
Нормальна така столярка: як краматорці з “Вільної Хати” безкоштовно робили меблі переселенцям в Івано-Франківську
Актриса театру Шевченка у Харкові Інна, її чоловік-маркетолог та донька виїхали до Івано-Франківська після того, як тиждень прожили у харківському метро, ховаючись від російських бомб і ракет. У Франківську винайняли квартиру, але практично без меблів - там був лише диван і матрац. І тут на допомогу їм прийшли краматорці з “Нормальної столярки”.
“Вони до нас звернулись в Інстаграмі, ми прийшли до них, познайомились, зробили заміри і через деякий час привезли стелажі, доробили на місці, і вони користуються ними до сьогодні”, - розповідає Микола Дорохов, керівник молодіжної платформи “Вільна Хата”.
Коли почалася велика війна, “ВільХа” евакуювалася до Івано-Франківська і перевезла туди всі свої дочірні проєкти, у тому числі столярку. Про свою ініціативу для переселенців - далі розповідає Микола.

Як починалася “Нормальна столярка”
“Столярка у Краматорську почала існувати приблизно за рік до повномасштабного вторгнення і це був сайд-проєкт програми "Добрий сусід", в рамках якої ми допомагаємо сім'ям, які опинилися у складних життєвих обставинах, багатодітним сім'ям, роблять ремонти в їхніх помешканнях, аби діти залишились в сім'ї.
Щоб зробити нашу програму "Добрий сусід" більш сталою, ми вирішили зробити соціальне підприємство і хлопці назвали її "Нормальна столярка". Спочатку думали залучати дітей-сиріт, яким по 18-19 років, щоб вчити їх робити меблі і паралельно з цим разом робити меблі для їхніх нових осель. Тому що часто квартири, які для сиріт купує держава, занедбані або пусті. Цим ми показуємо їм якусь професію і облаштовуємо їхні домівки.
Ми провели воркшоп на "Вільній Хаті", де робили дерев'яні машинки, для кав'ярні "Поруч" відреставрували пару стільців. Дуже довго облаштовували саму майстерню – робили опалення, верстати. По суті майстерня почала працювати з восени 2021 року”.
Переїзд до Івано-Франківська
“У березні мені зателефонував Юрко Филюк, співзасновник громадської організації "Тепле місто", Промприлад, Urban Space 100, він сказав: "Приїжджайте до нас на Промприлад, ми вам допоможемо". Ну і в принципі Івано-Франківськ дуже подібний до Краматорська по своєму контексту, масштабам, і ми прийняли рішення поїхати в це місто.
Ми приїхали, трохи освоїлися, а потім з'їздили до Краматорська разом з нашими друзями з "Української освітньої фундації" - вони везли гуманітарну допомогу, а на зворотному шляху забрали наші інструменти. Таким чином ми вивезли майстерню, а іншим разом перевезли музичну студію”.
Меблі для переселенців
“Ми особисто зіткнулися з такою проблемою, що знімати житло дорого, тож ми шукали житло дешевше. А якщо оренда квартири коштує небагато, значить, там не завжди є меблі або це квартира з нульовим ремонтом, так званий "сирець". Ми зробили невелике дослідження, скільки взагалі переселенців в Івано-Франківську, спрогнозували, що буде нова хвиля переселення, зрозуміли, що цим потрібно займатись - залучати майстерню до цього, знайшли кошти. І влітку три місяці працювали, допомогли чотирьом сім'ям: для когось зробили кухонні модулі, де можна готувати їжу і зберігати якісь речі, комусь робили столи і табуретки, комусь - стелажі для речей.

Дві родини, з якими ми працювали, були з Краматорська, одна - з Сєвєродонецька, одна - з Харкова. Наприклад, сім'я з Харкова - це молоді батьки, жінка працювала актрисою театру, вони розповідали, як жили у метро перший час, як передавали їжу з однієї станції на іншу. Сім'я із Сєвєродонецька - літні люди, ветерани Другої світової війни, для них робили стіл і стільці. Леонід, барбер з Краматорська, переїхав до Франківська з бабусею, йому робили кухонні модулі - два модулі для їжі і один для роботи барбером. Він де жив, там і працював.

Я більше займався паперами, коли треба, допомагав руками. Спочатку у столярці працювали Євген Бойко як майстер, а Олексій Шикалов проєктував меблі і також працював руками. Потім Олексія забрали в армію і ми покликали Артура Волченкова, він теж член команди "Вільної Хати". Артур працював руками, а Євген вже на себе взяв моделювання”.
Що далі
Зараз столярка на паузі. Фінансування закінчилось, ми думали шукати далі фінансування, тому що запити на меблі приходять. Але ми подумали, що треба все ж працювати над фінансовою моделлю майстерні, щоб її зробили в першу чергу підприємством, щоб воно могло заробляти на себе, і частину коштів ми могли би виділяти на сім'ї ВПО чи якусь іншу соціальну складову.
Зараз ми над цим працюємо з нашим другом Андрієм Левицьким, а якого вже є успішне соціальне підприємство "WoodLuck", він зараз у Франківську і допомагає з цим питанням".
* * *
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоби важливі статті самі вас знаходили і ви нічого не пропустили. Також на нас можна підписатись у Viber
Ви можете слідкувати за оновленнями нашого сайту на сторінці у Facebook та у Instagram
Англомовні повідомлення ми публікуємо в своєму Twitter, а щоб дивитись найцікавіше у відеоформаті, підпишіться на наш ТікТок