"І ті, що виїхали зараз, неодмінно повернуться, бо місто їх чекає"

Не той час і не те місце - так почуваються зараз чимало тих, хто через війну змушені були покинути рідні домівки. Але надія, що наше місто вистоїть, наша Країна переможе - це те, що дає багатьом сил.

Сьогодні у щомісячній публікації поетичної творчості краматорців вірші саме про це - про надію, про любов, про бажання бути на своєму місці.

Авторські пунктуація та орфографія збережені.

Ірина Ковальова

Ірина - учитель української мови та літератури, зарубіжної літератури. Працюю в Ліцеї 35 ім. В. Шеймана. Вірші пише ще з років навчання в СДПІ. Публікується як Ірина Вірна. На початку війни виїхала з рідного міста Краматорська, але сумує за ним і обов"язково повернеться!

Сьогодні Ірина дебютує у наших поетичних публікаціях.

До захисників Краматорська

Не знаю я, як ви воюєте в окопах.

Та знаю про жорстокості боїв.

Я пам'ятаю двадцять чотринадцять,

і Краматорськ... Як вистояв в борні.

Сьогодні теж війна... Важка й злиденна.

І Краматорськ тримається незламно.

А я далеко... Хоча й згадую щоденно

Про тих, хто місто захищає справно.

Щоденно вранці о дев'ятій,

У ту хвилину тиху, що єднає,

Я плачу разом з матерями

За тими, хто в серцях не помирає.

Героям слава! Слава Україні!

І Краматорськ мій витрима, я знаю.

І ті, що виїхали зараз, неодмінно

Повернуться, бо місто їх чекає.

Олеся Морозова

Лікар-психіатр, психотерапевт, яка зараз надає спеціалізовану допомогу українцям в Центрі психотравматології Центру психічного здоров'я м. Вільнюса, Литва.

Як важко жити і не закохатись,
Писати книгу на бумазі сірій
І без чернеток... З собою сперечатись,
Які рядки лежатимуть на віру. 

Як важко іноді писати правду,
Її прийня́ти... Дати ду́мкам спокій.
Себе знайти і більше не вагатись,
Писать рядки без осуду та болю. 

Як важко нам іти вперед наосліп,
Напомацки шукать знайомі риси.
Дорогу міряти одному чи не зовсім,
Минаючи в тенетах гострі списи. 

2023-08-21

Фото Андрій Сезько

Ася Люта

Викладачка ДДМА, поетеса, авторка-виконавиця.

Складно від себе бігти. 
Від своєї природи, сутності. 
За течією пливти?
Звикла боротися до відсутності. 
В минулому, зараз, в майбутності…
Надто звикла… А може
Всесвіт хоче сказати,
Що марно боротися? Схоже,
Досить собі брехати. 
Себе в іншому світі шукати?
Бо в цьому мені затісно…
Не той час, не те місце…
©Ася Люта, 14.08.2023
#віршілюта

Фото обкладинки - Ярослав Хмарський.