Важливо :: Життя громади :: 24 лютого 2023 09:25 , Краматорск Пост
recalling240222cover

«Лягли мы спать 23 февраля, а прокинулись 24 лютого», – краматорці згадують перший день великої війни

А також розповідають, що робили та відчували напередодні

Українці згадують 24 лютого 2022 року, – які емоції вони переживали, як гнали свої страшні думки напередодні вторгнення та до кінця не могли усвідомити, що війна почалася.

Разом з іншими, краматорці теж згадують перші хвилини початку великої війни, свій тваринний страх за  дітей, розпач та біль від звуків вибухів у рідному місті.

Антивоєнний мітинг у Краматорську 23.02.2022. (Фото - Ярослав Хмарьский) Антивоєнний мітинг у Краматорську 23.02.2022. (Фото - Ярослав Хмарський)

Хтось у той день кинувся знімати гроші з банкоматів та купував ліки у аптеках, хтось рятував свої родини, вивозячи їх в безпечне місце, хтось скуповував харчі у магазинах, хтось взяв до руки зброю, знаючи, що іншого вибору для нього немає, а хтось спакував свою першу коробку з теплими спальниками, шкарпетками та сигаретами.

Ми попросили читачів Краматорськ Пост поділитися своїми спогадами про 24 лютого. І ось що краматорці розповіли про той день.

Таня Друзь: "Прокинулась від вибухів, що відчинили моє вікно"

Розмови про війну, якої ще не було, я почула вперше в грудні по чуткам з так названої днр. Але не вірила. Потім було попередження у січні від друга – виїжджай з країни. Я стала тільки пильніше слідкувати за новинами та коментарями у ворожих чатах. Так, щось буде. Було навіть вірогідні дати та час.

Останній місяць був важкий – передчуття щось дуже страшного та неминучого. Намагалася відволіктися – спорт, кіно та кафе, більше часу з рідними. Але кожну ніч сиділа у ворожих чатах. В ніч з 23 на 24 там було багато інформації, вони писали про все, що ставалося за ніч у нас – що ще ввечері заборонили вильоти літаків з Харківського аеропорту, що з Київського також близько 23 вже були затримки пасажирських літаків. І там писали про ранок, про 4 годину... але я заснула, бо зранку треба було йти на роботу.

Прокинулась від вибухів, що відчинили моє вікно. Зразу до чатів – а там вони вже радіють, та радять негайно дивитися звернення свого фюрера.

Артем Морозов: "В перші дні не міг відсахнутися від думки – не може бути"

test

За кілька днів до вторгнення автори краматорського Quiz Time запитання «Чи вірите ви у вторгнення?» зробили частиною гри. Я думаю, вони самі навряд чи по-справжньому вірили, інакше б не запитували. Я й сам в перші дні не міг відсахнутися від думки «та ну не може б.. н.. бути». Річниці, дні пам'яті - це все дуже важливо. Я й сам, якщо буде можливість, розказуватиму майбутньому поколінню, яке це щастя не зіткнулися з цим наочно, про непрощенний злочин.

Але справа в тому, що «важливо пам'ятати» зараз здається якимось абсурдним, бо я з 12 квітня 14-го року, і, особливо, з 24 лютого 2022-го, здається, ні на мить так і не забув.

Lubov Simenova: "Лунали вибухи і здригалася земля під ногами"

Наш ранок почався з обстрілів. Ми всі вискочили на вулицю роздягнені. В небі була смуга від ракети. Обстрілювали аеродром, що в Краматорську. Лунали вибухи і здригалася земля під ногами, хоча до аеродрому від нашого селища далекувато.

Як притихли обстріли, зайшли в будинок і в інтернеті, в новинах, прочитали про повномасштабне вторгнення рф в нашу державу. Пуйло оголосив спецоперацію на сході Донбаса.

Онуки плакали. Лізунька, як доросла, розуміла у своі неповні 11 років. А чотирирічна Вероніка запитала: «А у вас тоже война идет?». А я с тих пір пишу свій щоденник лише рідною мовою, а почала його писати з 14 року.

Майже кожен день записую на папір, щоб не з¹іхати з глузду.

Татьяна Ромасенко: "В голову прийшло одне – війна"

test

З першими вибухами, почутими вранці, відразу в голову прийшло одне – ВІЙНА.

Далі просто тупо лежала і слухала.

Потім вже як у всіх.

Вайбер, Телеграм, дзвінки, дзвінки, новини...

Марина Пономаренко: "В этот же день переехали жить к бабушке с дедушкой… в их доме есть бомбоубежище"

test

Я мирно спала с моей Кисюней. Вскочила от взрывов, ударив кошку. Выбежала в коридор. В это время и дочка выбежала из комнаты. И мы стали плакать и кричать: «Нет. Только не война. Нет. Нет. Нет». Мы думали, что это всё только на Донбассе. Поэтому собрала дочке чемодан и побежали на автовокзал, чтобы её отправить в Днепр к сестре. Но так и не смогла она уехать. В этот же день переехали жить к бабушке с дедушкой, так как в их доме есть бомбоубежище.

Андрей Климченков: "Мені сказали, що навчання не буде"

Все почалось о 5 ранку, прокинувся від звуків вибухів, потім прочитав у телефоні – ПОЧАЛОСЬ. Далі, пішов на 10 маршрутку, яку трохи розкачувало від звуків вибухів (і це при тому, що автобус стояв на кінцевій),... мені сказали, що навчання не буде (мова про ДДПУ), вийшов на «Молодіжці», пересів на 2ку, і поїхав назад, спостерігав великі черги, а далі ввімкнув телевізор і дивився новини.

test Черги на банкомати у той день були по всьому місту. 24.02.2022. (Фото - Олексій Ладика)

 

S.: "Я знал, что будет война"

Я знал, что будет война. Не пустил детей в школу, в тот день когда х… признало днр. В родительском чате высмеяли меня, что я пугаю детей и развожу панику. Потому 24 нисколько не удивился. До этого целую неделю не включал свет на улице.

В чате УНИАН утром было куча сообщений. Потом звонок учительницы, что в школу не идем. Взрыв в 6 утра. Начали закрывать окна матрасами и подручными средствами чтобы не было света наружу. Спали на полу. Потом эвакуация – как многодетный отец заграницу. Боль от того, что бюджетные деньги шли на флаги за миллион, а не на бомбоубежища.

Максим Ходушко: "Звуки далеких боїв у парку Ювілейному було чутно особливо добре"

test

Ранкових вибухів я не чув, спав собі. Як у кімнату постукала перелякана мати і сказала, що прокинулася від вибухів. Я спочатку не повірив. Була 5-та ранку. Зайшов в інтернет, де вже було повно відео перших обстрілів великої війни.
Увесь той день блукав містом. Записав відео у тікт-ок, де спитав росіян, як їм спалося, а ми прокинулися під вибухи. Отримав у коментарях «8 лєт дамбілі бамбас» і все таке, як завжди.

Трохи посидів на площі Миру. Чув збиття, мабуть, ворожого літака і бачив слід у небі.

Читав новини. Зустрічав знайомих. Чув звуки далеких боїв – у парку Ювілейному їх було чутно особливо добре.
Бачив, як представники ОБСЄ швидко знімали гроші та стрибали у свої авто.

Іноземні ЗМІ через одного з закордонних фіксерів, з яким тоді спілкувався, намагалися вийти на мене, хотіли поговорити, але через вотсап, а у мене у ньому вперто не працював мікрофон.

Потім пішов здати кров – виявилося, що на той день вже було пізно (зробив це 25-го).

Галина Селивёрстова: "А можно матом? Нет..., тогда я промолчу"

 

Дмитрий Котов: "Лягли мы спать 23 февраля, а прокинулись 24 лютого"

test

До 24 лютого ходили чутки, що щось готується, не вірили, була зібрана сумка для поїздки в Харків по сімейним обставинам.
Лягли мы как-то спать 23 февраля, а прокинулись 24 лютого від серії вибухів. Інстинкт самозбереження моментально підказав, що треба всій родині перебігти в коридор, а, може, і в тамбур . В принципі там ми і зустріли весну і майже її провели, потім на деякий час евакуювалися.

Юлия Буратынская: "В 5-15 позвонила сыну-студенту в Харьков"

Уже в 5-15 позвонила сыну-студенту в Харьков. Общежитие в районе Окружной, слышно, что у них взрывы... Быстро воду, документы и в метро! Там страшный сквозняк, выдержали только сутки, вернулись в общежитие. Боятся, при взрывах кричат...

Юлія Ястребова: "Встали і почали клеїти вікна, наївні люди"

23.02 був мітинг, після нього прийшла, довго розмовляли з чоловіком, що робити далі. Вирішили є «батьківський домік», як почнеться там будемо переховуватись. Ну-ну наївні люди.

24.02. прокинулась за півгодини до вторгнення, почула вибухи на аеродромі. Написала у фейсбук...а у відповідь друзі з Києва та Харкова почали писати, що у них теж саме.

Встали і почали клеїти вікна, наївні люди частина друга.

Вдома більше не ночували...

test Черга в аптеку, Краматорськ, вул. Стуса, 24.02.2022. (Фото - Максим Ходушко)

 
Елена Бенгард: "Мы не понимали, что происходит, было слышно, как земля гудела"

23-го поздним вечером мы с сыном вернулись на электричке из Харькова, ездили проведать прабабушку и прадедушку. Уезжали, бабушка плакала мне в плечо, что мы может больше не увидимся. Мне не верилось. Муж встретил нас с электрички, когда мы вышли над нами кружили военные вертолёты.

В тот вечер я не могла уснуть, мы строили планы на завтра, и одним из них было подготовить подвал. Проснулись мы от взрывной волны, я схватила спящего сына на руки, муж схватил топчан, и мы побежали в подвал.

Мы не понимали, что происходит, было слышно, как земля гудела. Никогда не забуду этот звук и ощущение. Муж полез на поверхность, чтоб словить интернет, спустился и сказал, «ты должна это увидеть сама, я ничего не понял, это невозможно». Я побежала к родителям, они прошли 14-й, и продолжили лежать в кровати, хотя и проснулись. Я тарабанила им в окно и кричала, «война!».

К этому моменту моя подруга из Киева смогла ко мне дозвониться и в обрывках фраз я слышала только «мы попали под обстрел, говорят балистические ракеты, мы живы». Помню, как папа включил свет, одел очки и сказал, это неправда, я сейчас почитаю. Такого не может быть.

Я и сейчас не до конца понимаю, что такое может быть и существовать. Спустя 3 недели мы с мамой, сыном которому на момент войны не было еще и 3-х лет и собакой уедем в эвакуацию. Уже почти год мы здесь. Сыну скоро 4. Он обижается, что папа не носит его на руках...

Kseniia Nykolenko: "Ещё была надежда, что это ненадолго и не по-настоящему"

test

В начале пятого утра на Салтовке в Харькове было очень громко. Первое, что подумала – какой кретин под утро запустил фейерверк? Потом поняла, что канонада. Я умчала в коридор прятаться, зашла в рабочий чат, там увидела новости, что орчачьи танки едут в Харьков, а всю страну бомбят.

Помню свою злость, кажется я вслух матюкалась. В это время ко мне из Киева ехала подруга, и было совсем непонятно, что делать. Созвонились с родными, решили подождать, тогда ещё была надежда, что это ненадолго и не по-настоящему.

Это осознание пришло несколькими днями позже, когда уже не было электричества вторые сутки и продуктов в магазине, и наличных денег, чтобы их купить. На улице появились первые погибшие.

Фото тих, хто поділився спогадами, з їхніх сторінок у фейсбуці

Інші статті на цю тему

psiholog

Психолог Ирина Пилипенко рассказала о действенных практиках, которые помогут преодолеть страх и тревожные состояния

nashe-kafe-skotch-voyna

А також - чи буде запроваджуватися комендантська година і чому не вимкнули домофони у будинках

obstril-ditm-cover-2

Росіяни вдарили по місту сьогодні вдень