Вчителька української мови та літератури з Краматорська і двоє її дітей, а також сестра і племінник, евакуювалися до Ірландії. Її молодший син пішов до католицької школи, а племінник - до коледжу. 

Як мешканка Краматорська та її родина облаштовуються в цій країні, чим відрізняється шкільна освіта в Україні та Ірландії і що потрібно знати, якщо ви також думаєте евакуюватися туди - розповідаємо їхню історію.

Ірина Мельник щойно прийшла з акції на підтримку України, яка проходила у Вотерфоді до Дня вишиванки. Вотерфорд - це п'яте за кількістю населення місто в Ірландії, там мешкає приблизно 50 тисяч людей, і саме в цьому місті врешті решт осіли пані Ірина та її родина.

Вулиці Вотерфорду

Як краматорці дістались до Ірландії і чому саме туди

Мельник викладала українську мову та літературу у Краматорській українській гімназії. Коли почалася війна, вона з дітьми спочатку переїхала на Західну Україну, а до Ірландії  покликала її вчителька, відома у Краматорську поетеса Зінаїда Дударчик. Донька пані Зінаїди мешкає в Ірландії вже понад 20 років, тут вона має чоловіка та трьох дітей. Тож коли почалася велика війна, Зінаїда Дударчик зі старшою донькою переїхали до цієї острівної держави.

"Пані Зінаїда запрошувала і мене, але я казала, що це далеко і дуже дорого - квитки можуть коштувати і 500 євро, плюс дуже мало прямих рейсів", - розповідає Ірина Мельник.

Але у квітні посольство Ірландії і волонтери почали робити безкоштовні евакуаційні рейси для українців, які відправлялися з польського міста Жешув до ірландської столиці Дубліна. Пані Зінаїда сказала Ірині про ці рейси, Ірина подала заявку - за два дні їй зателефонували і запросили на літак. 28 квітня родина краматорської вчительки - сама Мельник, двоє її дітей, сестра і племінник - вилетіли до Ірландії. Загалом на борту було 160 українців, після цього було ще кілька евакуаційних рейсів. 

Що стається з українцями після прибуття до Ірландії

Ірина Мельник розповідає, що в аеропорту Дубліна все було організовано для прийому українців: волонтери допомогли пройти реєстрацію, щоб отримати так званий жовтий лист - це документ, який свідчить про те, що людина має тимчасовий захист. Це надає право жити в Ірландії протягом 1 року з можливістю продовжити дію статусу. В аеропорту також були перекладачі з англійської на українську, які допомагали тим, хто не володіє англійською мовою.

"Українцям йдуть на поступки. У багатьох магазинах є скриньки, в яких збирають гроші на допомогу Україні, прапори українські у багатьох місцях висять, навіть у церквах. Як тільки кажеш: "We are from Ukraine", то одразу допоможуть. Дуже прихильно ірландці ставляться до українців, вони знають про нашу ситуацію, дуже вболівають за нас. У них новини щодня починаються з подій в Україні. Дуже вболівали за нас на Євробаченні", - розповідає Ірина.

Магазин для українців

В одному з супермаркетів збирають допомогу для українців

Пані Ірину та її родину з аеропорту забрало подружжя пенсіонерів з Вотерфорду - чоловік, хоч і пенсійного віку, але продовжує працювати лікарем. В цієї ірландської родини шестеро дітей, але вони всі вже дорослі, тому не живуть з батьками. Ця родина хотіла прихистити когось з України, а через доньку Зінаїди Дударчик вийшла на Мельник з її родичами. В одній кімнаті поселили Ірину та її дітей, в іншій - сестру та племінника. 

"Решта українців поїхали у розподільний центр. Там поселають всіх українців і за деякий час їм підшукують інше житло: їх або хтось з ірландських родин забере, або поселять у хостелі, або на фермі. Там люди можуть бути і два дні, і тиждень, і два. Далі їх поселяють по всій Ірландії, в залежності від того, де є вільні місця. Там населення дуже маленьке - всього п'ять мільйонів людей, тому і з житлом проблемно. Нове житло не будується і воно дуже дороге", - розповідає Ірина. 

Згідно з даних ірландської державної служби статистики (CSO), станом на початок червня ця країна надала тимчасовий захист 36570 українцям. Майже половина з них - жінки, 37% - діти і підлітки віком до 19 років. Понад 6800 українських дітей, які прибули до Ірландії, пішли до тамтешніх шкіл: 70% здобувають початкову освіту, 30% – середню.

Ірландська школа: сувора дисципліна, вільна атмосфера

В Ірландії є змішані школи, а є окремі для хлопчиків і окремі для дівчат. Шестирічний син Ірини Любчик пішов у перший клас католицької школи для хлопчиків - в Україні він ходив ще до дитячого садочка і цього року мав піти до школи, але в Ірландії, за словами Ірини, немає дитсадків, там діти ходять до школи з 4 років. 

"Спочатку поспілкувалися з директором, директор дуже розчулився, сказав, що не уявляє, як це бути під час війни. Але, каже, що його серце з Україною, чим може - буде допомагати. Директор питав, чи немає у сина алергії на якісь продукти, яке хобі у дитини, чи може вона себе дивним чином проявляти, чи потрібен якийсь підхід. Також там питають про віросповідання", - розповідає пані Ірина.

Дуже добре до українців ставляться батьки ірландських дітей. Так, вони зібрали гроші і принесли українським дітям пакети з розвивальними іграми, пазлами, олівцями, фломастерами. 

Кожна школа в Ірландії має свою форму: одна спортивна, друга - офіційна. Форму купують батьки, але Любчику її дали безкоштовно - видали спортивну, оскільки весь травень у школі присвячений спорту. Також батьки самі купують підручники - коли навчальний рік закінчується, їх можна продати дітям з наступного класу.

Любчик у формі своєї школи на фоні самої школи

У класі Любчика зараз вивчають алфавіт, всі заняття відбуваються в ігровій формі, домашнє завдання не задають. Викладають англійською. У школі четверо українців, Любчик і ще один - в одному класі, ще двоє хлопчиків у паралельному. Однокласник-українець Любчика приїхав до Ірландії на два місяці раніше, тож коли син Ірини щось не розуміє англійською, той допомагає. 

Дітей возять на екскурсії, які можуть тривати і цілий день. Оскільки школа католицька, то вони відвідують месси. Але якщо дитина має інші переконання, батьки можуть не давати дозвіл на відвідування богослужінь і вона в цей день залишається вдома.

"У школі вільна атмосфера, діти веселі і відкриті, але дисципліна доволі сувора. Вони звиклі до порядку. Проблема українських дітей, що вони гучно граються, ірладнці не розуміють цього. Любчик мій грався з хлопчиком, він теж з України, і той десь сховався, і його довго шукали. На наступний день викликали батьків. Тут таке правило: якщо хочеш  займатися спортом, то на гуртку", - розповідає Ірина.

У школи є мобільний додаток, в якому батьки отримують свій персональний доступ і тільки вони знають, які оцінки у дитини, отримують повідомлення про її поведінку, будь-які оголошення. Щоб батькам поспілкуватися з вчителем, потрібно написати заяву, після її розгляду призначають час, на який можна прийти і поговорити з педагогом. Немає такого, що ти у будь-який момент можеш зателефонувати вчителю.

Малюнок, який Любомир намалював у школі

Племінник Ірини ходить до коледжу - в Україні він навчався у 10-му класі машинобудівного коледжу. 

"Йому тут подобається, бо можна обрати предмети, які хочеш вивчати. Він обрав бізнес, економічну географію, домашню економіку. На домашній економіці, наприклад, їх вчили пекти кекси. Він каже, що українські знання ширші і глибші, ніж в Ірландії. Те, що він зараз вивчає в Ірландії, в Україні він вивчав два роки тому", - каже Ірина. 

Діти мало пишуть на уроках. Племінник каже, що вони більше розмовляють, дивляться відео, роблять проєкти. Саме тому діти в Ірландії із задоволенням йдуть до школи.

"В Україні діти йдуть до школи більше, щоб поспілкуватися між собою. Вони висиджують уроки, а потім їм задають ще стільки ж додому. Фактично дитина цілий день пов'язана з навчанням. А тут діти біжать із задоволенням, тому що їм у школі доступно пояснюють, вони вільно висловлюють свою думку і домашні завдання мінімальні, окрім старшої школи. І пишуть наші діти багато, а в Ірландії - ні", - ділиться своїми враженнями краматорська вчителька. 

Плани на майбутнє: повернутись додому

Ірина з сестрою ходять на курси англійської, бо без знання мови, зізнається вона, дуже складно. Наразі виручає донька Лєра, яка добре володіє англійською. Мова дуже багато дає - можна на роботу швидше влаштуватися, знайти кращу вакансію.

Українці в Ірландії отримують соціальні виплати - для цього потрібно оформити персональний номер в Службі державного забезпечення (PPSN). За словами Ірини, на дитину виплачується 40 євро на тиждень і 140 євро один раз на місяць, Молодь до 25-26 років отримує 117 євро на тиждень, люди середнього і старшого віку - 208 євро на тиждень.

Цих грошей цілком вистачає на харчування або щось мінімальне купити з одягу. А ось на послуги, оренду житла цього недостатньо: так, сходити до перукаря коштує 60 євро, а знімати житло - приблизно 1500 євро на місяць. 

Після евакуації Ірина продовжувала викладати своїм учням онлайн, але думає про те, щоб знайти роботу в Ірландії, тому що невідомо, скільки ще триватиме війна. Але в планах - повернутися додому, щойно буде безпечно.

"На постійне місце проживання ми тут не збираємось, будемо дивитися на ситуацію в Україні. Коли буде безпечно - повернемося. Але коли воно закінчиться все - ми не знаємо. Тому дбаємо про освіту дітей, про знання англійської. Думаємо про те, щоб знайти собі роботу. Якщо не вдасться на роботу влаштуватися, займемося волонтерством", - каже пані Мельник.

Читайте інші історії краматорців, які евакуювалися за кордон:

Вчать мови, шукають роботу, сумують за Україною

* * *

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоби важливі статті самі вас знаходили і ви нічого не пропустили. Також на нас можна підписатись у Viber.

Ви також можете слідкувати за оновленнями нашого сайту на сторінці у Facebook. Слідкуйте за нами у Instagram.

коментарі