Важливо :: Життя громади :: 27 грудня 2023 21:07 , Краматорск Пост
presa media jurnalist

Спільні проблеми Сходу та Заходу - підсумки 2023 медіароку Донеччини

На тлі повномасштабного російського вторгнення значення регіональної журналістики помітно зросло, адже регіональні медіа стають основним джерелом інформації з регіонів.

І якщо газети Донеччини мають значний спад у роботі, а ТБ, що працювали в окупованих нині містах, закрилися, онлайн-медіа почуваються відносно добре завдяки допомозі іноземних донорів, роботі медійних ГО та завзятій праці саміх редакцій.

Ми поговорили з тими, хто робить новини, про спільне, про проблеми, задачі та успіхи 2023 року.

Частина 1: з Краматорська до Коломиї і назад

Дмитро Лук’яненко, редактор локального онлайн-ЗМІ kramatorsk.post, вирішував питання евакуації усієї редакції та їхніх родин. Вже квітні 2022 уся редакція релокувалися на захід України. Тоді Краматорськ потужно обстрілювали, і Дмитро як керівник відчував, що частина відповідальності за долю журналістів лежить і на ньому. Так редакція переїхала до Коломиї. Вже майже два роки повномасштабної війни журналісти сайту їздять у відрядження туди і назад.

“Одна наша журналістка жила у Львові, працювала на півставки і волонтеркою їздила зі Львова до Краматорська, робила нам там свою роботу. Я також їздив туди, і наш журналіст Олексій Ладика два тижні проводив в Коломиї, а місяць в Краматорську.”, - розповідає історію мандрівок між заходом та сходом Украї редактор сайту kramatorsk.post Дмитро Лук’яненко.

Фінансова та енергетична незалежність локальних ЗМІ

2023 рік краматорці закінчили збільшенням штату журналістів і працівників сайту. Найняли додаткових спеціалістів та почали продавати рекламу в соцмережах.

Ми масштабували свою роботу, взяли проджект-менеджерку, знайшли ще одного журналіста, і ще взяли на півставки студентку,  яка робить нам мультимедіа для соцмереж. А ще декілька місяців як ми взяли собі в команду менеджерку з продажів”, - говорить Дмитро Лук'яненко. 

До Краматорську повернулася частина бізнесу, здебільшого, це заклади громадського харчування,  бізнес там працює, описує ситуацію на регіональному ринку медіа та реклами  Дмитро Лук’яненко. “Ми вирішили спробувати цей “мертвий” ринок трошки подьоргати і заробляти. Це мізер, але треба брати все, що можна”, - ділиться подробицями виживання Дмитро Лук’яненко.

Фінансовий рік редакція закінчила завдяки підтримці донорів непогано. “Цей рік ми закінчили з грантом на 90 тисяч євро на наступний рік, що забезпечить нам базове існування в майбутньому”, - розповідає редактор kramatorsk.post. 

Виживати без електроенегрії цього року, мабуть, також не доведеться. Павербанки, зарядні станції, старлінк та генератор - допомога від Інституту Масової Інформації та Львівського медіафоруму зробили редакцію енергонезалежною.

Нестача кадрів та проблема мультифункціональності 

Не дивлячись на те, що редакція взяла собі нових співробітників, вони - багатофункціональні, редакція з Краматорську, як і багато інших по країні, відчуває  нестачу кадрів, що у підсумку веде до психологічного вигорання працівників.

“Один журналіст - він же тобі і редактор мультимедійного напрямку, він же і сммник, і оператор. Ми маємо купу ідей інформаційних проєктів, але таким складом їх не потягнемо. Треба добирати людей, але знайти хороші кадри зараз не просто”, - розповідає Дмитро Лук’яненко.

Щоб запобігти професійному вигоранню, Дмитро разом з колегами влаштовує редакційні ретріти - відпочинок командою. 

“Я займаюся йогою, медитацією, спортом. Щодо моїх колег, то я бачу  зміни в людях. Щоб відволіктися від травмуючих факторів, часто люди поринають у роботу 24 на 7, а це призводить до емоційного вигорання. Ми їздимо редакцію в гори, в Коломиї збиралися в гостях, їздили в гості до наших журналісток у Львові, тобто забезпечуємо якусь культурну програму, щоб розвантажитися, і це помітно допомогає”, - розповідає редактор свій досвід роботи з колективом. 

Були в редакції і випадки, коли через втрату родини, особисті трагедії журналісти зверталися до психологів та до медикаментозного лікування, розповідає Дмитро Лук’яненко. “Але більш-менш тримаємося, і бачимо, як це робити далі. Будемо підтримувати один одного, проводити тімбілдінгові заходи, а якщо вже буде потрібно, то будемо звертатися і до психологів”, - говорить редактор. 

У планах редакції - розвиток. “Поки є можливість, плануємо вписуватися і в інші грантові проєкти, хочемо займатися розробкою рекламних кампаній для громадських організації. Наша мета - створити креативну агенцію. Ми проаналізували трошки ринок, бачимо, що багато ГО отримує гранти і вони мають в них гроші на інформаційні кампанії, тож, хочемо спробувати для них ці кампанії розробляти”.

Дмитро Лук’яненко називає це диверсифікацією доходів, і за рахунок цих грошей сподівається підтримувати роботу свого медіа. У розробці фінансової, інформаційної, CEO-стратегій допомогла Академія Дойче Велле.

Частина 2. “Раптом прилетить ракета, а я без подкасту?”

Робити, що давно планувала, вирішила і Вікторія Савіцька. Маріупольську журналістку війна підштовхнула почати записувати відеоподкасти про Маріуполь. Вікторія - журналістка сайту “Новини Донбасу”, який запрацював у 2014 році. За день їй доводиться переглядати сотні новин.  

Робота на стрічці новин вимагає постійної зосередженості і швидкості, втім, каже Вікторія, що ще з 2017 року їй важче працювати саме з людськими історіями. Це результат емоційного вигорання та психологічних негараздів як постійного “супроводу” української журналістики з 2014 року.

“Мова сухих цифр і фактів у новинах зараз дається мені простіше, ніж живі історії. Навіть якщо ти не військовий журналіст, а живеш у прифронтовому місті (це я про Маріуполь після 2014), то все одно стикаєшся з війною і її наслідками. Тож, мені стало важко працювати з людськими історіями ще у 2017”, - розповідає вона.

Вікторія поїхала з Маріуполя ще задовго до повномасштабного вторгнення, мешкала на МКР Східний, який був наближений до лінії фронту ще з 2014 року. Думка про створення подкасту була давно, але не вистачало часу і впевненості.

“А тут почалося повномасштабне вже вторгнення і я зрозуміла, що пора, бо раптом прилетить ракета, а я без подкасту?! Мені захотілося говорити саме про Маріуполь, щоб була пам’ять не тільки про місце трагедії, а було зрозумілішим, що це було за місто, чим воно жило. Ідея виникла у серпні 2022 року, я запропонувала своїй колежанці з Маріуполя Ганні Прокопенко і вона погодилася. Тож робимо подкаст власними силами, не за гроші і бенефітів не отримуємо.”, - розповідає журналістка стрічки новин сайту Новини Донбасу.

Маріупольські журналістки записали вже 5 випусків відеоподкасту. В своїх подкастах “Заводи та Море” вони говорять про людей, культуру, місцеву їжу та Азовське море Маріуполя.

“Успіх – це подкаст, він, нарешті, вийшов. Проблема – я досі не зробила матеріал, який би отримав якусь премію”, - з гумором підбиває підсумки року Вікторія Савіцька.

Питання безпеки від маріупольців

Редакції без  централізованих офісів вимушені забезпечувати кожного зі своїх працівників доступом до інтернету та електроенергії. Сайт Східний Варіант - великий сайт Донецького регіону, Тетяна Жук - відповідальна в ньому за SMM.

“Завдяки підтримці донорів частково вдалося забезпечити потреби співробітників. Зокрема, мені відправили редакційний екофлоу. Завдяки інтернету з оптичним волокном і тому, що ноутбук довго тримає зарядку, можна сміливо працювати 6 годин. Проте цього року, на щастя, блекаутів ще не було”, - розповідає Тетяна Жук про роботу в 2023 році. 

Не дивлячись на те, що журналісти з Маріуполя та інших окупованих чи фронтових міст Донецької області переселилися в безпечніші міста і регіони України, журналістка Східного Варіанту Тетяна Жук вважає, що почуватися в повній безпеці просто неможливо, через постійну загрозу ракетних обстрілів. Тетяна з великим труднощами змогла евакуюватися з блокадного Маріуполя, перебування в облозі наклало чималий відбиток на емоціональний, психологічний та психічний стани. 

“Велика частина нашої команди - не у своїх містах, де вони прожили багато років, бо вони або окуповані, або під обстрілами і без необхідних умов для повноцінної постійної роботи. Цього року я звернулася до психіатра. Я стала більш тривожною та дратівливою у побуті. Спеціаліст підкреслив, що не варто недооцінювати вплив блокади Маріуполя, яку я дивом пережила. Часто ми не одразу розуміємо, наскільки сильно на нас вплинули певні події і чи матимуть вони наслідки”, - ділиться подробицями спільної з багатьма колегами проблеми журналістка.

Регіональні медіаконфлікти року

Цього року на медійному полі було декілька конфліктних ситуацій між маріупольцями та медійниками через невдалий, судячи з реакції суспільства, медіапродукт. Один з конфліктів стосувався художньої стрічки про події в Маріуполі “Юрик”, в якому маріупольців обурила неправдоподібна подача фактів, яка викликала хвилю хейту в бік команди стрічки та вимоги прибрати кіно з ютубу, адже воно спотворює реальність і нівелює трагедію блокадного міста.

Потм в Ютубі з’явилося резонансне інтерв’ю захисника Маріуполя Михайла Діанова від журналістки ТК “Рада” Тетяни Гончарової. В ньому Діанов заявив, що маріупольці відпочівали та розважалися на пляжі, в той час, коли на Азовсталь падали бомби рашистів. Саме цей факт і почали оспорювати маріупольці, пояснюючи, що то були не просто купання та розваги у прохолодному квітні, а намагання підтримати гігієну в місті, де з лютого не було ані питної, ані технічної води. Це інтерв’ю місцеві журналісти, в  результаті, розібрали на цитати та проаналізували.

У листопаді 2023 року розгорівся скандал навколо заяв Ірини Фаріон щодо російської мови в інтерв’ю журналістці Янині Соколовій. В ньому вона звинуватила бійців полку «Азов», які розмовляють на російській мові, у зраді. Назвала їх москалями. Через хвилю протесту з боку суспільства Ірину Фаріон звільнили з університету. За цими подіями пильно слідкували регіональні ЗМІ Донеччини, описуючи усі етапи конфлікту. 

А деякі маріупольські  журналісти взагалі вгледіли у таких кейсах регіональну тенденцію та змову. Мова йде про хвилю хейту, яку викликають подібні закиди в бік мешканців окупованих територій, зокрема, Маріуполя, задля думки, що на окупованих територіях лишаються самі зрадники. 

“Я не вважаю, що це якась цілеспрямована українська інформаційна кампанія, щоб підготувати суспільство, що ми не будемо повертати території України у кордонах 1991 року. Я вже подібне переживала, коли у 2014 році окупували мій рідний Донецьк. Через кілька років маріупольці почали казати мені, що нам не потрібні окуповані у 2014 році території, треба від них відгородитися. Тепер вже вони чують це і про свій рідний Маріуполь, - каже Тетяна Жук.

Частина 3. “Поки що боротьба на користь ЗМІ”

В 2023 році відбулося два значних медіафорума - щорічна конференція Donbass Media Forum та West Media Forum. Редакторка маріупольського сайту 0629 Анна Мурликіна побувала на обох заходах. West Media Forum проходив в Луцьку в середині грудня. Редакторку запросили модерувати дискусію щодо трансформацій у медіа. Як виявилося, проблеми медіа тимчасово окупованих територій і тих, кого війна торкнулася здалеку, по суті, схожі. Медійники потерпають від спільних негативних трендів - нестачі кадрів, борються за аудиторію, долають виклики від соціальних мереж, шукають кошти, протидіють російській пропаганді. 

“Проблем, які впали на голови власників та редакторів, дуже багато, і не тільки через відсутність фінансів, скорочення рекламного ринку, а ще й через кадрові проблеми! Люди йдуть на фронт. Проблеми ресурсні - газетам елементарно важко навіть купити папір для друку, для онлайн-видань - трохи простіше з цим, але є купа інших ресурсних проблем”, - ділиться баченням ситуації на медіаринку Анна Мурликіна.

Найпопулярніший, незалежний сайт Маріуполя 0629  лишився майже всього штату працівників, скоротившись з декілька десятків до двох журналісток. Частина колег 0629 - біженці за кордоном, журналістка сайту Марія Молошна - на фронті, журналіст Олександр Гуділін, доброволець в теробороні Маріуполя, потрапив у полон. Він разом з іншими охороняв військовий шпиталь Маріуполя, і коли військових за наказом вивели на металургійний комбінат ім. Ілліча, там, разом з морськими піхотинцями, за наказом командиру Морпіхів разом з Теробороною,  він і здався у полон. 

Вимушена трансформація 

Найбільші зміни відбуваються із донецькими регіональними ЗМІ, міста яких окуповані. Це - Сєвєродонецьк, Бахмут та Маріуполь. Втримати їм аудиторію стало ще важче.

"За два останні роки нам довелося на 90% змінити свою редакційну політику. Нам доводиться працювати за новою стратегією, і дуже важко утримувати цікавість аудиторії, яка зараз дуже сегментована. Це, фактично, три різні аудиторії”, - розповідає про спільні проблеми для ЗМІ окупованих міст Анна Мурликіна. 

По суті, аудиторія ділиться на містян закордоном, евакуйованих в інші регіони України і тих, хто залишився і окупованому Маріуполі. Стратегічний план дій, який редакція 0629 розробила разом з гратодавцем, допоможе керувати ситуацією, пояснює Анна.

Команда 0629 змогла евакуюватися за декілька днів до блокади Маріуполя, редакція втратила приміщення, техніку, повністю довелося розформувати комерційний відділ та переформатувати роботу. 

“Це перша стратегія з початку повномасштабного вторгнення. Це такий крок витягання себе з кризи. Спочатку ми перебували в шоковому стані, потім у постшоковому, і це відбилося на психологічному стані колективу. Ми знаходилися в ситуації, коли не ми керуємо, а обставини керують нами та нашою роботою”, - розповідає редакторка. 

За допомогою такого плану редакція відновити контроль над  своєю роботою. А головне питання та, водночас, мета цього документа, зрозуміти, як редакції вижити до звільнення Маріуполя.

“Ми вирішили, що не будемо планувати більше ніж на рік. Сподіваюся, цей фінальний документ дасть нам сил та внутрішній ресурс ставати активнішими, рухатися вперед і наближати нашу перемогу!” - резюмує редакторка сайту Маріуполя 0629.com.ua. Закінчити свій “головний документ” в редакції планують вже в січні 2024 року.

Юлія Гаркуша, регіональна представниця Інституту масової інформації в Донецькій області

Написання цього блогу стало можливим завдяки підтримці американського народу, що була надана через проект USAID «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією Internews. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю ГО ”Інститут масової інформації” та необов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Internews.

 

Інші статті на цю тему

presa media jurnalist

Більшість новин в онлайн ЗМІ Донеччини є локальними, в меншості регіональні, та національні, міжнародних новин майже немає.

mariupol

У січні резонансу в інформаційний простір Донеччини знов додали новини з окупованого Маріуполя.

news-female

Кількість згадок про жінок у новинах Донеччини збільшилася, але, швидше, за рахунок зменшення кількості експертів-чоловіків.

коментарі