
Інструкторка з йоги з Краматорська стає успішною у Німеччині
Надію Корабльову у Краматорську добре знають як інструкторку з йоги. Цією справою вона займалася у нашому місті сім років, а також працювала викладачем на кафедрі фізичної реабілітації та ерготерапії у ДІТМ МНТУ.
Скитання Україною
Надія розповідає, що з початком війни їй з родиною довелося чимало поскитатися Україною, побувавши у різних містах та регіонах. Спочатку переїхали недалеко від Краматорська – у Білозерське, де друзі допомогли знайти житло. Прожили там півтора тижні та зрозумівши, що в усій області стає небезпечно, поїхали далі – сама Надія, чоловік, донька та їхній кіт-мандрівник, який провів з господарями цілий місяць у дорозі.
Шлях на захід України був дуже важким. Ледь знайшли де переночувати у Дніпрі. Проте у Зна́м'янці у гуртожитку родину Надії зустріли тепло. Через те, що донька захворіла, їм довелося затриматися там ще на три дні. Потім ще день у Хмельницькому – ночували у дитячому садочку. Усюди шукали житло, але воно було або занадто дороге, або його не було зовсім.
Знайомий запропонував їм пожити у таборі для біженців у Луцьку. Там навіть годували раз чи два на день.

У таборі родина Надії прожила близько десяти днів. Зрештою постійні сирени та загроза наступу з Білорусі змусили їх прийняти рішення виїхати за кордон.
Зупинка у Німеччині
«В одній з груп у фейсбуці я познайомилася з німкенею Мелані Нойдек. Вона постійно звала до себе, дуже за нас хвилювалася. Вона живе у Георгсмарієнгютте, що входить до району Оснабрюк. Зваживши усі за та проти, ми вирішили їхати. Попереджаючи усі можливі питання, скажу – мій чоловік інвалід. У нього серйозна вада серця, тож у військоматі йому одразу сказали, що в армію не візьмуть, а тому до Німеччини ми вирушили разом».
Зараз Надя з родиною живе саме у Георгсмарієнгютте, невеличкому містечку на північному заході Німеччини, у землі Нижня Саксонія.
«Моє серце якось одразу до цієї жінки (Мелані) повернулося. Вона звала нас спочатку на два тижні, але ми й досі живемо у неї, бо з житлом тут зараз ситуація дуже непроста. У Мелані, як у багатьох інших німців, нам є чому повчитися. Вона допомогла з поселенням ще шести українським родинам. Це людина зі справжнім золотим серцем. Вона може встати серед ночі та їхати на допомогу тим українцям, яких влаштовувала.
Мелані якось сказала, що якби у неї в країні була війна, я б теж прийняла її у себе в Україні. А я на це змовчала… Мені було соромно, бо насправді я не знаю, чи змогла б прийняти чужу родину у себе вдома».
Повернення до занять йогою
Через фейсбук Надія познайомилася з місцевою йогинею і власницею студії Йога Гартен у сусідньому місті Бад-Ібург. Вона запросила українку провести пробний урок. Надя каже, що було дуже важко вивчити одразу багато німецьких слів, але терпінням і працею всього добудеш.

Після успішного першого уроку власниця студії запрошує Надю проводити заняття на постійній основі. Але Надія не забуває і про своїх співгромадян:
«Для українців я також намагаюся знаходити час та проводити заняття з йоги онлайн безкоштовно. У Краматорську у мене було багато учнів, які потребували постійної практики для підтримання фізичного та психічного здоров’я. А зараз навіть нові люди приєднуються до наших занять. Начебто дрібниці, але хоч щось приємне».
Місцева газета з Оснабрюка навіть надрукувала статтю про українську інструкторку. Написали про те, як швидко українці дається німецька мова (а це дуже кропітка робота), як вона проводить заняття, а також про Мелані та Катарину, хазяйку студії йоги.

Надія продовжує розповідь:
«Отже, заняття у місті Бад-Ібург я проводжу німецькою мовою. Це для мене дуже складно, але я кожен день навчаюся. Катарина допомагає мені формувати правильні фрази. Її студію відвідують німці, серед яких чимало так званих руських німців, тобто російськомовних. Вони іноді виправляють мої помилки. А я в свою чергу вперто продовжую перекладати свою йога практику німецькою, щоб правильно донести до людей суть йоги та показати травмобезпечність асан».
У йога-студії Катарини працюють люди різних національностей та походження. Наприклад, чоловік з Індії Ашвіні або азіатка Ні. Тепер там працює і українка Надія Корабльова. У неї, щоправда, далеко не повний робочий день, тож у планах дівчини шукати ще одну роботу, а у студії підробляти, так би мовити для души, бо ж йога – це її улюблена справа.
На заняття йогою до української інструкторки приходять люди різного віку – від 16 до 70 років. І це її дуже радує, бо означає, що вони активно піклуються про те, щоб бути здоровими. Так само, як і в Україні, це переважно жінки, але є на заняттях у Наді й кілька чоловіків.
Велике німецьке серце та поради українцям
Мелані Нойдек прихистила не лише Надію з чоловіком та донькою. Вона допомогла також її батькам, які зараз живуть разом з батьками Мелані у сусідньому містечку, тож родина не розділена великою відстанню і може бачитися.
«Вдень є справи, заняття. А по ночах я дивлюся новини та тихенько плачу, щоб ніхто не бачив. Життя розділене на до та після… Та все одно треба жити, руки опускати ми не маємо права. Що буде далі – я не знаю. Поплакала, підняла голову, стиснула зуби та продовжую робити те, що від мене потрібно, з подвоєною завзятістю. Звичайно, ми всі хочемо додому. Але війна навчила нас жити сьогоднішнім днем та не думати про завтра».
Надія відзначає, що німці дуже працьовиті люди. Вони постійно чимось зайняті – щось роблять у домі, у городі чи саду, доглядають тварин тощо. Отже, коли українці потрапляють у німецькі родини, їм не варто поводитися наче гості у готелі all inclusive «на всьому готовому»:
«Якщо ви живете у родині, разом з ними, допомагайте їм принаймні у побуті. Бо це ж дуже складно приготувати всім поїсти, кожному подати, випрати речі, прибрати у кімнаті. Не сидіть без діла. Покажіть українців з кращого боку».
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоби важливі статті самі вас знаходили і ви нічого не пропустили. Також на нас можна підписатись у Viber.
Ви також можете слідкувати за оновленнями нашого сайту на сторінці у Facebook. Слідкуйте за нами у Instagram
Англомовні повідомдення ми публікуємо в своєму Twitter
Інші статті на цю тему

Чим живе зараз і про що мріє Святогірськ - напівзруйноване місто, що пережило окупацію, але на зламалося і вірить у відродження слави курортної перлини та місця сили