«Смерть на вокзалі». Розслідування HUMAN RIGHTS WATCH та SITU RESEARCH

В цьому звіті Human Rights Watch разом з компанією SITU Research детально дослідили та реконструювали події того дня, зробили припущення, звідки міг бути здійснений обстріл та назвали винуватців трагедії. Обережно! - Обʼємний звіт містить максимальну кількість подробиць тих подій, більшись з яких жаливі і можуть негативно вплинути на психоемоційний стан чутливих людей. 

Пропонуємо вам його повний текст з усіма фото та відео оригінальної публікації.

Обстріл Краматорська російськими касетними боєприпасами 

Коли на початку квітня 2022 року російські війська посилили наступ на сході України, Аліна Коваленко зателефонувала своїй матері, 71-річній Тамарі, і благала її покинути їхній дім у Краматорську. Незважаючи на гостру небезпеку та заклики місцевої влади до евакуації, Тамара не хотіла залишати місто, де прожила 40 років.

Нарешті 7 квітня Тамара змирилася. «Сьогодні вже пізно, там уже велика черга [на Краматорському вокзалі]», — сказала вона доньці. Вони домовилися, що наступного ранку вона поїде на Західну Україну, а звідти, можливо, до Польщі, де 48-річна Аліна жила з січня.

Тамара зібрала сумку, плануючи виїхати раніше, щоб уникнути довгих черг до евакуаційних поїздів. Аліна зателефонувала мамі ще до сьомої ранку, коли Тамара прямувала на вокзал, де вже збиралися сотні людей. Перший потяг запізнювався на кілька годин, тому Тамара чекала. І Аліна теж.

Хвилюючись про мамину поїздку, Аліна знову через кілька годин їй подзвонила. Цього разу відповіді не було.

Раптом на телефон Аліни посипалися повідомлення. «Я почала отримувати повідомлення в соціальних мережах, таких як Facebook, і я почула, що там була ракета». Аліна гарячково переглядала новини. Потім вона побачила фотографії. «Першим я побачила фото моєї матері, яка лежала на землі. Я дивила на фотографії і не могла у це повірити».

8 квітня о 10:28 балістична ракета з касетною боєголовкою розсіяла 50 малих бомб, відомих як елементи ураження, над залізничними коліями та станцією в Краматорську, де Тамара та кілька сотень інших людей з нетерпінням чекали евакуаційних поїздів, які б перевезли їх у відносну безпеку подалі від найгірших боїв.

Щонайменше 58 людей загинули – всі вони, за нашими даними, цивільні особи – і ще понад 100 отримали поранення. Після того, як українські офіційні особи повідомили про обстріл, російський уряд того ж дня заперечив свою відповідальність, заявивши, що їхні війська не мали та не розгортали використану балістичну ракету, а потім звинуватили в обстрілі українські сили.

Ця атака залишається одним із найбільш смертоносних окремих інцидентів щодо цивільних осіб з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року.

Дослідники Human Rights Watch відвідали Краматорськ з 14 по 24 травня 2022 року, щоб розслідувати цей обстріл та його наслідки. SITU Research, які практикують візуальні розслідування, і Human Rights Watch проаналізували понад 200 відео та фотографій і провели просторовий і часовий аналіз атаки. Вони також переглянули супутникові знімки та оглянули колишню позицію російських військових поблизу села Куньє Харківської області, можливого місця, з якого цей обстріл стався.

Докази переконливо вказують на те, що ракета, яка вбила та поранила цивільних на вокзалі Краматорська, була запущена з контрольованої Росією території на сході України. Цей обстріл бувпорушенням законів війни та явним військовим злочином.

Далі – історія цього обстрілу та деяких із тих, на кого він вплинув назавжди.

Евакуаційний хаб

Російські війська здійснювали штурм столиці України, Києва, протягом перших тижнів війни, – штурм провалився. Наприкінці березня та на початку квітня 2022 року ці сили відступили з Київської, Чернігівської та Сумської областей на північ і схід від столиці.

Тоді російський наступ посилився у східній частині України, відомій як Донбас, яка складається переважно з Донецької та Луганської областей. Пов’язані з Росією збройні групи, подекуди за прямої допомоги російських збройних сил, захопили контроль над частинами цих регіонів ще у 2014 році, після чого Краматорськ став тимчасовим центром контрольованої українським урядом частини Донецької області.

Оскільки російські атаки на підконтрольні уряду території дедалі частіше вражали будинки, школи та іншу цивільну інфраструктуру в регіоні, сім’ї почали масово тікати.

Залізнична станція Краматорська стала головним вузлом евакуації, куди люди з усього Донбасу приїжджали автобусами, організованими для евакуйованих, або приватним транспортом, щоб сісти на потяги, які мали доставити їх у відносну безпеку на західну Україну, разом із домашніми тваринами та всіма речами, які вони могли взяти

Десятки тисяч мирних жителів були евакуйовані з залізничного вокзалу Краматорська до атаки 8 квітня. Місцева влада та волонтери заявили, що до обстрілу тисячі щодня людей евакуйовувалися потягами. Один із працівників вокзалу, який мав доступ до офіційних записів, повідомив Human Rights Watch, що 6 і 7 квітня вони евакуювали 6500 і 8200 осіб відповідно.

Волонтер, який працював на станції, каже, що більшість людей зазвичай приїжджала кожен день з 7 до 8 години ранку. Начальник патрульної поліції Краматорська Олександр Малиш повідомив, що наказав розгорнути тактико-оперативний підрозділ, щоб допомагати поратися з великими натовпами.

Місцева влада заохочувала мирних жителів евакуюватися, оскільки загроза з боку російських військ зростала. Краматорська міська рада оприлюднювала інформацію про евакуацію з Краматорського залізничного вокзалу у своєму Telegram-каналі, включаючи щоденні оновлення про точний час відправлення поїздів, якими цивільні могли евакуюватись.  

Фотографії та відео евакуації до 8 квітня широко поширювалися в соціальних мережах Краматорська і не тільки, а кілька медіа повідомляли про ситуацію за кілька днів до нападу.

Повідомлення місцевих чиновників у соціальних мережах і Telegram закликали мирних жителів евакуюватися. Краматорська міська рада оприлюднила у своєму Telegram-каналі інформацію про евакуацію з Краматорського вокзалу, зокрема щоденний розклад руху поїздів.

 

Human Rights Watch і SITU Research переглянули понад 100 фотографій і відео, які були зроблені за кілька днів до обстрілу та опубліковані у соціальних мережах або поширені приватно, на яких зображено тисячі людей, що скупчилися на платформах, у головній будівлі вокзалу та на подвір'ї і автостоянці на західній стороні головної будівлі, де розташовані невеликі магазини.

На відео, яке зняв журналіст Кріштіано Тінацці на вокзалі 5 квітня, видно натовпи цивільних, включаючи людей похилого віку та дітей, з невеликими сумками та валізами у довгих чергах перед вокзалом, які вишикувались на платформі в очікуванні евакуації. Гуманітарна організація Médecins Sans Frontières (Лікарі без кордонів) опублікувала відео, яке показує… понад 1000 людей, які скупчилися на платформі 6 квітня.

На відео, знятому журналістом Крістіано Тінацці 5 квітня 2022 року, видно, як натовп мирних жителів, зокрема літні люди та діти, з маленькими сумками та валізами стоять у довгих чергах перед вокзалом та на пероні, чекаючи на виїзд із Краматорська. © 2022 Кріштіану Тінацці

На відео, яке записали «Лікарі без кордонів» 6 квітня 2022 року, видно великий натовп людей на головній платформі залізничного вокзалу Краматорська, який в очікує евакуаційних поїздів. © 2022 Médecins Sans Frontières

7 квітня приблизно за 40 кілометрів на північний захід від Краматорська, у напрямку Барвінкового, внаслідок атаки були пошкоджені залізничні колії, що загрожувало зірвати заплановану на наступний день евакуацію.

Через годину мер оголосив про відновлення евакуації, а розклад дев’яти поїздів, які очікуються цього дня, опублікували в Telegram.  Перший потяг був невеликим регіональним потягом, який прямував до Лозової, менш ніж за 100 кілометрів на захід від Краматорська. Він мав відправитися об 11:50 ранку, а деякі пасажири вже сіли в поїзд на момент атаки. Великий потяг із 16 вагонів мав відправитися на Львів близько 13:00.

Попри ймовірність зривів (розкладу) і затримок, 8 квітня розпочалося так само, як і попередні дні. Чоловіки, жінки, діти, люди похилого віку та маломобільні почали прибувати на станцію ще до 8 ранку разом з багажем та домашніми тваринами.

Вони намагалися втекти від шквалу російських атак і дістатися Західної України або продовжити (свій) шлях до іншої країни. Прибувши, вони приєдналися до черги яка починалася біля передньої частини залізничного вокзалу, біля його головного входу, який виходить на захід, де волонтери допомагали розділяти їх на три групи. 1-шу групу склали вагітні жінки та сім'ї з дітьми до 5 років.

Цій групі дозволили чекати поїзда в північному залі очікування головного корпусу. Другу групу становили сім'ї з дітьми від 6 до 12 років, а також люди з обмеженими можливостями, вони чекали в південному крилі вокзалу. Решта евакуйованих утворили групу 3, вони переважно чекали на пероні або в головному холі вокзалу.

Волонтери роздають теплі напої людям, які очікують евакуаційних потягів у Краматорська, 8 квітня 2022 року. Згодом поряд з цим місцем влучив касетний боєприпас, який спричинив велику кількість поранених і загиблих. © 2022 Олексій Меркулов, журналіст

Багато людей вирішили чекати на вулиці біля колій, незалежно від того, до якої групи належали. Деякі сиділи на дерев'яних лавах біля платформи. Інші зібралися навколо великого зеленого намету, встановленого місцевою владою, який давав трохи тепла тим, хто чекав надворі. Волонтери роздавали евакуйованим чашки з чаєм, їжу, воду, інформацію про поїзди та зарядні пристрої, щоб зарядити телефони.

Численні свідки, у тому числі директор вокзалу, начальник міліції та волонтери, які там працювали, описали великий скупчення людей вранці 8 квітня. Український журналіст Олексій Меркулов, який прибув на вокзал близько 10 ранку і був присутній там, знімаючи під час обстрілу, зняв численні відео платформи, внутрішньої частини вокзалу та території біля входу, що виходить на захід.

На основі цих відео, інтерв’ю з іншими людьми на вокзалі та аналізу архітектурного плану залізничного вокзалу та прилеглої території SITU Research і Human Rights Watch підрахували, що понад 500 людей перебували усередині станції та навколо неї під час атаки.

SITU Research і Human Rights Watch використовували відео, записане Олексієм Меркуловим, щоб підрахувати кількість людей, які було видно навколо вокзалу безпосередньо перед обстрілом. © 2022 Олексій Меркулов, Журналіст. Аналіз SITU Research і Human Rights Watch

«Щось жахливе»

8 квітня о 10:28 на відео журналіста Меркулова видно, як сім’я розмовляє з волонтером біля головного корпусу залізничного вокзалу Краматорська з південного боку біля зовнішніх воріт, коли від гучного вибуху тремтять вікна вокзалу, собаки починають бігти, а люди здригатися.

Люди на вокзалі Краматорська здригаються, почувши вибух над головою о 10:28 © 2022 Олексій Меркулов, журналіст

Волонтер Антон стояв ближче до центру вокзалу, збоку від перону. Він каже, що якраз виводив групу людей з головного корпусу на перон, коли почув і відчув потужний вибух. Він розповів:

Деяких вибухова хвиля повалила на землю. У деяких були травми від вибухової хвилі, як-от кровотеча з носа. Люди почали панікувати. Я вирішив, що маю їх заспокоїти, бо вибухи вже сталися. Але потім почали падати елементи ураження. Люди бігли в будівлю, щоб сховатися всередині. … Мене збили з ніг. … Після того, як [вибухи припинилися], я виліз з-під купи людей, а коли підвівся, усюди були поранені.

Антон розповів, що напад застав його та інших на станції цілком беззахисними: «Попередження не було. Не було сирени».

Юлія Давлятчина, якій за 50, чекала на платформі на північній стороні вокзалу разом із чотирма членами родини – донькою, чоловіком, його братом і матір’ю, – коли почали сипатися елементи ураження. Вона розповіла:
Коли пролунали перші вибухи, ми не зрозуміли, що це таке. Раніше ми чули вибухи багато разів, але ці були так близько і тому були незвичними. Коли люди почали кричати, я зрозуміла, що це щось жахливе.

Коли ми зрозуміли, що [вибух] стався просто поруч з нами, ми впали на землю. Але моя свекруха (72 роки) не відреагувала достатньо швидко і продовжувала сидіти. Їй відірвало одну ногу, другу було зламано, а потім вона померла.

Мій чоловік своїм тілом прикрив нашу доньку. [Внаслідок цього] він був важко поранений. … Його права плечова кістка була розрізана навпіл шматком металу. Цей шматок [металу] пізніше витягли. Він виглядає як маленький квадрат.

Чоловік, можливо, робітник у помаранчевому костюмі, загинув. Ми розмовляли з ним прямо перед цим, а тоді він помер.

27-річний Владислав Копичко також перебував на платформі з північного боку вокзалу, коли його мати, 3-річний зведений брат Льовка та мачуха були у будівлі вокзалу. Вони чекали на поїзд, який, як їм сказали, має прибути опівдні. Він розповів:

Після першого вибуху я обернувся, але тоді нічого не почув. Я почав уважно прислухатися, і почув звук свист, наче щось наближалося до мене. Я сидів на лавці спиною до міста та обличчям до залізничних колій – і звук, який я чув, йшов ззаду від мене. Я повернув голову вправо, і почув той свист правим вухом.

Я стрибнув під лавку і ліг на бік. Якби я не почув той звук, я б не сховався та міг загинути. Вже під лавкою, я почув ще один вибух, а потім ще 10 вибухів. Я кричав, щоб уникнути баротравми, і відчував, як щось проникає всередину мого тіла.

Тоді я підвів голову і побачив мертвого чоловіка. Я бачив його мозок, відірвану ногу – він лежав на мені обличчям до мене. Його кишки випали на мене. Я зрозумів, що він уже мертвий. Потім я побачив, що стікаю кров'ю, і що мої спина, таз та сідниці пронизані металом.

Мама Владислава, 49-річна Олена Халімонова, розповіла, що вона та інші у (приміщенні) вокзалу, після першого вибуху впала на підлогу та сховала малюка під лавкою. Ніхто з них не був фізично поранений. Тоді Халімонова вибігла на вулицю шукати сина. Вона використала ремені як імпровізовані джгути, щоб зупинити кровотечу з його ніг, чому, за її словами, навчилася в Інтернеті.

46-річний Андрій Ковальов чекав на пероні, коли почалися вибухи. Він розповів, як бачив чоловіка, що пробіг повз нього з дитиною на руках, кров текла з тіла дитини, а чоловік кричав: «Чому не я? Ноги відірвані!».

(Вибухи) не пощадили й людей, які вже сіли на електричку до Лозової. 46-річна Ганна Бреславець і двоє її дітей – 12-річна Лілія та 13-річний Артем – сіли на цей потяг, щоб якомога швидше втекти з Краматорська. За її словами, невдовзі після того, як вони сіли на електричку, почали падати бомби. Шматок металу увійшов у стегно її сина Артема і зупинився. Пізніше Бреславець зрозуміла, що її лоб теж порізав осколок скла.

Чоловік, який побажав залишитися невідомим, розповів, що чекав біля своєї машини на парковці перед вокзалом, поки його дружина, діти та онуки чекали всередині вокзалу. Коли почалися вибухи, він заволав іншому чоловікові, який стояв поруч, щоб той ліг на землю, але того чоловіка уразило і він впав на землю.

Ще один із елементів ураження здетонував на сусідньому автомобілі, а цей чоловік, що чекав біля свого автомобіля, втратив свідомість. Він сказав, що швидко прийшов до тями і побачив, як загорілася калюжа бензину з сусідньої машини.

Полум’я перекинулося на того чоловіка, якого уразило поруч. Тоді він зібрався і пошкутильгав у безпечне місце на вокзалі, щоб знайти свою сім'ю. Пізніше він дізнався, що три автомобілі на стоянці загорілися, спаливши тіло чоловіка, якого убило поруч із його автомобілем.

Хаос та бійня

Об 11:17 голова Донецької обласної військової адміністрації Павло Кириленко повідомив у своєму Telegram-каналі, що «внаслідок ракетного обстрілу вокзалу Краматорська загинули понад 30 людей, ще понад 100 отримали поранення». Обстріл він назвав «цілеспрямованою атакою на пасажирську інфраструктуру залізниці та мешканців міста Краматорська».

Відразу після обстрілу ті, хто вижив навколо залізничного вокзалу та на пероні, скупчилися в головній будівлі вокзалу з міркувань безпеки, а інші втекли звідти. На відео, яке Меркулов записав о 10:33, видно, як люди біжать на захід від вокзалу в бік житлових і торговельних районів.

Після обстрілу ті, хто вижив навколо станції та на пероні, скупчилися в головній будівлі вокзалу для безпеки, тоді як інші втекли зі станції та прилеглої території. © 2022 Олексій Меркулов, журналіст

На відео, знятому о 10:33 ранку Олексієм Меркуловим, видно, як люди мчать на захід від вокзалу в бік прилеглих житлових і торгових районів. © 2022 Олексій Меркулов, журналіст

45-річний Олександр Вовк, який перебував у своєму будинку через дорогу від станції, розповів, що завів людей у підвал, щоб ті сховалися, перш ніж побіг на станцію, щоб зрозуміти, чи може він допомогти.

Коли він туди потрапив, то побачив навколо поранених і мертвих. «Я побачив дитину з розколотою головою», — розповів він. Потім він кинувся допомагати іншій дитині з сильно пораненою ногою. Він відвіз до лікарні стільки людей, скільки міг, подзвонивши своїй дружині, яка працює медсестрею, та сказавши їй, що поранені всюди.

Волонтери та інші цивільні особи разом з волонтерами, які працювали на місці події, несамовито намагалися надати допомогу пораненим, чекаючи на прибуття рятівників.

Віталій Осьмуха, волонтер на вокзалі, описав жахливу сцену, коли він та інші намагалися надати першу медичну допомогу бодай якимось матеріалом, щоб перев’язати рани, який вони могли знайти, включно з підгузками, після того, як відібрали живих серед мертвих. У Осьмухи не було з собою бинтів, «зате було багато підгузок».

Він розповів, що використовував їх для лікування ран однієї з жінок. Він також використав свій ремінь як імпровізований турнікет, коли побачив на платформі чоловіка, у якого була сильна кровотеча з ноги.

За словами Осьмухи, деякі важко поранені померли швидко. Більшість поранених, яких він бачив, мали поранення нижніх кінцівок і черевної порожнини. «Вони стікали кров'ю», – сказав він. «Якби ми мали більше засобів для зупинки кровотечі, померло б менше людей».

Осьмуха розповів, що коли він намагався допомогти людям, він побачив жінку, яка рівно сиділа біля зеленого намету з південного боку станції. Але коли він через деякий час повернувся, вона вже була мертвою. Зелений намет впав від вибуху, а коли він розрізав тканину, то знайшов ще більше тіл.

45-річна Альона Кобець під час обстрілу перебувала в зеленому наметі з дев’ятьма членами своєї родини. Вони описала, як детонували елементи ураження поруч. Єдиними, хто вижив, були члени її родини та 5-місячна дитина з іншої родини. «Решта були трупами. … Ми бігли, а перед нами були мертві тіла», – розповіла вона. «Комусь відрізало голову. У іншого не було ноги».

Також Кобець також описала тілесні ушкодження, які отримали шестеро членів її родини:

У 8-річної Ірини рвана рана правого стегна. Наприкінці травня вона все ще була у лікарні.

у 9-річної Мілани у правій руці та кисті були осколки металу; один із уламків біля мізинця витягли; менші шматки металу залишилися всередині.

у 12-річної Олександри був металевий осколок у лівій гомілці, його пізніше видалили.

у 15-річної Ганни біля попереку був осколок металу. Лікарі в Дніпрі сказали, що витягувати його небезпечно. У Львові лікарі сказали, що осколок просунувся на вісім сантиметрів. Наприкінці травня родина все ще шукала фахівця для видалення осколка. Права п’ята Ганни також була травмована, через що вона деякий час кульгала.

8-річний Георгій отримав поранення в лікоть. Два металеві уламки згодом були вилучені.

у 44-річної Галини від вибухової хвилі вивихнуло шийні хребці, що призвело до пошкодження нервів.

Через кілька хвилин після обстрілу на вокзал прибули екстрені служби, в тому числі військові медики.

Водій швидкої допомоги, який прикріплений до військової частини, дислокованої неподалік, розповів, що йому сказали допомагати збирати тіла. «Але мені довелося збирати не лише тіла», — сказав він. Коли він бігав по перону допомагаючи чим міг, він також збирав частини тіл загиблих і поранених і складав їх збоку.

«Я чув багато криків, — згадував він. «Люди навколо плакали. Дуже, дуже болючі крики. Я чув крики людей, яким залишалося жити від 20 до 40 секунд. Я чув останні крики перед смертю. Я бачив кінцівки, кінцівки дітей на землі. Я бачив голову, яка котилася по землі».

Начальник поліції Олександр Малиш прибув після того, як почув по рації шалені заклики про допомогу від своїх офіцерів, які вже були на місці. Він знайшов там чоловіка, який ніс дівчину, у якої «не було половини черепної коробки», – розповів він.

«Я взяв дівчину, посадив її в патрульну машину і повіз до лікарні… на великій швидкості з увімкненими фарами. Я привіз її в міську лікарню № 1. Судячи з погляду медсестер, це був перший такий випадок, який їм доводилося бачити».

Цивільні, які мали транспортні засоби, та працівники швидкої допомоги також швидко доставили важкопоранених людей до найближчих міських лікарень № 1 та № 3.

За короткий час лікарні були переповнені людьми, які з боротьбою трималися за життя, поки лікарі намагалися зупинити важкі кровотечі та врятувати майже розірвані кінцівки. Один із лікарів лікарні № 3 сказав, що на місці було близько 50 людей з медперсоналу, але їм потрібно було викликати підкріплення з лікарень з кожного сусіднього міста.

Віктор Криклій, в.о. головного лікаря міської лікарні № 1, розповів про їхню роботу того дня:

Між 10:40 та 15:00 ми надали допомогу 56 людям, а потім ще 7, тобто 63 людям. Було 42 жінки та 21 чоловік. Восьмеро з них пізніше померли, в тому числі 12-річна дівчинка. Ми допомогли 11 дітям. Рани були переважно внаслідок травматичної ампутації кінцівок.

Деякі з поранених отримали важкі травми. У коридорі ми намагалися врятувати людину, яка була клінічно мертва, у неї було поранення голови в задній частині черепа, а також у лівій частині грудної клітини. Але реанімаційні заходи не допомогли, людина померла. А у однієї жінки відірвало щелепу.

За словами директора лікарні № 3 Валентини Чубатенко, вони надали допомогу 60 пацієнтам: 26 чоловікам, 25 жінкам та 9 дітям. Близько 50 пацієнтів мали серйозніші травми, які потребували негайного втручання, включаючи переломи кісток, ампутації, кровотечі та травматичний шок. Інші отримали легкі травми, як-от подряпини та синці.

Віталій Кириленко, хірург, виконувач обов’язків завідувача травматологічного відділення лікарні №  3  розповів, що почав допомагати пацієнтам приблизно через 20 хвилин після обстрілу і (робив це) до першої години ночі наступного дня.

Травми були різними: відкриті переломи, спричинені вибухом, часткові травми кінцівок та ампутації, травми голови та травми від вибухів, включаючи опіки шкіри. «У тілах людей були [металеві] осколки»,  – розповів він. «Коли ми могли, ми їх видаляли, але деякі з них ми видалити не могли».

Андрій Петриченко, начальник управління охорони здоров’я Краматорська, повідомив, що попри зусилля лікарів 16 пацієнтів померли після операції.

Багато випадків були настільки важкими, що місцеві лікарні могли лише сподіватися на стабілізацію стану жертв обстрілу. Лікарі та працівники швидкої допомоги оперативно організували карети швидкої допомоги, щоб доставити постраждалих з найневідкладнішими випадками до лікарень Павлограда та Дніпра, міст на захід від Краматорська.

Виконувач обов'язків головного лікаря лікарні № 1 Криклій розповів, що в ніч після обстрілу з Дніпра приїхали 20 карет швидкої допомоги, які забрали найбільш важкопоранених, зокрема ампутантів і дітей.

У Дніпрі Human Rights Watch поспілкувалися з шістьма лікарями, які лікували пацієнтів із Краматорська в Дніпропетровській обласній дитячій лікарні. Вони розповіли, що пролікували 16 дітей, 10 дівчаток і 6 хлопчиків, а також 5 дорослих віком від 18 до 44 років.

Перші 5 дітей та 2 дорослих надійшли до лікарні приблизно о 15-16 годині в день обстрілу. У деяких дітей були відсутні кінцівки. Наступного ранку, близько 6:30 ранку, прибули ще 11 дітей і 3 дорослих. Директор лікарні сказав, що у них було 12 ліжок у відділенні інтенсивної терапії, але потрібно було додати ще.

Human Rights Watch переглянула 28 фотографій поранень пацієнтів, що лікувались у Дніпрі, на яких видно ампутовані кінцівки, зламані кістки та інші рани.

Лікарня надала Human Rights Watch вік кожного з 21 пацієнта, а також опис травм, які вони отримали:

4 роки
Відкритий перелом нижньої третини лівої стегнової кістки зі зміщенням уламків

2 роки
Травма передньої черевної стінки

26 років
Осколочна рана м'яких тканин попереково-клубової області

17 років
Відкрита рана м'яких тканин у нижній середній третині лівого стегна

11 років
Черепно-мозкова травма. Відкрита рана правої тім'яної ділянки

13 років
Відкрита рана верхньої третини правого стегна. Сторонній предмет у верхній третині правого стегна

44 роки
Відкрита рана на лобі

10 років
Травматична ампутація нижньої третини правої гомілки. Травматична ампутація лівої гомілки на рівні гомілковостопного суглоба. SPO: Ампутація лівої гомілки. Резекція правої стопи. Вогнепально-осколкові поранення м'яких нижніх кінцівок. Фантомний біль. Гіповолемічний шок ІІ стадії

17 років
Травматична ампутація лівої верхньої кінцівки

7 років
Відкрита рана м'яких тканин правої нижньої кінцівки

15 років
Відкрита рана м'яких тканин поперекової ділянки

9 років
Відкрита рана м'яких тканин верхньої кінцівки

9 років
Відкрита рана м'яких тканин лівого стегна та лівого плеча

9 років
Відкрита рана стегна

37 років
Відкрита рана стегна. Сторонній предмет у стегні

15 років
Відкрита рана м'яких тканин нижньої кінцівки. Осколкова рана

18 років
Відкрита рана м'яких тканин лівого ліктя

12 років
Відкрита рана м'яких тканин правої кисті

12 років
Множинні переломи обох гомілок

7 років
Відкрите осколкове поранення передньої черевної стінки стороннім предметом

43 роки
Осколкове поранення правого стегна. Відкрита рана

 

«За дітей»: послання помсти

Зброя, яку використали в обстрілі Краматорського вокзалу, – це балістична ракета 9М79К-1, або «Точка-У», може бути запущена на відстань до 120 кілометрів від наміченої цілі. Вона створена для спричинення максимального руйнівного ефекту.

У Краматорську реактивний двигун ракети впав приблизно за 50 метрів на південний захід від головного входу на станцію. На його боці сріблястою фарбою було написано російською мовою «За детей». Здавалося, це було повідомленням про помсту, заснованим на неодноразових заявах російського уряду про те, що українські обстріли ранять та вбивають російських дітей на Донбасі після того, як підтримувані Росією сили взяли під контроль частину Донбасу в 2014 році.

Варіант «Точка-У», використаний у обстрілі, є різновидом касетного боєприпасу. Касетні боєприпаси призначені для розкриття в повітрі та розкидання десятків, навіть сотень елементів ураження на великих територіях. Коли використовується ця зброя, деякі елементи ураження часто не вибухають під час першого удару, залишаючи нерозірвані снаряди, які можуть діяти як протипехотні міни роками чи навіть десятиліттями.

Вказаний варіант «Точки-У» несе 50 елементів ураження.

Коли ракета наблизилася до залізничного вокзалу 8 квітня, але все ще була на висоті понад 2000 метрів над землею, її боєголовка (під назвою 9Н123К) розсіяла 50 осколкових боєприпасів 9Н24. Кожен із них є смертельним для людей, які знаходяться на відкритому просторі без захисту. Вони призначені для поранення та вбивства людей або знищення слабо захищеного обладнання в зоні нанесення удару.
Елемент ураження 9N24 важить 7,4 кг і містить 1,45 кг вибухівки, приблизно стільки ж, скільки і середній мінометний снаряд. Елементи ураження оснащені чотирма плечами оперення з білими стрічками, які розгортаються, коли елемент ураження викидається з боєголовки.
Стрічки стабілізують і уповільнюють елемент ураження під час його падіння, збільшуючи шанси, що він функціонуватиме, як задумано. Кожен елемент ураження 9N24 має детонатор, який спрацьовує, коли він стикається з твердою поверхнею під кутом від 25 до 90 градусів, або він сконструйований для самознищення протягом 32-60 секунд після вивільнення з боєголовки ракети.

Основний корпус кожного елементу ураження складається з 18 попередньо сформованих, частково попередньо фрагментованих металевих кілець, які під час детонації утворюють приблизно 316 майже однакових металевих фрагментів середньою вагою 7 грамів кожен, які розлітаються з високою швидкістю в усіх напрямках.

Це означає, що 50 елементів, розсіяних під час однієї атаки балістичної ракети, яка оснащена боєголовкою 9N123K, можуть утворити 15 800 цих попередньо сформованих металевих фрагментів – усі смертоносні снаряди, а також фрагменти інших металевих частин, які утворюються під час детонації.

Це металеві осколки, які потрапили в тіла чоловіків, жінок і дітей, які чекали на вокзалі, – відірвали їм кінцівки та смертельно поранили.

На відео журналіста Меркулова, записаному о 10:33 ранку 8 квітня, видно, як приблизно за 50 метрів на південний захід від головного входу на вокзал горить секція наведення та руху ракети.

На відео, записаному Олексієм Меркуловим о 10:33 8 квітня 2022 року, видно, як горить частина наведення та двигуна ракети приблизно за 50 метрів на південний захід від головного входу на вокзал. © 2022 Олексій Меркулов, журналіст

На відео, знятому Олексієм Меркуловим о 10:22, на південний захід від центрального входу вокзалу не видно жодної ракети. © 2022 Олексій Меркулов, журналіст

На відео зробленому Меркуловим лише кілька хвилин перед тим, о 10:22 ранку, жодної ракети у тому самому районі немає. Human Rights Watch переглянули загалом 21 фото та відео, на яких показано рухову частину та секцію наведення ракети незабаром після її прильоту, що дозволило ідентифікувати цю зброю. Дослідники Human Rights Watch відвідали це місце 14 травня і спостерігали порушений ґрунт у траві там, де на фотографіях і відео були зображені залишки боєприпасів.

У період з 14 по 19 травня Human Rights Watch також ідентифікувала 32 окремі місця зіткнення, де влучили та детонували елементи ураження 9N24, у тому числі на землі навколо вокзалу, на даху головної будівлі вокзалу, на залізничних платформах, на території та ззовні, довколишніх магазинів, а також на автостоянці на схід від центрального входу вокзалу. Human Rights Watch проаналізували схеми розльоту, залишки та моделі осколків, які співпадали з елементами ураження 9N24.

32 окремі точки влучання елементів ураження, які виявили Human Rights Watch, були розташовані на площі приблизно 55 000 квадратних метрів, що приблизно дорівнює розміру 10 футбольних полів. Хоча максимальна летальна дальність кожного елементу ураження невідома, дослідники знайшли фрагменти елементів ураження, застряглих у сталі за десятки метрів від відомих місць удару. Це демонструє, наскільки руйнівний удар та на якій великій площі може завдати одна єдина ракета «Точка-У», оснащена касетною боєголовкою.

Human Rights Watch переглянули два відеозаписи та фотографію, опубліковану в Telegram 8 квітня, на яких, схоже, видно запуск двох ракет та подвійні димові сліди, відповідні для ракет наземного базування. Підписи до двох відео стверджують, що вони були зняті в Шахтарську Донецької області, приблизно за 100 кілометрів на південний схід від Краматорська, тож деякі коментатори припустили, що вони, можливо, показали обстрілу Краматорського вокзал. Проте аналіз цих матеріалів Human Rights Watch виявився не достатнім, щоб робити висновки щодо місця та дати створення цих відео.

«ZA DETEI»/ «За детей»

«За дітей Донбасу» — це популярне гасло в Росії та на окупованих Росією територіях, яке використовується як бойовий клич російських та підтримуваних Росією збройних груп на Донбасі після того, як вони захопили контроль над частинами регіону з 2014 року. Він також використовується різними групами та окремими особами після повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року.

Проросійські акаунти в соціальних мережах, зокрема в Telegram і TikTok, неодноразово публікували це гасло поруч із зображеннями російських військ, які, очевидно, стріляють з використанням артилерійських та інших боєприпасів в Україні.

Російські медіа також публікують фотографії, на яких російські війська пишуть це гасло на боєприпасах з 24 лютого 2022 року. На початку повномасштабного вторгнення проросійські Telegram-канали з великою кількістю підписників Рыбарь і Сводки публікували дописи із закликами до російських і підтримуваних Росією підрозділів писати це гасло на своїй бронетехніці, щоб відрізняти її від української техніки.

Російські сили та сили так званих «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки», територіях Донецької та Луганської областей, які  наразі окуповані Росією, також мають це гасло на артилерійських снарядах і ракетах.  

У липні 2022 року гасло з’явилося на білбордах у Москві в рамках рекламної кампанії на підтримку війни. Міністерство оборони Росії також використовувало цю фразу щонайменше у двох своїх публікаціях у соціальних мережах Instagram і Twitter.

 

Заяви російського уряду

О 12:26 8 квітня Міністерство оборони Росії спростувало факт атаки російських військ на залізничний вокзал Краматорська, заявивши, що це твердження було «провокацією та не відповідає дійсності», додавши, що вони не планували та не проводили жодних «обстрілів» Краматорська того дня. Далі міністерство неправдиво заявило, що «Точку-У» використовують лише українські сили.

Пізніше того ж дня, не надавши жодних доказів, Міністерство оборони (росії) звинуватило українські війська у здійсненні атаки на залізничний вокзал, щоб зірвати евакуацію та використати цивільних як «живий щит». Це необґрунтоване твердження прямо суперечить широким зусиллям української влади щодо організації та сприяння евакуації цивільних, як описано вище. Сторони конфлікту зобов’язані згідно з міжнародним гуманітарним правом та законами війни сприяти евакуації цивільного населення з районів активних бойових дій.

20 квітня міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров повторив необґрунтовану заяву, стверджуючи, що атака на Краматорськ була здійснена українськими силами після того, як «людей попросили прийти на залізничний вокзал».

Лавров, здається, припускає, що – хоча десятки тисяч людей люди минулого тижня їхали на автівках та автобусах на залізничний вокзал Краматорська, спонукані місцевою владою тікати від російського наступу – чомусь масове прибуття цивільних осіб на вокзал вранці 8 квітня відрізнялося або було частиною українського плану навмисного вбивства українського народу.

Human Rights Watch не знайшли жодних доказів на підтримку цих російських заяв. Навпаки, всі докази вказують на те, що саме російські війська обстріляли Краматорський вокзал ракетою «Точка-У» з касетними боєприпасами.

3 лютого Human Rights Watch надіслали запит Міністерству оборони Росії щодо використання ними ракет «Точка» в Україні, а також доказів на підтвердження заяв про відповідальність України за обстріл. На момент написання статті відповіді ми не отримали.

Застосування російськими військами ракети «Точка» в Україні

З моменту прийняття на озброєння у 1989 році ракетний комплекс «Точка» займав важливе місце у військовому арсеналі Росії, а до того Радянського Союзу. Система також використовувалася і зараз використовується українськими (військовими) силами.

Російські військові давно планували замінити застарілу систему і в 2019 році оголосили, що завершили переозброєння всіх ракетних бригад, які раніше використовували ракети «Точка», на систему «Іскандер» з балістичною ракетою 9К720.

З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року російські офіційні особи неодноразово заявляли, зокрема в листах до Ради Безпеки ООН 15 березня та Генеральної Асамблеї 8 квітня, що їхні військові не використовують ракет «Точка».

Попри це, різні джерела висвітлювали використання Росією ракетної системи з 24 лютого 2022 року. У липні 2022 року колишній російський військовий офіцер і проурядовий коментатор розкритикував російських військових за те, що вони не приховували пускові установки «Точка-У», які українські сили, як повідомляється, знищили поблизу Луганська.

У січні 2022 року довідкове видання Jane's Strategic Weapons Yearbook повідомило, що і російські, і українські збройні сили мають ракетну систему «Точка» на запасах. Різні незалежні дослідники також задокументували наявність російських балістичних ракет «Точка-У» в Україні та поблизу неї, переглядаючи фотографії та відео, опубліковані в соціальних мережах.

Human Rights Watch також виявили кілька місць, де російські війська ймовірно розгорнули ракетні комплекси «Точка» в Україні з 24 лютого 2022 року.

У селі Куньє, що за 22 кілометри на північ від Ізюма Харківської області, Human Rights Watch знайшли численні докази того, що ракети «Точка» були присутні поблизу об’єкта, який використовували російські війська приблизно під час обстрілу 8 квітня. Залізничний вокзал Краматорська лежить у радіусі 120 кілометрів (дії) ракети «Точка-У». Цей регіон близько шести місяців, з початку березня до початку вересня, був під окупацією російських військ.

Human Rights Watch проаналізували супутникові знімки з дуже високою роздільною здатністю, зроблені 15 квітня 2022 року, на яких видно кілька великих прямокутних контейнерів на бетонній плиті біля об’єкта, який використовувався російськими військами поблизу Куньєго. Форма, розмір і колір контейнерів збігаються з транспортним контейнерам 9Я234 для ракет «Точка».

Щонайменше 12 із цих транспортних контейнерів також видно на супутниковому знімку, зробленому 6 вересня. Ці ж контейнери також видно на місці на двох відео, які були завантажені на офіційну сторінку командування Десантно-штурмових військ ЗСУ у Facebook 29 червня та 30 червня.

На відео видно те, що українські Збройні сили називають обстрілом місця, де стояла велика кількість військової техніки. Аналіз супутникових знімків Human Rights Watch підтвердив, що цей обстріл стався між 11:04 28 червня та 11:07 29 червня.

Супутниковий знімок, на якому показано ракетні контейнери «Точка» на бетонній плиті на території села Куньє, яку використовували російські військові під час окупації цього району. Зображення: 6 червня 2022 р. © 2023 Planet Labs PBC

Очевидних контейнерів з ракетами «Точка» не видно на цьому місці на супутникових знімках, зроблених 11 квітня, тобто даті, яка найближча до 8 квітня, та для якої доступні супутникові зображення цього місця.

Однак це не виключає можливості того, що ракети «Точка» були запущені з цієї території або що ракети зберігалися на базі (на складі). Малоймовірно, щоб ці цінні боєприпаси зберігалися на вулиці без укриття чи захисту.

Мешканці села також розповіли Human Rights Watch про значну російську військову активність у селі та його околицях на початку квітня, включаючи стрільбу боєприпасами.

Human Rights Watch відвідали місце (події) в Куньєму 10 і 11 січня 2023 року, приблизно через чотири місяці після того, як українські війська повернули контроль над регіоном. Дослідники опитали 16 людей, які живуть у цьому районі, і на бетонних плитах за межами об’єкта спостерігали залишки, які відповідають ракетному контейнеру «Точка» 9Я234.

Неушкоджених контейнерів на місці вже не було. Один житель і український чиновник повідомили Human Rights Watch, що український уряд проінспектував це місце та перемістив контейнери до державного об’єкту у цьому регіоні.  6 вересня 2022 року контейнери все ще (було) видно на супутникових знімках цього місця.

Їх більше не видно на знімках, зроблених 7 січня 2023 року. 14 жовтня 2022 року Карл Корт, фотограф Getty Images, сфотографував щонайменше сім контейнерів для ракет 9Я234 на тій самій бетонній плиті у Куньєму, який відвідали Human Rights Watch.

Human Rights Watch бачили щонайменше 11 контейнерів однакового розміру та кольору на складі на українському державному об'єкті за 20 кілометрів в Ізюмі.

Human Rights Watch також спостерігали секцію ракетного двигуна ракети «Точка» та численні нерозірвані елементи ураження 9N24 у селі Куньє, які, за словами двох мешканців, вони особисто перенесли місяць тому з місця, де вони (елементи ураження) вдарили десь за кілометр (звідки їх перенесли). Виходячи з аналізу залишків, виявилося, що ракета «Точка» з касетною боєголовкою не спрацювала належним чином.

Термічні пошкодження частин зброї вказують на пошкодження вогнем, який не є результатом нормального функціонування ракети. Ті ж самі двоє мешканців сказали, що бачили п’ять вогнегасників на місці, де знайшли залишки. Human Rights Watch не змогли перевірити, звідки ця ракета була випущена.

З десяток місцевих жителів розповіли Human Rights Watch, що російські сили перебували в районі Кунього з перших днів вторгнення наприкінці лютого. На початку березня вони окупували місце, на якому виявили залишки контейнера. Мешканці також описали безперервну російську військову активність у цьому районі, включаючи переміщення та ремонт транспортних засобів, а також стрільби зсередини та з-навколо села.

Один з мешканців розповів, що обстріли з цього району стали більш інтенсивними у квітні. Двоє інших мешканців сказали, що росіяни стріляли з полів навколо, а потім поверталися в район об’єкта. «Звідси вони не стріляли (нічого не запускали), вони жили тут, але стріляли з полів навколо», — сказав один чоловік, який побажав залишитися невідомим.

Троє мешканців сказали, що вони бачили російські транспортні засоби, подібні до тих, які пов’язують з ракетною системою «Точка», в тому числі, у деяких випадках, такі, що використовують для запуску та завантаження ракети, а також довгі зелені прямокутні контейнери.

Один чоловік, який раніше працював на об’єкті, де Human Rights Watch знайшла залишки контейнера, сказав, що бачив там російські війська з сусідньої школи. «Вони не пускали людей сюди», – розповів він. «Вони заряджали та перезаряджали «Точку-У» тут. …Перезаряджалися [на об’єкті], а потім заїжджали в поля та ліси поруч і звідти стріляли. Я чув численні запуски, коли вони виїжджали звідси, потім стріляли, потім їхали назад».

Взяті разом, ці докази переконливо вказують на те, що російські війська мали ракеті-носії «Точки», пов’язане з ними ракетне транспортне обладнання та ракети «Точка» в районі села Куньє приблизно у той час, коли відбувся обстріл Краматорська, і що російські війська регулярно робили обстріли з позицій навколо Кунього протягом цього періоду.

Крім того, Human Rights Watch перевірили два відеозаписи, зроблених в Гомельській області, Білорусь, і опублікованих у соціальних мережах 30 березня 2022 року, які додатково свідчать про володіння російськими військами ракетної системи «Точка». На одному з відео показано шість ракет-носіїв 9П129-1М «Точка».

На іншому відео видно дев’ять ящиків, які відповідні до контейнерів для транспортування ракет «Точка», у кузові п’яти транспортних засобів «Камаз», які їхали в одній колоні. Human Rights Watch не змогли незалежним чином визначити, коли були записані ці відео. На обох відео на транспортних засобах намальований символ «V» – один із символів, який російські військові використовують для позначення техніки для операцій в Україні з 24 лютого 2022 року.

У липні дослідники відкритих джерел на відео, що підтверджено Human Rights Watch, виявили два однакових носія 9П129-1М в Україні через їх специфічне маркування та камуфляж. Один був помічений у Приазовському Запорізької області, інший – у Луганській області.

 

Порушення законів війни та очевидний воєнний злочин

Збройний конфлікт між Росією та Україною регулюється міжнародним гуманітарним правом, відомим як закони війни, які можна знайти в Женевських конвенціях 1949 року, Першому додатковому протоколі до Женевських конвенцій (Протокол I) і звичаєвому міжнародному праві.

Закони війни забороняють навмисні напади на цивільних осіб і цивільні об'єкти, напади, які не дозволяють проводити розрізнення між комбатантами та цивільними особами, а також напади, які можуть завдати непропорційної шкоди цивільному населенню порівняно з будь-якою конкретною військовою вигодою.

Обстріл Росією переповненого залізничного вокзалу Краматорська був незаконно невибірковим. Залізничні колії та вокзали використовуються збройними силами з військовою метою і тому можуть бути законними військовими цілями. Однак Human Rights Watch не знайшли жодних доказів того, що станція Краматорськ на момент обстрілу використовувалася у військових цілях або що в цьому районі були українські сили. Авіа або артилерійські удари по об'єктах, де немає військової цілі, є невибірковими.

Human Rights Watch переглянули 26 відео та фотографій, зроблених безпосередньо перед та під час обстрілу, і не побачили нікого у військовій формі ані військової техніки чи військового обладнання на станції чи в районі на захід від колій.

Один волонтер, який провів кілька тижнів на станції до нападу, сказав, що кожного дня він бачив щонайбільше 20 військовослужбовців, які приходили, щоб відправити членів своїх родин в евакуацію. Він та інші працівники станції сказали, що в дні перед обстрілом деякі члени ТРО (сил територіальної оборони України) допомагали керівництву станції та поліції спрямовувати тисячі людей, які щодня прибували для евакуації.

Human Rights Watch знайшли деякі докази можливого мінімального військового використання станції та прилеглої залізничної мережі на момент обстрілу. Двоє людей розповіли, що вранці 8 квітня вони помітили на станції потяг, який перевозив металобрухт, що, за словами одного з них, був «тим, що залишилося від військової техніки».

Поїзд був на станції о 8 годині ранку і поїхав до обстрілу, прямуючи на північ. Інша людина розповіла, що до 10 години ранку вона спостерігала потяг, приблизно у 10 вагонів-платформ завдовжки, який перевозив «зламану та пошкоджену військову техніку», включаючи транспортні засоби без коліс або гусениць, що виглядали як металобрухт.

На відео знятих Олексієм Меркуловим і переглянутих Human Rights Watch, що були записані відразу після 10 години ранку, немає цього потягу, але є потяг з транспортними контейнерами. Ще один вантажний потяг можна побачити вдалині, але ані металобрухту, ані пошкодженої військової техніки у ньому не видно.

Навіть якби станція та залізничні споруди у Краматорську використовувались у військових цілях, обстріл 8 квітня був би протиправно непропорційним. Атакуючі сили зобов'язані вжити всіх можливих запобіжних заходів, щоб мінімізувати шкоду цивільному населенню.

Бомбардування вокзалу вранці, коли він був переповнений цивільними пасажирами, сім'ями та працівниками станції, а не пізно ввечері, коли там був б набагато менший натовп людей, демонструє зневагу до цивільного життя. Вбивство десятків цивільних осіб на залізничному вокзалі для здійснення атаки на пошкоджену військову техніку, ймовірно, було б непропорційною втратою життя та майна цивільних у порівнянні з будь-яким очікуваним військовим здобутком.

Зрештою, обстріл Краматорського вокзалу був невибірковим через застосовану зброю. Незважаючи на те, що ні Росія, ні Україна не є сторонами Конвенції про касетні боєприпаси 2008 року, яка забороняє цю зброю, її використання широко вважається порушенням міжнародного гуманітарного права, оскільки вони (касетні боєприпаси) не можуть розрізняти комбатантів і цивільних, а також через довготривалу небезпеку цивільним особам від нерозірваних елементів ураження.

Серйозні порушення законів війни, вчинені особами зі злочинними намірами, тобто навмисно чи з необережності, є військовими злочинами. Особи також можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за спробу вчинення військового злочину, а також допомогу, сприяння, пособництво або підбурювання до військового злочину.

Військові командири та цивільні посадові особи можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за військові злочини, якщо відповідно до обов’язків командира, вони знали або повинні були знати про вчинення військових злочинів і не вжили достатніх заходів, щоб їм запобігти або покарати винних.

Спрямування атаки на цивільних осіб або цивільні об’єкти або здійснення атаки, усвідомлюючи, що випадкова втрати життя серед цивільних є явно надмірними порівняно з очікуваною конкретною та прямою військовою перевагою, є серйозним порушенням Протоколу I67 та військовим злочином згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду. Невибірковий напад, який включає використання касетних боєприпасів у населених районах, є військовим злочином згідно зі звичаєвим міжнародним гуманітарним правом.

У дні, які передували обстрілу касетними боєприпасами, місцева влада неодноразово публічно заявляла про евакуацію мирних жителів із вокзалу Краматорська. Використання повітряного спостереження також виявило б натовпи людей на вокзалі. Російське командування, відповідальне за напад, і залучена військова частина повинні б були знати, що велика кількість цивільних перебуватиме на станції під час обстрілу 8 квітня.

Під час відвідувань залізничного вокзалу та прилеглої території з 14 по 24 травня Human Rights Watch спостерігали українську військову базу приблизно за 350 метрів на південний схід від станції та іншу військову базу приблизно за кілометр на північ від станції. Незрозуміло, чи ці військові позиції були там 8 квітня. Російський уряд, який заперечував будь-які обстріли Краматорська 8 квітня, не стверджував, що атакував ці бази та випадково завдав удару по залізничному вокзалу.

Протиправний характер обстрілу Краматорська, докази присутності великої кількості цивільного населення без значної військової мети та використання зброї невибіркової за своєю суттю вказують на те, що російські військові командири та особовий склад, які віддали наказ та здійснили обстріл, скоїли військовий злочин.

Оплакуючи загиблих, очікуючи на справедливість

14 квітня 2022 року Міністерство оборони України повідомило, що під час обстрілу залізничного вокзалу у Краматорську загинули 59 людей, у тому числі 7 дітей. Пізніше влада переглянула цю цифру до 61 загиблого. На основі розмов з представниками лікарні, працівниками моргу, родичами та друзями загиблих, а також представниками української прокуратури та служби безпеки, Human Rights Watch вважає, що було вбито щонайменше 58 мирних жителів.

Українські посадові особи, які розслідують цей обстріл, повідомили Human Rights Watch, що справжня кількість жертв може бути більшою, враховуючи складноші у ідентифікації часткових останків. Наскільки відомо Human Rights Watch, усі загиблі були цивільними. Дослідники відвідали місця поховань чотирьох жертв обстрілу.

Human Rights Watch також перевірили та проаналізувала 99 фотографій і відеозаписів, зроблених відразу після атаки, і зіставили місця розташування загиблих і поранених на цих зображеннях із п’ятьма локаціями, де були виявлені місця падіння елементів ураження і розльоту осколків.

Більшість тіл загиблих доставили до головного моргу міста у лікарні № 3. Двоє робітників моргу розповіли Human Rights Watch, що спочатку отримали 40 тіл, які згодом військовим рефрижератором доправили до Дніпра. А тоді морг отримав з Дніпра 8 тіл через 10-15 днів після обстрілу. Усі вони були поховані на кладовищах у Краматорську. Повідомляється, що ще 10 тіл були доставлені для поховання в міста і селища, звідки люди приїхали.

Військовий, який працює водієм швидкої допомоги, розповів, що допомагав транспортувати тіла в морг лікарні № 3 після обстрілу, і що він особисто бачив у морзі 18 тіл, які повернули з Дніпра. Одним з них було тіло молодої жінки, батьків якої він зустрів, коли ніс її тіло в морг.

Солдат сказав, що знавіснілі батьки розповіли йому, що вони хочуть, щоб їхня донька була похована у весільній сукні за місцевим звичаєм для незаміжніх молодих жінок. Мама молодої жінки попросила його зателефонувати в магазин весільного вбрання, щоб замовити сукню. Він це зробив, а продавець, очевидно, відповів: «Ви мене розігруєте? У нас війна». Але коли він пояснив ситуацію, власник магазину все зрозумів, і родина отримала сукню.

Працівниця моргу описала труднощі, з якими вона зіткнулася, намагаючись підготувати тіло молодої жінки до поховання: «[У неї] не було кінцівок, були порізи на животі. Вона була з трьох частин у двох мішках для тіл... Я припудрила їй щоки і одягнула на неї сукню. Вона була з трьох частин, тому неможливо було надягти сукню на неї нормально».

Мати Аліни Коваленко, Тамара, також була серед тіл, доставлених у морг лікарні № 3. Аліна розповіла, що її була інженером-електриком на пенсії, отримувала нагороди за відмінну роботу та прожила більшу частину свого життя в Краматорську. Аліна розповіла, що з весни до осені її мама багато часу проводила в саду: «Вона любила садити квіти. У неї було дуже багато троянд різних кольорів».

Як і багато родичів загиблих під час обстрілу 8 квітня, Аліна не змогла приїхати додому, щоб поховати матір. Натомість вона попросила друга допомогти. 19 квітня Тамару поховали поруч з батьком Аліни. Її могила, як і тисячі інших нових могил, викопаних на цвинтарях по всій Україні від початку цієї війни, вирізняється нещодавно виритою землею та свіжо пофарбованою табличкою.

Як і багато інших, хто втратив членів родини, Аліна хоче бачити справедливість. Вона каже, що це не поверне її матір, але вона хоче, щоб відповідальні за цей жахливий напад були притягнуті до відповідальності.