Цікаво :: Люди К. :: 28 травня 2021 08:50 , Олена Круглова
stul

"Все, що зроблено, недаремно, якщо хоч одна людина прониклася"

Для чого експериментують та на кого перевтілюються звичайні люди в сучасній лабораторії "СТУЛ"

В антуражному Alchemist Bar у Краматорську наразі проходять покази вистави «Маленький принц» - сучасної інтерпретації відомої повісті Екзюпері. Глядачів там зустрічають як шановних гостей. І ще на вході залучають в атмосферу загубленого дитинства паперовими літачками, складеними з театральної програмки. І виникає відчуття, що ось-ось відбудеться щось дивне та загадкове.

Там немає звичної для театру межі між сценою та глядацьким залом. Там грають зі світлом і звуком, і вживу виконують музичний супровід. А актори зворушливо проживають свої ролі і намагаються ненав’язливо занурити у виставу глядачів.

Це все – результат експериментів театральної лабораторії «СТУЛ». Ця лабораторія не є класичним театром. А її актори не позиціонують себе як професійних акторів. Більшість з них має далекі від театральної творчості професії, але кожен з них певною мірою вложив частину себе в цей «лабораторний» експеримент.

Євген Гребенніков, виконавець головної ролі вистави "Маленький принц"

Євген Гребенніков, який зіграв головну роль у виставі, розповів «Post», як воно – бути таким собі експериментатором-«лаборантом».

Виявилося, Євген з дитинства хотів грати в театрі, бути актором. Йому подобалося виступати в шкільних виставах, КВК тощо. Але життя склалось так, що він влаштувався інженером на завод і працює там вже майже 13 років.

«Життя – буремна штука. Іноді воно підкидає різні розвитки подій і різні варіанти. Тому ось так вийшло. Я не жалкую, бо життя – це така річ. І треба отримувати задоволення від усіх поворотів долі. Мені здається, я досить не погано пораюсь на роботі. І мені подобається там. Звісно, є певні складні моменти. Але робота є робота. А театр… якось я завжди любив. І ця атмосфера сценічна мене завжди вабила,» - каже Євген.

Він розповів, що з Ксенією Ковальовою, режисеркою театральної лабораторії та постановницею «Маленького принца», він познайомився більше року тому на одному з вечорів поезії в «Вільній Хаті».

Тоді Ксенія організувала відкритий урок з театрального мистецтва. На меті була постановка «Лісової пісні». Вона шукала акторів-аматорів, людей, які хочуть спробувати себе у театрі, заявити про себе.

Спроба №1, спроба №2 та «лабораторні експерименти»

«Я сходив на перший урок, - пригадує Євген. - І тоді мені ще так сподобалося питання «Чому ви сюди прийшли?» А я реально думаю: «Чому? Нащо я сюди прийшов?» І зрозумів, і так і написав на папірці: «Я мріяв бути актором.» От і все.»

Але через певні обставини на той курс Євген так і не потрапив. А сама вистава не відбулась.

Потрапив він на курс з театральної майстерності тільки цього року, знову ж таки після зустрічі з Ксенією на черговому вечорі поезії.

«Ксюша мені написала, що хоче поставити «Маленького принца», в трошки сучасній інтерпретації, та перепитала, чи хотів би я спробувати. І я відповів: «Так! Дуже хочу!» От я і прийшов, і спробував. Так воно і закрутилося,» - згадує Євген.

Репетиція акторів театральної лабораторії "СТУЛ"

«В мене була прямо тяга до цього! Можна навіть сказати, що це таке собі «скоморошество», щось таке - грати на сцені, якісь образи на себе одягати, якісь маски. Я від цього отримую задоволення. Мені це подобається,» - ділиться враженнями від занять у лабораторії Євген.

Підготовка до вистави починалась з простого читання тексту. Потім "обросла" сценами.

Євген надає левову частку успіху постанови зусиллям Ксенії Ковальової. Він щиро пишається її вмінням влучно підбирати ролі.

«У Ксюши є, напевно, якесь дарування – вона точно відчуває, кого на яку роль призначити. Ось, наприклад, мій друг Максим (Максим Повненький), він грає Психолога. Він прийшов спочатку з таким кумедним настроєм, не те, щоб розважитися, певно, просто отримати задоволення. І от йому важко було. Він не з самого початку увійшов в роль Психолога. Але! Ксюша якось так направила його на оцей вірний шлях. Він знайшов в собі це. І виявилось, що він дуже серйозний психолог, який переймається проблемою пацієнта – головного героя цієї вистави. І він навіть не просто знайшов, а відкрив це в собі насправді. І для мене це стало відкриттям нового Максима. І Ксюши як майстра з кастингу, бо вона влучила,» - каже Євген.

Також він підкреслює певну жорсткість їх режисерки щодо віддачі акторів на репетиціях, адже не все і не всім давалося легко.

«Буває лінишся іноді, філониш, - розповідає Євген про репетиції. - Ми ж всі працюємо. І як не роби, але відбиток від роботи залишається і накопичуються протягом дня і стреси, і втома. І не те, що ти хочеш дати слабину навмисно, а просто вимушено так робиш. А Ксюша це помічає. І каже: «Це треба робити, треба робити тут і зараз. Якщо ти зараз не віддаєшся на 100 %, то і на сцені ти недопрацюєш теж 100 %. От просто повір і все». І змушувала повторювати і повторювати. Це, звісно, важко. Але ефект, до якого це призводить вже у виставі, - це дуже круто!»

А ще Євгена надихає та приваблює атмосфера, в який відбуваються їх репетиції, та люди, з якими він познайомився у лабораторії, їх спільне прагнення до мети – зробити все, щоб вистава відбулась.

«Є такий вислів – футбольний штамп - «Команду зірок перемагає команда зірка». Це коли команда без топових форвардів, але є настільки злагодженим колективом, як одне ціле, що перемагає команду з найсильнішими гравцями. І от у нас, мені здається, реально команда-зірка. Просто настільки всі переймаються один одним, настільки допомагають один одному, що сам дивуюсь, як мені пощастило.»

Про хвилювання, акторські враження та мрії

Звісно, перед виставою хвилювалися всі: хтось більше, хтось менше. Але не скільки за себе, скільки за глядачів.

«Мене хвилювало, як сприймуть люди. На виставі в нас камерна атмосфера – глядачі майже поряд. І, з одного боку, це додає нервування, але і дає оцього фідбека. Люди реагують і ти отримуєш від них якийсь посил, бачиш очі. Наприклад, там є сцена, де глядачі долучаються до діалогу головного героя і Психолога. І вони грають там свою роль, хоч і мовчазну, але свою роль. І ти відчуваєш, що вони реагують на тебе - здивуванням, сміхом. І це додає тобі наснаги грати і віддавати себе. І, по-друге, це ж не класична постанова «Маленького принца». Трошки оригінальний сценарій. Тому було дуже нервово, як люди сприймуть це, чи зрозуміють», - такі були побоювання у Євгена.

test

На щастя, вони не виправдалися. І він відчуває, що більшість людей таки зрозуміли, що хотіли розказати та показати вони своєю виставою.

«Там є зворушлива сильна сцена між Квіткою і головним героєм, - розповідає Євген. - І от після вистави до мене підійшла незнайома дівчина і сказала: «Послухайте, я коли дивилась вашу сцену, в мене просто сльози стояли в очах. Це просто щось неземне!» І після цього я подумав, що навіть якщо тільки їй це сподобалося, тобто навіть якщо всього одна людина зрозуміла і пройнялась цим, то все, що було нами зроблено, недаремно. Адже це потрібно не тільки нам, акторам, це потрібно людям, в першу чергу.»

Завершальний показ вистави пройде 28 травня. Потім лабораторія планує піти «на канікули» до осені.

Євген та його колеги мріють про нові вистави. Можливо, класичні, але в сучасній інтерпретації. Мріють про покази не тільки в Краматорську, але й в інших містах.

А ще вони мріють про власне невелике приміщення для репетицій, щоб залучати до своєї лабораторії більше людей, експериментувати з постановами, надихати та дивувати ними глядачів.

«Лабораторія – це не класичний театр. Але і ліки не виникають в лікарнях. Вони виникають в лабораторіях: це багато досліджень, багато помилок та спроб. Але, як з помилок виник пеніцилін у Флемінга, так і в нас, з усіх наших зусиль в нас вийшов, вважаю, крутий результат,» - додає Євген.

Інші статті на цю тему

aktori-stul-1622137854P4eDw

Вони знайшли нове приміщення для занять та репетицій, але потребують підтримки для його переобладнання

osinniy-performans-afisha

Захід відбудеться у сквері "Лабіринт" і це не випадково!

obshhee-foto-uchastnikov

Красивое и уютное мероприятие посетили более сотни краматорчан и гостей города

коментарі