"Паніка є, але ми тримаємось": що відбувається у Костянтинівці, яку росіяни посилено обстрілюють "Ураганами" і ракетами

- Ну що, злякалася вчора? - питає продавчиня сусідку-колегу, помішуючи паличкою каву біля свого прилавку зі снікерсами, цукерками, печивом та іншими солодощами.

- У мене серце в п'яти пішло, - лунає у відповідь.

- Спиш, як на пороховій бочці: вранці прокинувся — скажи спасибі, - говорить одна бабуся іншій, коли вони з покупками вже йдуть додому.

Сьогодні всі розмови на центральному ринку у Костянтинівці про вчорашній “приліт”. Навіть якщо ти нічого ні в кого не питаєш, то твоє вухо все одно вхопить відлуння їхніх розмов, сповнених тривоги.

Центральний ринок Костянтинівки. Фото - Олексій Ладика/Kramatorsk Post

Я не одразу помітив, де саме прилетіло, адже навкруги все наче ціле, хіба що двоє енергетиків ремонтують порвані електропроводи на сусідній вулиці. Потім мені пояснює Михайло Єремєєв, місцевий громадський активіст і волонтер ADRA.

Я придивляюсь — і дійсно: у магазині навпроти ринку вікна забивають OSB-плитами, перед магазином лежать уламки розбитого скла, а поруч стоїть побитий вибухом автомобіль. Снаряд російського “Урагану” впав просто біля зупинки громадського транспорту, конкретніше - між зупинкою і ринком. Шестеро людей отримали поранення, у тому числі польський волонтер, але все могло бути гірше, якби снаряд розірвався.

Місце обстрілу наступного дня після прильоту "Урагану". Фото - Олексій Ладика/Kramatorsk Post

"Поки є люди, які щось роблять, місто живе"

Михайло та його колеги саме вийшли з громадської приймальні, розташованої недалеко від ринку, коли пролунав вибух. Всі одразу присіли, але більше за всіх злякався собака на ім’я Буба. Громадська активістка і волонтерка Лілія Мірошниченко каже, що Буба дуже боїться вибухів і їй необхідно бути з людьми — з ними їй не так лячно. Тож собака кожного ранку зустрічає Лілію, йде з нею до громадської приймальні і проводить там увесь день. Ось і зараз, поки ми розмовляємо, Буба вмостилася на дивані і заснула. А коли прокидається, підходить до людей і натякає, що її потрібно погладити.

Бубі спокійно, лише коли вона з людьми. Фото - Олексій Ладика/Kramatorsk Post

Лілія Мірошниченко — голова Громадської ради при виконкомі Костянтинівської міської ради, Михайло Єремєєв - її заступник. Це консультативно-дорадчий орган при місцевій владі, який об’єднує представників різних громадських організацій. Після повномасштабного російського вторгнення та введення воєнного стану він не діє, у Костянтинівці була введена військова адміністрація, але пані Лілія та її однодумці вирішили переформатувати свою роботу і відкрили Громадську приймальню Костянтинівської громади. Місцеві мешканці можуть звернутися туди за юридичною допомогою - разом Лілією та Михайлом у приймальні працює фахова юристка, членкиня Громадської ради Галина Музикантова.

"У Донецькій області тимчасово призупинило роботу Бюро первинної правової допомоги. Ми фактично виконуємо їхні функції у нашому місті зараз", - каже Лілія Мірошниченко.

Вона пишається тим, що попри війну, у Костянтинівці продовжується громадське життя, і перелічує проєкти, які вони впроваджують навіть зараз: окрім громадської приймальні, де надають юридичну допомогу, це проєкт із запобігання домашньому насильству, допомагають розробляти екологічну стратегію Костянтинівської громади, роздають місцевим мешканцям насіння для весняних польових робіт тощо.

Лілія, Галина і Михайло свого часу евакуювалися з Костянтинівки до більш безпечних регіонів України, але регулярно приїжджають до міста, щоб робити громадські проєкти.

“Багато хто [з громадських активістів] виїхав, але наша діяльність — це певний маяк, символ. Поки у місті є люди, які продовжують щось робити, діяти, поки є якесь громадське життя, то місто ще живе”, - каже Михайло Єремєєв.

"Обстріли почалися після закликів росіян здавати позиції ЗСУ"

Та все ж все зараз у місті, як і в усій країні, крутиться навколо війни. З початку березня росіяни майже щодня обстрілюють Костянтинівку із зенітно-ракетних систем С-300 та реактивних систем залпового вогню (РСЗВ) "Ураган", і це спричиняє значні руйнування і смерті людей. Ці вибухи ми дуже добре чуємо у Краматорську. Тож, читаючи новини, здається, що Костянтинівка перетворюється ледь не на другий Бахмут.

“Всі служби працюють, підприємці працюють, лише великі торгові марки призупинили свою діяльність. “Нова Пошта” працює, “Укрпошта” працює. Паніки, мабуть, більше було рік тому. Але обстріли — так, посилились”, - каже Лілія.

Наслідки обстрілу пункту незламності у Костянтинівці, де перебували евакуйовані з-під Бахмуту. Внаслідок обстрілу загинули 5 людей. 24 березня 2023. Фото - Донецька обласна прокуратура

Михайло Єремєєв каже, що Костянтинівку і раніше обстрілювали, але це були точкові ракетні удари і в основному вночі, зараз же росіяни "криють" по площах з РСЗВ і серед білого дня. Він пов’язує активізацію обстрілів з посиленням російської пропаганди у Телеграмі. 10 березня в одному з проросійських і сепаратистських чатів з’явилося повідомлення, в якому мешканців Костянтинівки закликали передавати координати розташування українських військових — мовляв, так захоплення росіянами міста  відбудеться “швидко і безболісно”. І відтоді обстріли посилилися. 

“Вони казали, що не можуть до нас дійти, бо посилюється тиск з боку Збройних сил України на Бахмутському напрямку, тож закликали здавати позиції, точки проживання військових. Вони кинули клич, і я так розумію, що певна кількість людей пристала на їхню пропозицію і просто почали надсилати координати в телеграм-бот", - розповідає Михайло.

Він ставить ці заклики в один ряд з наративами, що розганяються у соцмережах та деяких медіа, про начебто конфлікт у вищому військово-політичному керівництві України щодо контрнаступу, що хтось вимагає вивести українські війська з Бахмуту тощо.

“Я розумію, що росіяни бояться, що тут йде підсилення. Але правда і в тому, що наші “дебіли” здають їм позиції [українських військових]", - каже Михайло Єремєєв.

Він перелічує деяких знайомих: в однієї жінки син у 2014 році стояв на блокпосту так званої "ДНР", а після поранення втік до Росії, в іншої жінки донька навчалася і залишилася жити в окупованій Ясинуватій, і вийшла заміж за бойовика, у працівниці пошти є донька, співмешканець якої у 2014 році бігав по району з автоматом і примушував до порядку за "нову владу", а потім його вбив снайпер, коли той стояв на блокпосту.

"Як ви думаєте, за кого вони будуть вболівати?", - питає Михайло Єремєєв. 

Судячи з онлайн-мапи війни в Україні DeepState, росіяни перебувають в 12-14 кілометрах від Костянтинівки. Але активіст ставиться до цієї інформації скептично — за його словами, дані там часто не відповідають дійсності. Та й близькість до лінії фронту це не щось нове для костянтинівців.

“До 2022 року від нас до Майорська було 20 кілометрів, 24 кілометри до лінії розмежування з Горлівкою. Ще з 2014 року у росіян були усі технічні можливості громити наше місто з РСЗВ”, - каже Михайло.

Костянтинівка на мапі бойових дій DeepState

“Чесно кажучи, [за ситуацію у Бахмуті] переживаю. Коли я читаю у всеукраїнських Телеграм-каналах, що, мовляв, нехай наші відійдуть з Бахмуту, я цим товаришам пишу: у нас у місті люди розуміють, що ми наступні у черзі у випадку активного наступу росіян. Кілька людей у нас у церкві, і в місті, мене питали: “Міш, як думаєш, до нас дійдуть?”. У людей таке питання на вустах є. Я кажу: “Я вірю, що ні”. По тому, що відбувається, я бачу, що в них не вистачить сил. Але так, обстріли будуть”, - додає Єремєєв.

"Паніка в місті, звичайно, є, але ми тримаємось"

Костянтинівка розділена річкою Кривий Торець на дві частини - правобережну і лівобережну. Ринок, про який ми розповідали на початку статті, розташований на правому березі, і саме ця частина міста зараз найбільше потерпає від обстрілів, бо вона ближче до Бахмуту.

Нам, як сторонньому спостерігачу, здалося, що на лівому березі більше машин, більше людей на вулицях, і там більш спокійна атмосфера: ось люди прогулюються у сквері, ось діти граються на дитячому майданчику, ось покупці стоять в черзі в аптеку, біля входу в банк близько 20 людей вже кілька годин чекають, коли завершиться повітряна тривога - відділення не працює, поки вона лунає.

Хоча лівому берегу теж дістається: вирва від ракетного удару біля місцевого палацу культури красномовно про це свідчить.  

Наслідки обстрілу палацу культури у Костянтинівці. Фото - Олексій Ладика/Kramatorsk Post

"[У Костянтинівці] звичайні військові будні, ну трішки активніше [обстрілюють], більш масивно: якщо раніше "бух, бух" - і тиша, то зараз може години дві по різних районах масовано [прилітати]. І зараз прилітає більше з артилерії. Ми розуміємо, що десь [росіяни] просунулися і стало до нас все це долітати, - описує ситуацію в місті Любов, мешканка Костянтинівки і керівниця банківської установи. - Паніка в місті, звичайно, є. Люди, особливо які мають маленьких дітей, виїжджають, звичайно. Але ми тримаємось".  

Любов після повномасштабного російського вторгнення весь час залишалася в місті, хоча своїх дітей відправила в евакуацію. Її установа також працювала безперервно і, за словами костянтинівчанки, це був "лакмусовий папірець" для місцевих мешканців - якщо установа працює, значить у Костянтинівці все нормально.

"В мене є відповідальність за місто, за співробітників. Донька на мене за це ображається. Я розумію це, але я - керівник, так має бути. І у мене всі такі співробітники. Багато значить, коли ти сам спокійний. Це передається іншим. У мене немає страху, я не можу це пояснити. Я чомусь так впевнена, що у мене все буде гаразд", - каже вона.

Багато магазинів, мережевих торгових точок - ті ж самі АТБ, Eva тощо - у Костянтинівці позакривалися, але містяни до цього за рік вже звикли. Щодо місць дозвілля, то їх і до великої війни у місті було обмаль - щоб сходити до кінотеатру, місцеві їздили до Краматорська чи Бахмуту. Але позитивних емоцій все ж не вистачає зараз. 

"Ось позитивних емоцій не вистачає, чесно скажу. Ось як раніше десь збирався, сидів у тому ж кафе, ресторані, спілкувався, десь вийшов, прогулявся - зараз цього немає. Зранку йдеш на роботу, ввечері - додому. А особливо зараз йдеш по вулиці, чуєш "бахи" і одразу думаєш: "Куди, куди [ховатись]?. Ось вчора теж так йшли додому, потрапили під такі звуки, моя колега їхала на тій стороні [міста], каже: "Гупнуло, але благо, що не розірвалося", - ділиться костянтинівчанка.

Сквер на лівому березі Костянтинівки. Фото - Олексій Ладика/Kramatorsk Post

Любов згадує липень минулого року, коли посилилися обстріли Костянтинівки (тоді ж росіяни активно обстрілювали Краматорська і Слов'янськ). Вона тоді попереджала колег, що настануть дні, коли через обстріли доведеться кілька днів або й цілий тиждень сидіти вдома. Нещодавно вона сказала, що такий момент настає, тому кому страшно - можуть виїжджати. Але всі колеги вирішили залишитись. 

Питаємо, коли настане момент, що Любов вирішить для себе, що все ж час евакуюватися.

"Моменту, що треба їхати, не буде. Я дуже інтуїтивна людина, інтуїція мене ніколи не підводила. Я на сто відсотків впевнена, що не буду виїжджати, я буду тут і все буде добре. [З Костянтинівкою] абсолютно все буде добре", - каже вона. 

Щодня з Костянтинівки виїжджають десятки людей

Але не всі налаштовані так впевнено і спокійно. Ольга Данілова - мешканка Костянтинівки, волонтерка, яка майже рік займається евакуацією людей з "гарячих точок" - каже, що сьогодні на евакуацію з Костянтинівки записалося сто людей, хоча до того цього було 50-60 на день. Мова йде лише про волонтерську евакуацію. Окрім того, евакуацією займається міська військова адміністрація. 

Ми спілкуємось з Ольгою біля нового шелтера у Краматорську - це тимчасовий притулок для людей, які евакуюються з-під Бахмуту, з Часів Яру та інших місць, де зараз точаться бої. Евакуйовані залишаються в шелтерах на день-два, а потім їдуть далі поза межі Донецької області.

Нашу розмову перериває телефонний дзвінок - до Ольги звертається мешканка Костянтинівки з проханням евакуювати її та її маму. Волонтерка записує дані і питає:

"Ваша мама точно хоче евакуюватися? Щоб не було такого, що ми приїдемо, а вона відмовляється виїжджати".

"Так, так, так! Хоче! Страшно - капець!", - відповідає жінка по той бік слухавки. 

Ольга каже, що люди почали масово виїжджати з Костянтинівки після того, як на початку березня посилилися російські обстріли міста.

"Зараз добре евакуюються з правобережжя Костянтинівки: Сантуринівка, "Червоний", район центрального ринку - вони чують всі ці прильоти, тому виїжджають. З лівобережжя Костянтинівки поки що одна-дві заявки. Це в основному випадки, коли людина вже виїхала і тепер просить забрати її літніх батьків", - розповідає волонтерка.

Волонтери зазвичай везуть евакуйованих костянтинівчан до Дніпра, міська адміністрація - до Покровська, звідки люди сідають на безкоштовний евакуаційний поїзд і потім їдуть до Вінниці, Черкас чи Львова. 

Евакуація з Костянтинівки 20 березня, під час якої з міста виїхали 64 людини, серед низ 22 дитини. Фото - Костянтинівська міська військова адміністрація

За словами Ольги Данілової, більшість евакуйованих їдуть до своїх родичів або заздалегідь знімають житло. У багатьох вже є досвід евакувації і вони вже знають, куди краще виїжджати. Але в середньому від 8 до 15 людей на день шукають, де тимчасово розміститися безкоштовно. Їх зазвичай розміщують у шелтерах у Дніпрі. Втім, попереджає Ольга, у Дніпрі місць стає все менше - зараз дуже важко стало знаходити безкоштовне житло для переселенців у цьому місті. 

"У Дніпрі зараз допомоги переселенцям менше, тому що там вже дуже багато переселенців, а місто не гумове. Треба їхати на Західну Україну, під Київ, до Харкова - багато хто боїться туди їхати, але у Харківській області ще є місця. Евакуйованих приймають також у Черкаській області", - каже вона.

Ольга Данілова має досвід евакуації - вона виїхала з дитиною з Костянтинівки до Полтави на початку великої війни, але потім повернулася на Донеччину волонтерити, залишивши доньку з бабусею. Тим, хто виїжджає, вона радить у першу чергу брати документи і цінні речі, фотографії, якщо їдете з дітьми - брати все для них необхідне. Багато одягу, засобів гігієни і їжі брати не треба - зазвичай, це все видають переселенцям у шелтерах чи пунктах незламності.

"Я виїжджала з дитиною і з одним рюкзаком. У мене був жорсткий диск, терабайтний диск і флешки з моїми фотографіями. Зубна щітка, труси, шкарпетки і запасна футболка - і мені цього було достатньо. Я евакуювалася з дитиною вчасно. Не тоді, коли все переповнено і допомоги стало набагато менше", - ділиться досвідом волонтерка.

Тож, каже вона, головне - евакуюватися вчасно.

"Я не думаю, що вони [росіяни] дійдуть до Костянтинівки, до лівого берега, я впевнена, що не дійдуть. Звичайно, ракетами можуть діставати. Але ось правобережна сторона - настав час евакуюватися, особливо родинам з дітьми і маломобільним людям. Під обстрілами потім дуже важко евакуйовувати", - каже Ольга Данілова.

У Костянтинівці до великої війни жило 77 тисяч мешканців, зараз, за різними оцінками, у місті залишається 43-45 тисяч. 

Цю публікацію було створено за фінансової підтримки Європейського Союзу в партнерстві з DW Akademie. Вміст публікації є одноосібною відповідальністю Краматорськ Пост та не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.

 * * *

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоби важливі статті самі вас знаходили і ви нічого не пропустили. Також на нас можна підписатись у Viber

Ви можете слідкувати за оновленнями нашого сайту на сторінці у Facebook та у Instagram

Англомовні повідомлення ми публікуємо в своєму Twitter, а щоб дивитись найцікавіше у відеоформаті, підпишіться на наш ТікТок

коментарі