«Краматорськ – це Україна!» – нова пісня авторки-виконавиці

Викладачка у ДДМА – це її робота, але крім роботи є те, що зробило дівчину відомою у місті та поза його межами. Ася Лютая – авторка-виконавиця, про яку ми сьогодні розповідаємо, а разом з тим презентуємо кліп на її нову пісню «Краматорськ –  це Україна!».

«Ніколи не хотіла переїжджати з Краматорська»

До початку великої війни вона у своїй домашній музичній студії займалася записом та зведенням пісень, а ще знімала кліпи та викладала їх на свій ютуб-канал. 

Домашня студія виконавиці

 Співала у рок-гурті Verdict, виступала під акустичну гітару на різних музичних заходах у містах Краматорськ, Слов’янськ, Лиман. Двічі посідала перше місце на міжрегіональному конкурсі авторської пісні «Висота».

«Окрім музики маю багато хобі: написання віршів, йога, велосипед, малювання, танці, в'язання. Зараз евакуювалася до Німеччини. Дуже не хотілося це робити, бо люблю свою країну, люблю своє рідне місто. Я ніколи не хотіла переїжджати з нього. В мене там залишилось все моє життя… Але я дуже хвилювалась за мою маму. Тому ми виїхали».

Пісні Асі Лютої можна послухати на різних аудіоплатформах.

Від мови до отримання послуг – про складнощі життя у Німеччині

Як і багато хто з викладачів сьогодні, Ася продовжує працювати дистанційно к. т. н., доцентом у Донбаській державній машинобудівній академії на кафедрі «Автоматизація виробничих процесів». Дівчина додає: «Я дуже сподіваюся, що моя академія протримається. Я працюю у ній викладачем вже 14 років».

У Німеччині Ася відвідує так звані інтеграційні курси німецької. Це обов’язкова вимога для біженців, яку за словами дівчини, виконувати не дуже хочеться, але доводиться.

«Мова дуже складна, хоча українська, мабуть, складніша. Це, звісно, відволікає мозок. Особливо цікаво те, що у німецькій мові є багато слів, які звучать для нашого українського вуха дуже непристойно. Мені навіть соромно таке вимовляти вголос», – розповідає Лютая.

Ася каже, що їй дуже важко. Вона, як багато хто, постійно моніторить ситуацію у нашому місті та в Україні. Каже, що не може просто насолоджуватися життям та Європою: «На серці постійно цей тягар. Життя просто на паузі… Я так переживаю за тих, хто залишився».

На її думку, у Німеччині насправді дуже складно жити. Вона відвідувала цю країну кілька років тому як туристка. Тоді Німеччина їй сподобалася, а надто вразили люди, які йдуть вулицею назустріч і посміхаються тобі. Але зараз, коли вона перебуває там не як турист, вона дуже здивована деякими речами.

По-перше, це неузгодженість роботи різних структур. І це не тому, що багато біженців. Ася вважає, що у Німеччині в принципі все робиться дуже повільно і якось неефективно. У той час, коли в Україні розвивається діджиталізація і багато речей ти можеш зробити, не виходячи з дому, там усе інакше, наче робиш крок назад. Наприклад, на пошту приходять кілограми паперових листів.

По-друге, медицина у Німеччині дуже дорога. Ася ділиться враженнями, які раніше могли здатися жартом або якоюсь байкою: «Тут тебе можуть записати до лікаря на грудень. Це не тому, що ти біженець, для німців усе так само. Я дуже хвилювалася за мою маму, адже їй потрібно було перевірити аналіз крові та відкоригувати дозування ліків. Але її записали на аналіз крові аж через півтора місяці. До речі, тут навіть немає багатьох ліків. Я не буду вдаватись у подробиці, але багато людей не витримуюсь і повертаються до України саме через усе це».

Дівчина погоджується, що у нашій країні є що вдосконалювати. Але додає, що нам є чим пишатись. І мільйони українців, які опинилися зараз у Європі, в цьому вже переконалися.

«Я дуже люблю свою рідну Україну і неймовірно хочу додому. Але зараз ще небезпечно. Я дуже вдячна Німеччині за цю допомогу. За те, що ми можемо бути хоча б фізично у безпеці. Незважаючи на всі нюанси щодо роботи різних структур, з якими ми зіткнулися, це дуже красива і потужна країна».

Творчість дає вихід емоціям. Пісня про Краматорськ

Ася згадує, що як тільки вони з мамою приїхали до Німеччини, перший час вона перебувала у якійсь прострації. Але як людина, яка звикла свої емоції трансформувати у творчість, вона написала кілька віршів про ситуацію в країні. Вірші далися дуже важко, зі сльозами. Один з них виклали у фейсбук спільноті «Пошепки», про що Ася навіть не знала, допоки друзі не прислали їй посилання на цей її вірш:

Сьогодні наснилося мирне життя...

Кав'ярня, посмішки, друзі...

Пропозиції десь заспівати, і я

Так раділа у своїх ілюзіях...

Затишок, спокій, просто весна,

Квітне моє любе місто...

Але прокидаюсь - і знову війна,

І все позбавляється змісту...

Біль. Тільки біль в моїм серці тепер.

Було життя і забрали...

Сотні чиїсь нездійсненних химер

Жорстко впритул зруйнували!

Як же я мрію, щоб цей дурний сон

Швидше для нас закінчився.

Щоб в Україні жили в унісон!

І рідний край відродився!

©Ася Люта, 15.04.2022

«Якось мені подзвонив з фронту мій підписник. Я навіть не можу уявити, як тримаються там наші хлопці! Як психіка може витримати все це… Коли ми спілкувались, він то сміявся, то плакав… Це дуже тяжко. Він сказав мені, що іноді слухає мої пісні, що вони мотивують і підтримують. І тоді я зрозуміла, що знайду можливість продовжувати займатись музикою тут, якщо це дійсно може підтримати когось в такі складні часи».

Хоча робити цього у Німеччині вона не планувала, Ася не витримала і купила недорогу гітару. І тоді вона написала пісню про Краматорськ. Записала вокал та гітару, звела на старенькому нетбуці трек. На курсах німецької Ася познайомилася з дівчиною, яка допомогла зняти її на відео. Ася також звернулася за допомогою до краматорських фотографів та відеографів, і вони поділились з нею кадрами міста.

«Я вдячна кожному, хто відгукнувся. Я дуже вдячна моєму другові Василю, який запропонував змонтувати цей кліп, бо на своєму нетбуці я б не змогла цього зробити. Я склала алгоритм, а Василь став буквально моїми руками».

Ася Лютая розповіла КраматорськПост, що у цьому кліпі вона прагнула показати місто таким, яким вона його знає, показати, чим жило воно до війни, яким насиченим та яскравим було це життя, нагадати, як багато у нас відбувалося різних заходів: масових, святкових, музикальних, поетичних, спортивних і як багато у нас талановитих людей!

І додає з надією: «Адже Краматорськ – це люди! Краматорськ – це всі ми! Краматорськ – це Україна! Я кожного дня сподіваюсь і вірю в те, що незабаром настане довгоочікувана перемога, і ми всі повернемося додому!».

Краматорськ – це Україна!

Куплет 1:

Хочу бачити квітучу Україну.

Але знов до наших міст прийшла війна!

Відібрала в нас життя!

І тепер не знаю я,

Коли знов побачу рідні я місця

Приспів:

Краматорськ - це Україна!

Це місто, що з тобой завжди.

Незалежні та єдині,

В майбутнє йдемо я і ти.

Куплет 2:

І нехай злітає к зорям моя мрія.

Разом з прапором, як небо і поля...

Мрія кожного проста:

Хай закінчиться війна!

Ми повернемось і точно знаю я:

Приспів:

Краматорськ - це Україна!

Це місто, що з тобой завжди.

Незалежні та єдині,

В майбутнє йдемо я і ти.

Приспів:

І настане Перемога!

І відновиться земля!

Краматорськ - це Україна!

Це місто, що з тобой завжди.

Незалежні та єдині,

В майбутнє йдемо я і ти.

Цю публікацію було створено за фінансової підтримки Європейського Союзу в партнерстві з DW Akademie. Вміст публікації є одноосібною відповідальністю Краматорськ Пост та не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.

коментарі