«Наступну кав’ярню після повернення до Краматорська і Слов’янська ми відкриємо у нашому українському Криму», - каже Алла Мініна

У Краматорську у кав’ярні «Просто кава» проходили міські змагання зі «Що? Де? Коли?», а також відбувалися вечори поезії. На жаль, ще до початку великої війни заклад у Краматорську закрився, але, як і досі на це сподіваються, тимчасово.

А починалася «Просто кава» зі Слов’янська. Про те, як все було, як живе заклад зараз і про що мріють його засновники ми поспілкувалися зі співвласницею кав’ярні Аллою Мініною.

«Коли вирішили розширятися, вибір пав на Краматорськ, бо це дуже круте місто»

Алла Мініна розповідає, що у Слов’янську вони відкрилися на початку травня 2016-го року як кав’ярня, на базі якої був шоурум з хенд-мейд виробами.

«Хоча планували ми усе зовсім навпаки – магазин виробів ручної роботи, а до нього мікроточка, де було б усього пара невеличких столів та кавомашина. Але приміщення, яке нам удалося тоді орендувати, усе визначило інакше і це на краще».

"Просто кава" у Слов’янську

 У ті роки взагалі був тренд на відкриття кав’ярень – нові заклади з’являлися у Краматорську і Слов’янську один за одним. Спочатку Алла із партнерами відкрила другий зал «Просто кави», а далі зрозуміли, що треба розширятися на сусідні міста. Вибір пав на Краматорськ.

«Краматорськ – це дуже круте місто. Як на мене, воно атмосферне, затишне і душевне. Хоча ми досить довго шукали там приміщення, але зрештою усе вийшло. У Краматорську ми відкрилися у щасливий день 20-го листопада 2018-го року. Чудові були часи!».

Через те, що господарі орендованого у Слов’янську приміщення вирішили його продати, власникам «Просто кави» довелося швидко шукати нове та ще й за місяць встигнути перевезти усе, що напрацьовували протягом двох років. Через це, каже Алла, вони не могли приділяти належної уваги кав’ярні у Краматорську. Тож трохи згодом її довелося закрити:

«Кав’ярня потребує щоденної уваги, яка взагалі схожа на виховання дитини, бо труд це кропіткий та довгий. А у нас на той час не було ані фінансового, ані внутрішнього ресурсу, чесно кажучи.

Затишок "Просто кави" у Краматорську

 Паралельно із новим місцем для «Просто кави» ми відкрили також точку з кавою to go, тобто на виніс, у самому центрі Слов’янська – з видом на центральну площу крізь великі вікна, які ми використовували як вітрину для сезонних інсталяцій. Новорічна тематика так досі і залишилася, – розібрати не встигли, а потім стало не до того».  

«Війна заскочила нас зненацька» – як заклад та люди пережили перші місяці війни

Мали купу планів на майбутнє, на продовження розвитку. Але війна заскочила колектив «Просто кави» зненацька. Мирне життя, за словами Алли Мініної, стало на паузу. Почалася історія воєнного часу:

«Наша бариста Настя взагалі взяла 21-го лютого відпустку та поїхала до подруги до Києва, де просиділа понад два тижні у бомбосховищі. Ми продовжували працювати та сподівалися, що дуже скоро це все закінчиться».

Так вони трималися до початку квітня. Але 9-го квітня після страшного дня, коли окупанти завдали удар по залізничному вокзалу у Краматорську, Алла поїхала до Кропивницького разом з мамою, двома баристами з родинами та кішками. Юлія Долгопольська, засновниця «Просто кави» виїхала на Закарпаття ще раніше.

У Кропивницькому Алла та інші сиділи, як вона каже, «на низькому старті» до червня, сподіваючись ось-ось поїхати додому, поки Юлія не підказала колегам, що досить уже перебувати у депресії та що час повертатися до життя.

Алла посередині. поруч Юлія і Настя

 «Тож за програмою релокації бізнесу ми разом з ще кількома підприємцями з Донецької області змогли перевезти обладнання пекарні. А ось обладнання кав’ярні залишилося чекати на нас удома. Тоді ж у червні ми переїхали до Івано-Франківська».

«В Івано-Франківську нас прийняли дуже щиро» – у новому місті усе вдалося

Спочатку в Івано-Франківську було орендовано приміщення під пекарню-кондитерську. Команда «Просто кави» почала робити десерти, але одразу ж постало питання із реалізацією продукції.

«Ми написали у численні кав’ярні і не тільки Івано-Франківська, розповідаючи, що ми зі Слов’янська, робимо десерти та пропонуємо їх на продаж. І знаєте, було дуже приємно – нам усі відповіли! Не проігнорували, а принаймні написали, що ради нас вітати у місті, але на жаль, не можуть допомогти, бо мають своїх кондитерів.

І це при тому, що ми писали зі сторінки кав’ярні в інстаграмі і нас можна було прийняти як конкурентів, а не так щиро».

З першим закладом, який в Івано-Франківську відгукнувся на пропозицію Алли, вони працюють дотепер, постачаючи туди десерти. А завдяки рекомендаціям хазяйки того закладу, слов’янці постачають свої вироби ще у чотири кав’ярні Івано-Франківська.

«Взагалі це місто прийняло нас дуже добре. Хай у нашій мові чимало русизмів, але ще жодна людина не зробила різкого зауваження, а навпаки – ми разом посміялися. Ось, наприклад, була ситуація, коли я сказала відвідувачу: Вам не холодно? бо в нас ще не увімкнули опалення, а ви в одній футбілці. 

А ще якось мене спитали, де у нашому закладі можна помити руки (це вже після того, як ми відкрилися), а я відповіла, що прибиральня ліворуч. Посміялися, бо туалет – то вбиральня. А прибиральня – це щось про «уборку»».

Після того, як у серпні у Дії було отримано підтвердження на отримання гранту, Алла з колективом почали активну підготовку до нового відкриття власної справи – шукали приміщення, робили ремонт і власне відкривали заклад.

Алла каже, що із приміщенням їм знову пощастило. Оскільки воно підвальне, вони мають можливість не закриватися під час повітряної тривоги. До того ж у ньому немає жодного вікна і є запасний вихід.

"Просто кава" в Івано-Франківську на пішохідній вулиці Шевченка

 А ще вона звернула увагу, що хоча номінально у Слов’янську «Просто кава» розташована по вул. Університетський, але фактично – по вул. Шевченка. На чудовій пішохідний вул. Шевченка 21-го вересня «Просто кава» відкрилася і в Івано-Франківську.

«На відкриття завітали наші слов’янські ріднульки – так ми називаємо наших постійних відвідувачів, які приїхали з різних міст заходу України.

Нас також підтримували місцеві ЗМІ – вони писали про нас та підбадьорювали словами про те, що раді і як круто, що ми до них переїхали. Тоді ми зрозумілі, що ми на вірному шляху».

«З відкриттям кав’ярні ми знову можемо допомагати ЗСУ та ВПО»

У них також є невеличкий шоурум, де ВПО можуть виставити свої вироби на продаж. Та й не тільки переселенці, але люди у важких обставинах, які вміють творити, але не вміють реалізовувати свою творчість за гроші. Їхні вироби  продають за ціною майстрів, без націнок або відсотків. Вони ж своєю чергою теж переводять частину грошей на потреби ЗСУ.

Алла радіє, що «з відкриттям кав’ярні ми знову можемо допомагати ЗСУ та ВПО». Вони також проводять майстер-класи, наприклад, по ліпленню з глини, розпису пряників тощо, переказуючи частину вторгованих коштів на благодійність.

Смаколики, які можна скуштувати у кав’ярні

 І це все вдалося досягти фактично за пару місяців роботи «Просто кави» в Івано-Франківську. Серед клієнтів закладу чимало місцевих, яким Алла вдячна за те, що вони сприймають її та колег як своїх, а також переселенці з різних куточків України.

«Ніколи не думала, що почую такі діалоги: «А ви звідки? Слов’янськ?  – А ми з Херсона! Земляки!». Зараз під час війни ми усі, уся Україна, точно стали земляками. Ну нехай не буквально, але почали так себе почувати».

Плани, які хочеться втілити

До початку великої війни у планах розширення бізнесу була Харківщина чи принаймні щось якомога ближче до дому. Ніхто із них і не думав, що наступною буде кав’ярня у далекому Івано-Франківську.

«Після перемоги, а я впевнена, що це буде дуже скоро, ми першим же рейсом поїдемо додому. Поїдемо, підемо, побіжимо! Треба буде відновлювати наші чудові міста, нашу улюблену кав’ярню, яка сумую за нами вдома, відновлювати економіку загалом».

Звісно, заклад в Івано-Франківську ніхто кидати напризволяще не збирається. Його планують і надалі розвивати. Алла з Юлією уже навіть обмірковують графік роботи. Поки придумали щось на кшталт вахтового методу – кожна по пів року у Слов’янську та Івано-Франківську.

«Це поки що плани, які хочеться втілити. І хоча ми насамперед думали про розвиток у Харківській області, наступну кав’ярню після повернення до Краматорська і Слов’янська ми відкриємо у нашому українському Криму. Вірю, що вже скоро. Потім у Херсоні. Далі у Миколаєві. Нас уже запрошували відкритися у різних містах України, – нашої такої, здавалося б, простої, але такої сильної і непереможної країни».