
Напружений березень 2014: у якій атмосфері Краматорськ святкував День народження Шевченка дев'ять років тому
1 березня 2014 року рада федерації росії підтримала звернення президента Володимира Путіна щодо дозволу на застосування збройних сил на території України. Я почув цю новину, коли був з друзями з КрамМайдану у кафетерії одного з супермаркетів. Тоді ж по Краматорську почали з'являтися наліпки, які звіщали так звану "русскую вєсну".
У той буремний місяць у місті відбулися кілька мітингів під російськими триколорами, на яких звучали слова про "удачний вибор Крима", заклики до федералізації України та страшилки щодо видобування сланцевого газу, які разом зі спротивом подіям на Майдані у Києві стали формальним приводом для виправдання подій весни 2014 року проросійськими громадянами та їхніми лідерами.
Разом з тим патріотична спільнота Краматорська зовсім не була пасивною. Ще у листопаді 2013 року біля бюста Шевченку почав збиратися КрамЄвроМайдан, далі просто КрамМайдан. Протягом кількох місяців щосуботи та щонеділі на цих зустрічах обговорювали нагальні питання життя країни та міста та збирали гроші на допомогу Майдану у Києві.
Деякі краматорці брали безпосередню участь у подіях на Майдані, а кілька наших земляків там загинули.

9 березня 2014 року Україна відзначала 200 років з Дня народження Тараса Шевченка, який став не просто найвидатнішим українським поетом, але для багатьох і національним пророком.
У той яскравий недільний день дев'ять років тому, коли зелені чєловєчкі» вже орудували у Криму, коли у приватні повідомлення вконтакте надходили провокації та погрози, краматорці також зібралися біля бюста Кобзаря.
Дівчата читали вірші, повторюючи зі сльозами на очах за Шевченком: «Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями»; активісти української громади виголошували промови.
Пам’ятаю, як після мітингу я допомагав збирати підписи під зверненням проти збройної агресії рф. Копії звернення було відправлено за кількома адресами — до Верховної та обласної ради, а ще до міськвиконкому та СБУ.
Коли вже майже нікого біля Кобзаря не залишилося, групка місцевої голоти підійшла до нас та спитала: «А чо тут праісходіт?». Відповіли, що відзначаємо День народження Тараса Шевченка. «А, ну ясно, ладно».

Прапорів тоді було не так багато, як стало на патріотичних заходах у наступні роки. Атмосфера була справді напруженою, але що нас чекало попереду, буквально за місяць, навряд хтось уявляв.
Але й донині у житті українців напрочуд актуальними залишаються ці слова Кобзаря:
Борітеся — поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!