Важливо :: Власна думка :: 02 грудня 2022 17:25 , Максим Ходушко
IndependenceDay-

Краматорськ – найбільш американське місто України?

Про українство та рускій мір на прикладі Краматорська

Нещодавно мені потрапила на очі стаття про Краматорськ, написана у 2016-му році для Atlantic Council, із якої дві тези мене здивували та навіть вразили. 

Авторка статті каже, що Краматорськ — найбільш американське місто з тих, які вона бачила в Україні. На її думку, у Краматорську без машини важко. І саме тому у місті так багато автосервісів.

Друга теза теж досить дивна – місто просто «oppressively green», тобто у перекладі з англійської  «гнітюче зелене».

Зелене та індустріальне місто – таким ми знаємо Краматорськ

Ці дві тези, як на мене, чудово показують різницю між тим, що ми називаємо світоглядом та тим, що можна назвати світовідчуттям. Світогляд — це про те, що добре і що погано, категорія етична. А от світовідчуття — це скоріше естетична категорія, тобто що мені подобається, а що ні.

Твердження американки на основі її вражень про Краматорськ 2016-го року чудово ілюструють саме світовідчуття, тобто сприйняття світу на основі власних уподобань та досвіду. І сприйняття це для більшості краматорців, гадаю, буде зовсім помилковим.

Бо у Краматорську без машини цілком можна обійтися — є громадський транспорт, який навіть зараз, під час війни відновив максимально повноцінну роботу. Наявність розвинутого міського громадського транспорту взагалі відрізняє європейські міста від американських. 

А щодо кількості автосервісів — так, їх наче чимало (говоримо про той час), але кількість автівок на душу населення в Україні і США  точно відрізняється у рази. 

test Зелені алеї парку Пушкіна. Поки що Пушкіна

І щодо зелені. По-перше, це красиво. І чесно кажучи, хай як щиро ми любимо Краматорськ, наше місто – не музей архітектури, тож зелень мало що може сховати від очей захопленого туриста (трохи іронії, але місто все одно гарне).

А по-друге, зелені насадження для Краматорська — життєва потреба, бо у нас степ з його пиловими бурями, та і місто було і сподіваємося, що буде, індустріальним. Тож ця зелень виконує свою важливу функцію.

Це все про те, яким ми наше місто бачимо та відчуваємо.

Краматорськ – місто, де перемагає українство

А от чи є у Краматорську щось світоглядне?  Щось таке принципове, чого не змінює зелень и кількість СТО? У тій самій статті авторка пише, що у місті вона зустріла чимало людей — не повірите, вона каже про таксиста для прикладу, і я перепрошую за неї у всіх таксистів-патріотів,— які жалкують за часами "днр".

І оце вже про світогляд. Бо українство — це про хату скраю, яка опиняється на краю передньому, коли настає ворожа навала. Українство – це про можливість вибору, хоч гетьмана, хоч президента, а  хоча б і джерела інформації. Українство – це про здоровий індивідуалізм та гуртування суспільства у разі потреби. 

А рускій мір – це про ненависть і злу заздрість до сусіда. Ще рускій мір – це про обман та самообман, коли "Русь святая, православная" попри усі Божі заповіді та правила нормального людського співіснування бажає сусідову дружину і його майно, вбиває, руйнує і грабує. Я вже не кажу, що Московія –  то просто ніяка не Русь.  Рускій мір – це про авось та царя-батюшку, який все вирішить за тебе.

Виходить, світоглядно у Краматорську борються два світи. Перший —світ  вільних людей, які беруть на себе відповідальність. Другий – світ рабів, яких і пожаліти можна, як це у своїх оповіданнях робив той самий «український поет» Антон Чехов. Але пожаліти — не значить виправдати, підтримати або заохотити. Пожаліти – це спробувати навернути на інший шлях, хоча зрештою кожен проходить свій.

test День Незалежності 2020

І от саме здорове українство у кращому сенсі у Краматорську, як на мене, перемагає. Сподіваємося, віримо, чекаємо та хто як може наближаємо, перемогу українства над рускім міром у цій війні, якої ми не починали.

Війна ця схожа на вогнище, яке то пригасає, то розпалюється  знову. І так триває не одну сотню років. Наче хтось виплавляє з українців усі чорноти, як із дорогоцінних металів випалюють усі домішки. Це боляче. Але світогляд вільних людей формується і стверджується не без болю. 

Очевидно, Краматорськ був, є і буде принципово українським містом.

Що далі?

А разом зі здоровим українським світоглядом, з його подальшим розвитком і зміцненням у нашому місті, зможе розвиватися і змінюватися наше колективне світовідчуття, – скажімо, у мешканців Краматорської громади. І тоді і будинки  відновлюватимуться, замість пеньків будуть нові дерева, а сміття під ноги більше не кидатимуть та ще багато всього хорошого.

Не хотілося б закінчувати сміттям, але це просто такий наглядний і найпростіший приклад для цих непростих часів.

Перемоги нам, друзі-українці.

У публікації використані фото Катерини Ісаєнко та Максима Ходушка.

Інші статті на цю тему

5lypniablogcover

Суперечки про це точаться роками, але для краматорців цей день свято

Flag

Вже вкотре наша країна відзначає День Соборності в умовах війни

antiwarmeeting

Спогади краматорця про вечір перед великою війною та трохи про те, що змінилося за цей чвс