Цікаво :: Люди К. :: 01 червня 2023 10:15 , Олексій Ладика
francuz

"Коли бачиш, що у росіян є "200" і "300", хочеться ***башити більше": військовий з Краматорська про війну і мирне життя

Мінометник "Француз" воює з російськими окупантами з першого дня великої війни

Ми зустрілися у центрі Краматорська, пʼємо каву навпроти розбомбленого росіянами корпусу "китайського інституту" - такі в нас зараз реалії. "Француз" - мінометник 81-ї окремої аеромобільної бригади Збройних сил України - воює з окупантами з самого початку російського повномасштабного вторгнення, а загалом в армії служить вже пʼятий рік поспіль. Зараз у нього коротка відпустка, тож ми домовились зустрітися, щоб записати думки "Француза" про війну і мирне життя.

До великої війни

"2018 року я пішов на контракт у Збройні сили України. Хотів зробити військову кар'єру, повʼязати своє майбутнє з армією. До повномасштабки дослужився до старшого солдата, паралельно зі службою навчався на заочному відділенні і мав наступного року отримувати молодшого лейтенанта, але почалася війна і це все поки що перекреслилося.

Контракт мав завершитися 25 лютого 2022 року, але 24-го почалася [велика] війна, і мене одразу мобілізували, не покидаючи військової частини.

Початок війни

Коли почалася велика війна, я був у військовій частині. Нас підняли по тривозі, повідомили, що відбувається, хоча я вже і так знав - читав Телеграм, Фейсбук. Я розумів, що я вже не звільнюсь, доведеться залишитись в армії і захищати свою землю.

Я думав, що війна буде тут, у Донецькій і Луганській областях, про Харків, Суми, Київ, Чернігів, Одесу навіть і подумати не міг, не думав, що будуть такі масштаби. Я думав, що буде лише в наших областях, як це було всі ці вісім років.

Війна

У перших числах березня ми поїхали в Ізюм, там працювали по російських колонах, знищували їх, потім було Барвінкове, Святогірськ, займалися звільненням Лиману, Святогірська. Зараз ми воєюмо на Луганському напрямку.

Ми виїжджаємо на позиції, отримуємо координати, відпрацьовуємо цілі, і їдемо. Але вони за нами теж "полюють", у моєму підрозділі є "двохсоті", є "трьохсоті". 

Найбільше мені запам'ятався Ізюм, на початку великої війни, коли ти повністю в шоці: тут тобі і авіація, і ФАБи, і "Гради" летять в тебе. Їх і по кількості більше - ми знали про це, нам казали, щоб ми розуміли, що все може відбутися миттєво. Це було дуже страшно.

Добре, що я вже був підготовлений, що я служив з 18-го року, але я не був готовий до літаків. Коли на тебе летить літак і ти його бачиш - він поруч, він летить низько, а ще скидає бомби. Це так, реально страшно. Ну і ракети різні теж "не айс", але до всього звикаєш.

Того року було жорсткіше. Того року ми могли щодня працювали, перепочинок був, може, хіба годину на день, а так 24/7 працювали, тому що вони наступали з усіх напрямків. Була виснажлива і велика робота для нас, щоб вони і нашу піхоту не образили, і щоб ми накривали їхні колони.

Коли потім дивишся і бачиш, яку роботу ти зробив, що у них є і "двохсоті", і "трьохсоті", то додається адреналін, і хочеться ***башити більше, більше працювати. Ти поспиш 2-3 години за добу, але врятуєш і піхоту, життя хлопців, і себе, і громадян, які зараз спокійно можуть ходити пити каву. 

Різниця між АТО і великою війною

Я у 2019 році був на виїзді сім місяців, був прикомандирований до однієї бригади у місті Щастя Луганської області. Війна, що була три роки тому, і війна зараз - дуже відрізняються. Три-чотири роки тому могло бути, що раз у два-три місяці щось стрельне, щось прилетить, але не було такого, що авіація, артилерія, танки пруть на тебе, і тобі дуже страшно і ти в шоці від усього цього, що відбувається навколо.

Про російських полонених

Я спілкувався з російськими полоненими, вони дуже тупі. Питаю: "Навіщо ти сюди прийшов?". Він каже: "Просто так. У мене була зарплатня 15 тисяч рублів, дружина вдома "пилила", четверо дітей. А тут я отримую хороші гроші".

Як сприймається мирне життя після війни

Минулого року був у Києві тиждень. Перші дні три я взагалі не розумів, де я і що я, серед ночі два-три рази прокидався, не розумів, чому я не у бліндажі, а у квартирі. 

Я людей поділив так: ти або допомагаєш, як волонтер, або йдеш воювати. Іншого шляху немає. "Моя хата скраю" вже не працює. Потрібно не допустити 14-го року, щоб вони спокійно пішли з наших міст. Потрібно їх або додавити одразу, або я навіть не знаю… Другого варіанту немає.

Після війни

Після закінчення війни буде важко, звичайно. Психологи мають працювати з нами, лікувати травми. Ладно ми, а ось піхота, там хлопці більше бачили: смертей, відірваних кінцівок.

Коли все закінчиться, хочу пів року відпочити від усього, кудись поїхати, на Західну Україну покататися, по деяких країнах помандрувати. Треба буде відпочити, просто змінити обстановку. 

test "Француз" почав виготовляти військовий мерч - футболки і патчі власного дизайну

Взимку зайнявся виготовленням мерчу: роблю футболки і патчі. Сам розробив дизайн, над логотипом думав близько місяця, сам замовляю, сам все роблю. Цей мерч розрахований більше на військових, вони його і замовляють. Чому я це роблю? Потрібно розвиватися, не лише про війну думати".

Інші статті на цю тему

svichka

Вони вже працюють в окопах під Бахмутом, Купʼянськом і Часів Яром

printer

Деталі йдуть військовим, що стримують ворога під Бахмутом і Часів Яром - цей напрямок важливий для Краматорська

Oliynyk2

Як воюється, про що міркується та що найтяжче в службі мобілізованого без досвіду, розповідає краматорець Олександр, мобілізований в перші дні повномасштабного вторгнення

коментарі