"Мамо, а що таке Україна". Колишня мешканка Краматорська стала співавторкою мюзиклу

Творчість Краматорського періоду

До 2014-го року Аліна працювала у Краматорську у сфері рекламної діяльності, але вже тоді прагнула до вільної творчості.

Свого часу, закінчивши музичну школу по класу фортепіано, вона також самотужки опанувала гру на гітарі. Було діло, співала і у власному рок-гурті, що брав участь у декількох місцевих фестивалях наприкінці 90-х та на початку 2000-х.

Аліна каже, що їй завжди був цікавий процес створення кіно. Тож у 2006-му вона написала сценарій, по якому у 2007-му було знято короткометражку «Залізна Дорога»: «Тоді ми робили прем’єру у БК «Будівельник», запрошували журналістів і творчих краматорців для обговорення.

Разом із Сергієм Бондаренком робили поетично-ліричну виставу «Не впасти, а злетіти», а я також брала участь у творчій виставі з гуртом Експансія».

У 2012-2013-му роках Аліна зі студією Open Door брала участь у зніманні короткого метру уже не лише як сценаристка, але і як продюсерка.

Це були фільми: «Очами смертних»  (2012)

«Магазин щастя”» (2013)

Переїзд до Києва та пошук нових можливостей

Влітку 2013-го Аліна з чоловіком переїхали до Києва. Про цей переїзд вона каже, що він став початком наступного етапу творчого розвитку та пошуку нових можливостей. Бо коли вони спробували повернутися до знімання короткометражного кіно, виявилося, що у мегаполісі ця задача значно складніша, ніж у невеликих містах.

«У Києві кіно тоді знімав ледь не кожен другий. Це вимагало від нас значно більших бюджетів, щоб конкурувати принаймні зі студентськими роботами. Для нас це було хобі, яке через всі ці труднощі зникло, на жаль, з порядку денного».

Через це вже у 2017-му Аліна почала потроху повертатися до музики – спочатку як до хобі і способу відволіктися від основної роботи. Але вже трохи згодом вона зрозуміла, що хоче працювати саме у музичній галузі.

«Я закінчила річні курси «Музичний Продюсер, Аранжувальник» і з 2020-го року почала працювати повноцінно. Пишу royalty-free музику, музику на замовлення і регулярно на ghost-production (з повним продажем авторських прав)», – розповідає Аліна про свою роботу мрії.

Народженя авторського проєкту

Наприкінці 2020-го народився авторський проєкт Аліни – Urbanistic’sDream. Вона називає його one-human band, у якому сама є і продюсеркою, і композиторкою, і виконавицею. 

Звісно, у такого формату теж є свої обмеження, бо наразі це виключно студійний проєкт, який створювався у відповідь на ковідні обмеження, які торкнулися подорожей.

«Ми з чоловіком любимо подорожувати. А тому мені хотілося реалізувати  атмосферу різних куточків нашої планети за допомогою звуку, якихось звукових асоціацій». 

Краматорськ для Аліни – рідне місто, до якого вона завжди залюбки повертається. Це місто, де живуть її батьки, родичі, друзі. Та й спогади, звичайно. За Краматорськ у неї зараз дуже болить.

«У великому місті завжди дуже сумую за камерністю Краматорська. Коли ти можеш за 20 хвилин бути у будь-якому куточку міста». 

Навесні 2021-го Аліна випустила трек «Kramatorsk». За її словами, ця композиція дуже особиста. Авторка розповідає, що створюючи цей трек, вона не думала, як буде правильно, не підлаштовувалася ні під які тренди або музичні стандарти: «Не те, що було цікаво, як це хтось сприймає і чи сподобається це комусь. Мені хотілося створити свого роду мікровсесвіт, у якому можливо абсолютно все. Здається, це найбільш вільна від упереджень моя робота».

Urbanistic’sDream - Kramatorsk

Цього року проєкт змінив формат: інструментальна музика доповнилася вокалом. На 2022-й рік авторка планувала випустити ЕР з 5 композицій, але війна внесла свої корективи і наразі випущений тільки один трек, записаний ще до війни. 

Urbanistic'sDream - At the End of the Earth 

Робота з театорм та участь у створенні мюзиклу

Співпрацю з Українським приватним театром хореографічного мистецтва «Велес» (м. Тернопіль) Аліна розпочала ще минулого року. З його балетмейстером і хореографом Костянтином Богомазом вони познайомилися у музичному чаті, де й домовилися про спільні проєкти.

«Це була доволі масштабна, але дуже цікава робота. Я написала 9 фонограм, під які вокалісти вже записували голос. Прем’єру планували на осінь 2021-го, але на жаль, тоді її перенесли через ковід на весну 2022».

Наприкінці квітня цього року театр «Велес» запропонував авторці разом працювати над новим мюзиклом, тематика якого зараз вкрай актуальна. Його назва «Мамо, а що таке Україна», а прем’єра має відбутися 3-го липня в Мукачевому.

«Сюжетну канву розповідати не буду, але щодо звуку, то тут мені дуже пощастило працювати з форматом балетної музики, аранжуванням українських народних пісень симфонічним оркестром, а також етнічними інструментами. Тож окрім причетності до українського мистецтва в цілому, я отримала дуже цінний для музичного продюсера досвід».

«Мамо, а що таке Україна» – апокаліптичний мюзикл про Україну, в якому йдеться про зародження української цивілізації, її розвиток та майбутнє. У виставі порушуються різні питання: еміграції українців, сепаратизму, війни, боротьби за власну землю, розквіту традицій та звичаїв.

Співавторка мюзиклу додає, що він «Покликаний сприяти збереженню української автентики, пробудженню власної самобутності та свідомості, а що дуже важливо – позбавленню від радянських кліше, наративів та шаблонів, мітологічних уявлень про українську культуру».

Після прем’єри у Мукачевому виставу планують показати ще у декількох містах на заході України. Сподіваємося, що незабаром ми зможемо побачити цю виставу і у Краматорську.

коментарі