
"Тобі забрати Неньку мою Не вдасться, кривавий москалю". Вірші, народжені війною про Краматорськ та події в Україні
Ще донедавна на творчість надихали яскраві весняні дні, кохання, спів птахів та краса природи. Але сьогодні у нашій країні триває війна, хоча так само гарно співають птахи і квітнуть дерева. Творити через біль, писати зі сльозами на очах, коли болить, коли серце калатає, а на вустах одне питання: Коли цей жах закінчиться?! – це підґрунтя, на якому будуються віршовані рядки у цей важкий для України час.
Ми зібрали кілька віршів, що їх надихнула, чи скоріш змусила написати війна. Авторський правопис та пунктуацію збережено.
Ася Люта, викладачка, доцент, к.т.н. ДДМА. Відома у місті виконавиця та поетеса. Зараз перебуває у Німеччині.
Колись було життя...
Світанки і заходи.
І радісне буття.
Ми йшли. Життєві сходи...
Але прийшла війна.
Зруйновані оселі.
Зруйновані життя...
Тепер між нами скелі...
І цей нестерпний біль,
Що в серці оселився,
Лунає звідусіль,
Він кров'ю окропився...
Глухоніма війна...
Будь ласка, схаменіться!
Це все чиїсь життя...
Благаю, зупиніться!
Але прийшла весна...
А з нею і надія.
Закінчиться війна.
І в це я свято вірю.
29.03.2022.
* * *
Не фарбую вії, не фарбую нігті.
Не вдягаю лінзи. Окуляри ношу.
Зараз все завмерло. І нікуди бігти
Від цієї болі. Одного я прошу:
Поверніть померлих! Тих, хто жив майбутнім!
Тих, хто ще маленький, мріяв кимось стати!
Тих, хто захищав нас, відданих, могутніх!
Тих, кого ніколи не обійме мати...
Що, це неможливо? Так чого ж забрали?
Ми не боги з вами, щоб життями грати!
І хоча ви землю нашу зруйнували,
Але дух країни вільной не зламати!
31.03.2022.
Елеонора Гармаш, перед війною працювала у центральній міській бібліотеці, проводила літературні зустрічі. Зараз перебуває у м. Ізмір, Туреччина.
Тримаю в руках маленьке серце,
Дивись як воно бʼється.
Тобі забрати Неньку мою
Не вдасться, кривавий москалю.
Ми будемо битись до смерті
будемо кров проливати
поки тебе, супостате,
Не виженемо з рідної хати.
Так було з покону віків:
Прокльони і зрада
Від тебе “названий” брате
Ніколи не можна чекати добра.
Вогонь і кров - наше знамено
Ваші обіцянки - пусте решето
Розруха і смерть - ваші брати
Не смійте вибачатись потім, кати.
Пуста країна і поламані життя
Не стане місця для каяття,
Не стане місця і для жалю
Герої не сплять навіть в раю.
09.04.22
Жахливій трагедії, що сталася на Краматорському залізничному вокзалі, присвятила вірш киянка @grasya_oliyko у своєму інстаграмі
З неба падає залізо,
Смерть, війна, жд, валізи,
Коник — іграшка в крові,
Тонни чорної брехні.
Янгол малював сльозами:
Мертві діти, тата, мами.
Голуб миру не летить,
Світ завмер,
Спинилась мить.
08. 04. 22
Поетеса із Зарічненщини, Рівненської області Олена Філончук написала вірш, в якому висловила свої відчуття та емоції після жахливої трагедії на краматорському залізничному вокзалі.
Мішень – Краматорськ! Мирний люд на вокзалі...
Всі ті, що від "руZкого міра" втікали.
Секунди... Від крику земля застогнала!
Лиш Смерть у повітрі зловтішно сміялась...
Рука не здригнулась!!! Ракетою в натовп!
І ким ти народжений, виродку-кате???
То хто ж твої діти і хто твоя мати?
Вас, нелюдів, буде весь світ проклинати!
Знов душі дитячі полинули в небо!
Мій Боженьку, скільки ж смертей іще треба,
Щоб людство, нарешті, змогло зрозуміти:
У НЕБІ НАЙПЕРШЕ НАС СЛІД ЗАХИСТИТИ?!
Так, люди навчилися нам співчувати,
Нам радять: ретельно все слід фіксувати.
Можливо, колись буде нелюдам кара.
КОЛИСЬ!!! А КАРАТИ ПОТРІБНО ВЖЕ ЗАРАЗ!!!
Бо скільки вже впало невинного цвіту!
І скільки лишилось невтішних сиріт!
А скільки жінок посивіли від горя!
То скільки ж іще нам відміряно болю???
Озвися, Європо, на наші потреби,
Надай зброю ту, що для захисту в небі!
Бо так лише зможеш ти нас захистити
І далі, по світу, війну не пустити!
Інші статті на цю тему

Чим живе зараз і про що мріє Святогірськ - напівзруйноване місто, що пережило окупацію, але на зламалося і вірить у відродження слави курортної перлини та місця сили