"На стадіоні зустріла жінок з палками — запропонувала свої послуги"

Багато хто з краматорців бачив у парках міста активних жіночок, які бадьоро крокували, наче вимірюючи кожен свій крок за допомогою палиць, схожих на лижні. Це скандинавська ходьба – вид фізичної активності, який набув популярності наприкінці минулого століття. Кілька днів тому відсвяткувала 12 років організація, яка активно розвиває її в Україні – Перша українська школа оздоровчої скандинавської ходьби.

У Краматорську практикувала сама і навчала скандинавській ходьбі інших Олена Бугайова, героїня сьогоднішньої розповіді. Крім ходьби, Олена проводила заняття з фітнесу, займалася масажами та спеціальною білизною для жінок, у яких було видалено молочну залозу через онкологію. Вона також допомагала цим жінкам з фізичною реабілітацією після такої операції. Кілька місяців тому Kramatorsk Post писав історію її схуднення на 35 кг та унікальну систему здорового способу життя.

Як це було у Краматорську

Останнім часом організована група поціновувачів скандинавської ходьби займалася на новому стадіоні у парку Ювілейному, а до того заняття проходили і у парку ім. Пушкіна. На групові тренування приходили переважно жінки, тоді як чоловіки, за словами Олени, віддавали перевагу самостійним заняттям.

В оздоровчих групах, які вела Олена, головною ціллю була помірна фізична активність. Середній вік учасників коливався від 40 до 60 років. Наймолодшій прихильниці скандинавської ходьби було 7 років, а найстаршій – 81 рік.

«Ми займалися під музику, отримували хороший комплексний результат. Групова підтримка, свіже повітря, радість руху та оздоровлення», – згадує Олена ентузіазм та успіхи своїх учнів у Краматорську.

Велика війна, яка все змінила

«24-го лютого мої діти були у санаторії у Маріуполі. Мені вдалося їх вивезти звідти у той самий день. Знайшлися машина, водій і навіть паливо на заправці у Добропіллі», – розповідає тренерка. З Маріуполя разом з дітьми Олена поїхала до батьків у Костянтинівку, де залишалася протягом наступних п’яти тижнів.

Вона згадує, як на той момент вагалася, чи їхати з області взагалі, чи залишатися у Костянтинівці, яка за досвідом 2014-го здавалася безпечнішою за Краматорськ. Та і їхати не було куди, тож перебувала з дітьми у батьків, поки не почалося накопичення військ окупантів на нашому напрямку.

Далі спрацювали знайомства. Колега Олени зі скандинавської ходьби разом із жінкою запропонували приїхати у село поблизу Умані, де у них була вільна хата, бо самі вони живуть у літній кухні через економію газу.

«Тож я наважилася. Разом з дітьми та племінницею ми виїхали 4-го квітня з Краматорська на евакуаційному поїзді до Вінниці, звідки вже знайомий перевіз нас машиною у село. У великому та гарному будинку не було жодних зручностей, навіть води. У селі – усього два продуктових магазини, а автобус у райцентр ходив лише два рази на тиждень. І все».

Втім, Олена не склала руки. Через два тижні вона дала оголошення у фейсбук-групі райцентру – це містечко Христинівка у Черкаській області – щодо пошуку житла. Люди зробили багато перепостів. І незабаром Олені зателефонували та запропонували дім, у якому б вона з дітьми могли жити.

Облаштування у новому домі

«Скоро два місяці, як ми переїхали у новий дім. Тут є вода, туалет та ванна кімната, опалення – твердопаливний котел та звичайна груба. За цей час я придбала бойлер, встановила вживану пральну машинку. Довелося купувати багато побутових речей на кухню, рушників, літнього одягу та взуття. Займаюся городом. Посадила полуницю. Помідори вже цвітуть. Дім, двір, город – усе, так би мовити, до моїх послуг. Одним словом – треба жити далі», – продовжує розповідь Олена, розказуючи свою історію, яка, мабуть, у деяких деталях до болю знайома багатьом краматорцям.

Христинівка – невелике та затишне місто із населенням близько 10 тисяч мешканців. Там є усе потрібне, до чого ми звикли у більшому Краматорську – Нова пошта, поліклініка, автовокзал, органи соціального захисту. А головне для тренерки – там є стадіон, на якому вона знову має змогу проводити заняття зі скандинавської ходьби!

У перші дні у Христинівці Олена активно знайомилася з людьми – у магазинах, у перукарні, на спортмайданчику, хоча нова людина у невеличкому містечку і без того не залишилася б непоміченою.

«Я починала розмови з усіма, запитувала про щось мені потрібне, розповідала про себе, розпитувала про людей. Разом з тим покращувала та тренувала свою українську. Помічаю, що у мене вже навіть думки українською. Люди на Черкащині добрі, щиро відгукнулися на ситуацію, спочатку навіть продуктами допомагали».

Відновлення спортивних занять

Спочатку Олена взяла в оренду велосипед, на якому почала їздити на місцевий стадіон. Там вона зустріла жінок з палками, які намагалися тренуватися самі. Досвідчена тренерка запропонувала їм свої послуги і зараз має групу з 5-7 людей, що відвідують заняття регулярно.

У групі з ходьби є місцеві жінки, а також кілька переселенок з Одеси, Миколаєва та Києва, які приїхали до Христинівки до родичів. Лише Олена нікого не знала там і не мала, але це швидко змінилося.

«Як відбувається залучення новачків до занять? Я пишу у місцеві групи у соцмережах, запрошую людей на безплатні уроки. Людей приходить небагато, але про нас уже добре знають».

Нещодавно тренерка навіть звернулася до місцевої влади з ініціативою провести у місті майстер-клас, щоб познайомити більше людей зі скандинавською ходьбою. Ініціатива знайшла підтримку – на сторінці міськради було опубліковано запрошення на цей захід, надано мікрофон та колонку, зроблено фото під час заходу.

Отже, скандинавська ходьба у Христинівці зусиллями тренерки з Краматорська отримала потужний поштовх для розвитку.

Життя продовжується

«Для мене це перший досвід бути вимушеним переселенцем. Але перебувати під сиренами, під ризиком прильоту ракет було значно важче.

Тут, де я можу облаштовувати своє життя, я почуваюся значно краще. У мене виходить налагодити свою соціальну активність, адаптуватися під нові умови. Працюємо у городі, доглядаємо за будинком, ходимо купатися на ставок неподалік. Уже пару разів їздили до Умані у Софіївський парк, – я хотіла туди потрапити туди ще два роки тому, але тоді локдаун все скасував. Тепер вийшло.

Життя продовжується».

* * *

Читайте інші історії переселенців з Краматорська, які успішно облаштовуються на новому місці:

• «Відсутність залу та незнання мови – не проблема, коли є бажання». Історія воєнного часу краматорської фітнес-тренерки
• Інструкторка з йоги з Краматорська стає успішною у Німеччині
• Утриманці - це не про українців: «Ukrainians work here». Продовжуємо історії жінок з Краматорська, які виїхали за кордон
• Без планів на майбутнє, з мрією про повернення. Як живуть краматорки, які вимушено виїхали в інші міста України

* * *

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоби важливі статті самі вас знаходили і ви нічого не пропустили. Також на нас можна підписатись у Viber.

Ви також можете слідкувати за оновленнями нашого сайту на сторінці у Facebook. Слідкуйте за нами у Instagram.

коментарі