"Тобі забрати Неньку мою Не вдасться, кривавий москалю". Вірші, народжені війною про Краматорськ та події в Україні

Ще донедавна на творчість надихали яскраві весняні дні, кохання, спів птахів та краса природи. Але сьогодні у нашій країні триває війна, хоча так само гарно співають птахи і квітнуть дерева. Творити через біль, писати зі сльозами на очах, коли болить, коли серце калатає, а на вустах одне питання: Коли цей жах закінчиться?! – це підґрунтя, на якому будуються віршовані рядки у цей важкий для України час.

Ми зібрали кілька віршів, що їх надихнула, чи скоріш змусила написати війна. Авторський правопис та пунктуацію збережено.

Ася Люта, викладачка, доцент, к.т.н. ДДМА. Відома у місті виконавиця та поетеса. Зараз перебуває у Німеччині. 

Колись було життя...

Світанки і заходи.

І радісне буття.

Ми йшли. Життєві сходи...

Але прийшла війна. 

Зруйновані оселі.

Зруйновані життя...

Тепер між нами скелі...

І цей нестерпний біль,

Що в серці оселився,

Лунає звідусіль,

Він кров'ю окропився...

Глухоніма війна...

Будь ласка, схаменіться!

Це все чиїсь життя...

Благаю, зупиніться!

Але прийшла весна...

А з нею і надія. 

Закінчиться війна.

І в це я свято вірю.

29.03.2022.

* * *

Не фарбую вії, не фарбую нігті.

Не вдягаю лінзи. Окуляри ношу.

Зараз все завмерло. І нікуди бігти

Від цієї болі. Одного я прошу:

Поверніть померлих! Тих, хто жив майбутнім!

Тих, хто ще маленький, мріяв кимось стати!

Тих, хто захищав нас, відданих, могутніх!

Тих, кого ніколи не обійме мати...

Що, це неможливо? Так чого ж забрали?

Ми не боги з вами, щоб життями грати!

І хоча ви землю нашу зруйнували,

Але дух країни вільной не зламати!

31.03.2022.

Елеонора Гармаш, перед війною працювала у центральній міській бібліотеці, проводила літературні зустрічі. Зараз перебуває у м. Ізмір, Туреччина. 

Тримаю в руках маленьке серце,

Дивись як воно бʼється.

Тобі забрати Неньку мою

Не вдасться, кривавий москалю.

Ми будемо битись до смерті

будемо кров проливати

поки тебе, супостате, 

Не виженемо з рідної хати.

Так було з покону віків:

Прокльони і зрада

Від тебе “названий” брате 

Ніколи не можна чекати добра.

Вогонь і кров - наше знамено 

Ваші обіцянки - пусте решето

Розруха і смерть - ваші брати

Не смійте вибачатись потім, кати.

Пуста країна і поламані життя 

Не стане місця для каяття,

Не стане місця і для жалю

Герої не сплять навіть в раю. 

09.04.22

Жахливій трагедії, що сталася на Краматорському залізничному вокзалі, присвятила вірш киянка @grasya_oliyko у своєму інстаграмі  

З неба падає залізо,

Смерть, війна, жд, валізи,

Коник — іграшка в крові,

Тонни чорної брехні.

Янгол малював сльозами:

Мертві діти, тата, мами.

Голуб миру не летить,

Світ завмер,

Спинилась мить.

08. 04. 22

Поетеса із Зарічненщини, Рівненської області Олена Філончук написала вірш, в якому висловила свої відчуття та емоції після жахливої трагедії на краматорському залізничному вокзалі. 

Мішень – Краматорськ! Мирний люд на вокзалі...

Всі ті, що від "руZкого міра" втікали.

Секунди... Від крику земля застогнала!

Лиш Смерть у повітрі  зловтішно сміялась...

Рука не здригнулась!!! Ракетою в натовп!

І ким ти народжений, виродку-кате???

То хто ж твої діти і хто твоя мати?

Вас, нелюдів,  буде весь світ проклинати!

Знов душі дитячі полинули в небо!

Мій Боженьку, скільки ж смертей іще треба,

Щоб людство, нарешті, змогло зрозуміти:

У НЕБІ НАЙПЕРШЕ НАС СЛІД ЗАХИСТИТИ?!

Так, люди навчилися нам співчувати,

Нам радять: ретельно все слід фіксувати.

Можливо, колись буде нелюдам кара.

КОЛИСЬ!!! А КАРАТИ ПОТРІБНО ВЖЕ ЗАРАЗ!!!

Бо скільки вже впало невинного цвіту!

І скільки лишилось невтішних сиріт!

А скільки жінок посивіли від горя!

То скільки ж іще нам відміряно болю???

Озвися, Європо, на наші потреби,

Надай зброю ту, що для захисту в небі!

Бо так лише зможеш ти нас захистити 

І далі, по світу, війну не пустити!

коментарі