"Куди б дорога не вела, ти все додому повертаєш..." – про що пишуть краматорці під час війни

Хтось з авторів зараз перебуває у місті. Інші – у тимчасовій евакуації. А хтось – боронить Україну на фронті. Торкнувшись багатьох, війна нікого не залишила байдужими. Ці переживання вилилися і у творчості наших земляків.

Авторські правопис та пунктуацію збережено.

Тетяна Мішарьова

Викладач у Центрі позашкільної роботи управління освіти Краматорської міської ради. Театральна студія «Маскарад».

Щоночі сниться рідний дім
І вулиці моїй каштани,
Птахів веселий передзвін,
Алеї, парки і фонтани...

А та альтанка під вікном, 
Мабуть, за нами вже сумує...
Дерева осінь бурштином
Чарівним пензликом малює...

Сезони змінює земля,
Вже в календар не заглядаєш...
Куди б дорога не вела, 
Ти все додому повертаєш...

Переді мною 100 доріг,
Життя - як долі забаганка...
А серцем - ти на свій поріг...
На рідну вулицю... з альтанкой...

вересень 2022

Анатолій Козаков (Знаменський)

Про цього автора можемо розповісти те, що видно з його фейсбуку та самого вірша – він зараз боронить Україну у лавах ЗСУ.

Вже майже навчився прощати
Усіх, хто недолю бажав...
Та ось, до російського ката - 
Таких відчуттів ще не знав!

Вже майже навчився я жити
Так жити, як кращі живуть...
Не думав що треба ще вміти
В собі розпалити всю лють!

Не знав, що візьму в руки зброю,
Покинувши рідних своїх
Не заздрю я нашим героям
Та приклад беру з них усіх!

Я хочу навчитися люті
В своїх побратимів , авжеж...
І мрії свої позабути,
Поки є заграви пожеж.

Ірина Броженко

Ірина – автор чудових світлин міста, які вона викладає у спільноті «Краматорский фотоклуб  ВРЕМЯ ПЕРЕМЕН», а ми іноді публікуємо деякі на сторінках Краматорськ Пост у соцмережах. А ще Ірина пише вірші, в яких справжня любов до міста – неприхована та яскрава.

КРАМАТОРСК. 19.09.2022. Мимоходом...
Мой город такой же, как все остальные
Но чуточку лучше, он здесь, наяву.
В нем солнца лучи согревают шальные,
В нем счастье и боль. И Я в нем живу.(С)

Олена Котова

Директорка агенції «Добрый Ангел». Вона написала цей вірш, коли повернулася додому з евакуації.

Привіт мій Краматорськ, нарешті вдома.
З усіх сторін твій сине-жовтий стяг.
Без тебе кожен день і ніч - судома.
Без тебе я ні я. Як втома - страх.

Привіт мій Краматорськ - моє кохання,
Мій вільний подих, погляд з білих гір.
Мій красень місто, дім мого мовчання,
Мій велетень, мій непокірний звір.

Моя туга, моя незламна воля,
Мої заводи, парки, водограй,
Та площа Миру, та мої тополі,
Мій Краматорськ - індустріальний край

Цю публікацію було створено за фінансової підтримки Європейського Союзу в партнерстві з DW Akademie. Вміст публікації є одноосібною відповідальністю Краматорськ Пост та не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.