"Якщо війна закінчиться завтра, я побуду ще місяць та повернусь додому"

Її салон зручно розташувався на одній з центральних вулиць Краматорська. І хоча через повномасштабне вторгнення він понад рік майже не працював, зараз цей заклад краси та догляду знову вітає гостей.

Історію Ірини Єфремової, яка мала нагоду показати англійцям високі стандарти української індустрії краси під час перебування в Англії та познайомитися з цією країною, ми розповідаємо читачам Краматорськ Пост сьогодні.

«Для мене це не робота – це задоволення»

Перукарський бізнес Ірина називає справою своєї душі та серця, та одразу додає: «Коли у мене питають, яке у мене хобі, я відповідаю, що моє хобі перукарство та колористика». І цим улюбленим хобі вона займається вже багато років.

«Для мене це не робота, – це задоволення. Дуже дякую моїй команді, яка в мене була раніше. Дуже сумую за цими дівчатами, які працювали зі мною. Ми були з ними на одній хвилі – достатньо було погляду й усе було зрозуміло. Ми були справжньою командою», – і це не дивно, бо салон краси «Ассоль» працює в Краматорську з 2004-го року.

«Всі були налякані та їхали просто куди-небудь далі від вибухів»

Але в Україну прийшла велика війна, яка зачепила й нашу героїню. У березні 2022 року вона опинилася в Одесі:

«Тоді всі були налякані та їхали просто куди-небудь далі від вибухів. В мене була така мета – ми (Ірина з донькою та її хлопцем) в Одесі просто переночуємо та їдемо далі. Але через деякі проблеми зі здоров’ям, які потрібно було терміново вирішити, я залишилася на день, потім ще на день.

Зрештою я залишалася в Одесі понад місяць, а діти, я так розумію, там тепер назавжди».

Вона спробувала працювати в Одесі. Але ось так, після понад 15 років власної справи, прийти до іншого салону було непросто, – доводилося підлаштовуватися під режим та умови праці. А мало того – хотілося десь підправити, підказати. Ірина робила це дуже обережно, але все одно відчувала, що щось не те.

Рухатися далі – переїзд до Англії

А незабаром подруга спитала Ірину, чи не хоче та попрацювати в Європі. Пропозиція її зацікавила, там паче, що з’явилася можливість працювати саме в Англії.

«У мене в школі з англійської мови завжди була п’ятірка. Я навіть трохи зараз шкодую, що батьки тоді на це не звертали уваги… І ось раптом така пропозиція! Я завжди мріяла подивитися на Лондон, побачити справжні англійські традиції.

Життя та робота в Англії

А тому я вирішила спробувати, погодилася з думкою «як буде, так і буде». Невдовзі відбувся відеодзвінок, де я спробувала навіть без перекладача поспілкуватися – і все вийшло!».

Тож після того, як Ірина почувала себе на роботі в Одесі трохи «не у своїй тарілці», вона наважилася на такий крок, дописуючи резюме для англійських роботодавців уже у літаку.

Але головною причиною вона називає бажання рухатися далі. «Може, це в мене така риса характеру», – каже Ірина.

Потрапила у регіон з найважчим англійським акцентом

Ірина каже, що з візою проблем у неї зовсім не було.

«Все склалося дуже гладко, як по маслу. Шлях до Англії був для мене напрочуд легким.

Після майже двох місяців, які я провела в Одесі, вже 5 травня 2022 року я прилетіла у Бірмінгем», – продовжує розповідь Ірина.

Вона жила у графстві Дербішир у центральній Англії, де акцент англійської мови вважається чи не найважчим. Там розмовляють зовсім не класичною англійською вищих кіл Лондона. Але попри їй вдалося знайти й мовне порозуміння з місцевими.

Посмішка на обличчі на розмови про погоду – про англійців та Англію

Англія – не просто інша країна. Це навіть не континентальна Європа, від якої Сполучене королівство відрізняється не лише рухом по іншій смузі на дорозі.

З англійськими друзями

«Завжди посмішка на обличчі», – каже наша героїня про англійців та додає: «Розмова про погоду – це класика жанру, так званий small talk (дослівно «маленька бесіда»), тобто світська розмова, без якої в Англії не обходиться. Це елемент англійської ввічливості».

«Наші клієнти більш вибагливі, а англійці приходять до салону насамперед поспілкуватися»

За словами Ірини, українські клієнти більш вибагливі. В Англії люди відвідують салон, щоб порозмовляти, поспілкуватися, а вже потім – за стрижкою або за якоюсь послугою.

«В англійських салонах немає догляду за волоссям. Принаймні з того, з чим я стикнулася, я можу це стверджувати. Наші ж клієнти, в Україні, люблять, так би мовити, нагодувати своє волосся. Це навіть окрема послуга, а там такого нема».

І от якось до Ірини в Англії прийшла клієнтка, яка жалілася на дуже погане волосся. Українська майстриня перукарської справи зробила цій жінці все, що тільки можна, щоб його покращити.

«Не знаю, чи напишете ви про таке, – продовжує вона, – Так от, я їй усе зробила, розповіла, для чого шампунь, для чого бальзам та маска та навіть розповіла їй про вплив харчування на стан волосся… а наступного дня мені кажуть, що на мене чекають – я спускаюся, бо працювала на верхньому поверсі, а там ця жінка. Ну думаю, прийшла сказати, що я щось не так зробила, – не ту зачіску чи ще щось.

"Дякую за диво, яке ви створили з моїм волоссям" - слова подяки від англійки

А вона дає мені конверт, у якому листівка зі словами подяки: «Ви зробили з моїм волоссям те, що ніхто ніколи не робив», а у конверті ще й 20 фунтів.

І вся команда це бачить і всі такі: Wow! Irina! Отакий у мене був випадок».

Ірина каже, що вона не може відпустити клієнта доти, доки їй не подобається. А в Англії перукарі можуть залишити щось недоробленим. Натомість вони виключно привітні, посміхаються. А ще постійно п’ють чай з молоком. «Мені він як то кажуть не зайшов», – каже вона, – Родина, в якій я жила, знала, що я люблю Black tea with lemon (тобто чорний чай з лимоном)».

Нововведення в англійському салоні зробила не лише у процедурах

Ірина розповідає, що в салоні, в якому вона працювала в Англії, вона своїм прикладом запропонувала ввести якісь компліменти для клієнтів.

«У мене в салоні у Краматорську це печиво або брендований шоколад, а у них такого немає. Тож я сама стала купувати печиво та пропонувати клієнтам до чаю. Сандра, власниця салону, це побачила та почала купувати ці bisquits за рахунок закладу».

«Для них ми – смілива нація»

У Ірина з’явилися в Англії свої постійні клієнти, з деякими з них вона підтримує зв'язок через Фейсбук, а з родиною, у якій жила, іноді розмовляє і по відеозв’язку.

«Вони здивовані, що я зараз мешкаю у Краматорську, бо для них Краматорськ – це щось таке страшне, бо війна ж».

Але за словами Ірини англійці, принаймні там, де вона жила підтримують Україну та агресивно ставляться до росії.

«Вони дуже пишаються та захоплюються українцями, тому що для них ми – смілива нація».

Ірина пригадує, як одна з клієнток принесла їй вирізку з газети про те, що росіяни зруйнували школу у Харкові, де на фото була випускниця тієї школи у червоній сукні. Англійка навіть написала про це вірш.

«Це було просто до сліз. Вона в Англії хвилюється за нашу Україну, за наш Харків, за наших випускників. Вони справді дуже підтримують українців».

Вирізка з газети та вірш цьому присвячений

Але був у неї й інший не зовсім приємний випадок:

«Одну англійську бабусю, якій я мила голову, просто хотілося облити водою, бо вона сказала: «Я розумію, чому ви їдете в Англію, – бо у нас багата країна, а Україна бідна». А я ж дуже не можу з клієнтом сперечатися, тож кажу їй так обережно: «Я приїхала в Англію не тому, що хочу кращого життя, – мене в Україні все влаштовувало. Я приїхала сховатися від бомб на деякий час, а не на все життя». Не знаю, чи повірила вона мені, але є у них така впевненість, бо в Англії багато переселенців з усього світу, а зараз ще хвиля українських біженців».

«В Англії комфортно, але це не моє»

Коли Ірина тільки приїхала в Англію у травні 2022 року, її спитали, що вона робитиме, якщо завтра закінчиться війна? На що вона відповіла:

«Я побуду ще з місяць та повернуся додому. Я не збираюся залишатися в Англії. У мене одразу був такий настрій, що в Англії я тимчасово».

Загалом в Англії Ірина перебувала з перервою понад рік. Вона на деякий час поверталася до Краматорська минулої осені. Каже, що це пов’язано з довірою до наших лікарів, а до того ж тільки консультації в англійських лікарів треба було чекати два місяці.

Її салон тоді навіть трохи попрацював, але також через блекаути Ірина на той час повернулася до Англії, де Сандра радо знову прийняла її на роботу.

«В Англії комфортно, але це не моє. Я дуже вдячна цій країні за підтримку. Але далі було треба або вже займатися пошуком окремого житла для себе, або виходити там заміж, або повертатися додому».

Як вона раділа, коли купила квиток на літак, який доставив її ближче до України вже цього року!

Повернення додому

Ірина обрала повернення додому, в Україну. Спочатку в Одесу, бо дуже сумувала за донькою. Там вона влаштувала собі два місяці відпочинку на морі, а вже після цього повернулася до Краматорська на початку серпня.

"Ассооль" працює

«Я вважаю, що я тут у Краматорську зараз потрібна», – каже Ірина, – «Я щаслива. Як спитала мене моя працівниця, чи на 100 % я щаслива, а я їй кажу – відсотків на сімдесят, тому що є хвилювання з приводу обстрілів.

Але коли я була в Англії, я більше часу проводила в новинах, ніж зараз в Україні. Мої думки були такими – я хочу переживати цю війну з Україною. Та й поки я була там, що б я могла зробити, якщо не дай Боже, щось сталося б з моїми рідними, з родиною… Думала, що ніколи собі не пробачу, якщо мене там не буде».

І робота у Краматорську для Ірини та її салону зараз є. Приходять давні клієнти, приносять цукерки, обіймаються, радіють, часом до сліз. Приходять і нові люди. А іноді дзвонять або пишуть із салону в Англії та щось запитують, консультуються.
Тож у планах і бажаннях у Ірини Єфремової працювати дома. Але не виключає, що може їздити в Англію на свята, щоб зустрітися з родиною, у якій вона жила, та провідати друзів, які у неї там з’явилися.