають цікаву історію їх одомашнення та про їх особливості.

Цікавим стане і відвідування лосевольєра. Кожний лось тут має ім’я і, перебуваючи у доброму гуморі, відгукується на нього та підходить до знайомого працівника парку.

Знаєте, як лосі сюди потрапляють?

Ці сохаті мають дещо дивні схильності: їм подобаються аромати вихлопних газів автівок. І вони часто виходять до дороги, щоб понюхати ці вихлопи. Звісно, часто їх збивають. Іноді тварини все ж таки залишаються живими. Буває, що без матері лишається маленьке лосеня. От працівники парку підбирають, лікують та ставлять на ноги таких бідолах.

Що ще можна робити в парку «Беремицьке», крім екскурсійних прогулянок?

Тут можна влаштувати пікнік на вихідних. Можна навіть жити, винаймаючи будинок. Або облаштуватися в кемпінгу.

Отже, якщо будете у Чернігівській області або в Києві (до речі, парк лише в годині їзди від столиці і ближче до Київа, ніж до Чернігова), спробуйте відвідати цей заповідник. Це класне місце для усамітнення, відпочинку та переосмислення урбаністської філософії життя.

Інші статті на цю тему

yana-ladyka-lokalnyi-turizm-v-kramatorske

Яна Ладыка о создании сообщества любителей локального туризма в Краматорске

chernigivskij-biznes-hab-kovorking (1)

У Чернігові державні установи об'єднались та створили сучасний простір для підтримки та розвитку бізнес-середовища

open-hart-market-chernigiv

Мешканка Чернігова організовує благодійні барахолки, а вилученими з продажу речей коштами допомагає онкохворим дітям

коментарі