Цікаво :: Люди К. :: 17 травня 2022 13:09 , Максим Ходушко
gosti-from-krm-1-cover

"У гостях добре, а дома краще". Враження краматорців від міст, куди вони виїхали. Ч.1: Дніпро, Вінниця, Одеса, Київ

Своїми враженнями про міста, які їх прихистили, поділилися краматорці, що чекають можливості повернутися додому з евакуації

Мешканці Краматорська люблять своє місто. Хай іноді і називають його трохи зневажливо Краматорівкою або «по-пацанські» Крамахою, але люблять по-справжньому та вважають кращим містом у світі.  

Подорожуючи Україною у мирні часи або перебуваючи у відрядженні, краматорці радо поверталися додому і привозили з поїздок враження та ідеї для рідного Краматорська. Тепер повернення додому вони чекають з евакуації. Своїми враженнями про міста, які їх прихистили, поділилися герої цього матеріалу. 

Дніпро прихистив багато наших

Краматорець Олексій в ДніпріОлексій, 44 роки 

«Дніпро – це місто схоже на ковдру, яка зшита з багатьох різних клаптів. Тут не надто гармонійно змішалися в архітектурі різні епохи та стилі будівель. Навіть на центральних вулицях давно покинуті будинки стоять по сусідству з новими, а старі вивіски зачинених магазинів та фірм нашаровуються історичними пластами на фасадах. 

Багато сміття і разом з тим багато простору на широких проспектах Дніпра. Так, я помітив, що чимало залежить від району, бо насправді є райони дуже красиві та чисті. Так само із набережною. Ще, мабуть, радянські човникові станції та якийсь річковий інститут у халупі перебувають по сусідству з «модними» громадськими вбиральнями із нержавіючої сталі, які до речі безкоштовні, та новими багатоповерхівками з видом на річку. Проте на набережній дуже багато красивих квітів, особливо тюльпанів, які усі люблять фотографувати. 

торгівельний центр в Дніпрі

А ще у Дніпрі є одна гілка метро на кілька станцій. Її закладали на початку 80-х років минулого століття, а відкрили аж наприкінці 1995-го року. Особливої транспортної ролі цей вид транспорту у місті не грає, хоча планується подальше будівництво.

туалет на вулиці ДніпраУ Дніпрі зараз дуже багато переселенців, зокрема з Краматорська, тож важко судити, хто місцевий, а хто ні. Але є певні фішки, які відрізняють саме місцевих. Наприклад, я бачив багато жінок та дівчат у шкіряних штанях. Так само обов’язкові шкіряні дивани, навіть у квартирах із радянським стилем та ремонтом. 

Місцеві нам зустрічалися хороші. Допомагали, як могли, йшли назустріч. З людьми у Дніпрі нам пощастило. 

Правду кажучи, що у країні війна, тут теж відчувається. Мені здається, десь половина магазинів та фірм зачинені, не беручи до уваги продуктові. Ті працюють. У торговельних центрах теплиться життя, але покупців немає. Проте черги на сотні та навіть тисячі людей можна побачити у центрах роздачи гуманітарної допомоги та навіть просто у місцях запису на неї.

вулиці Дніпра

Дякую Дніпру, що нас прихистив. Але у цілому я не у захваті від цього міста. Хочу додому у Краматорськ. Сподіваюся, скоро зможемо туди повернутися». 

Вінниця – місто контрастів

Юлія з КраматорськаЮлія, 38 років

«Вінниця для мене одразу стало містом контрастів. Мабуть, якщо я б опинилася тут із туристичною метою, мої враження про місто були б іншими. Але подорож до Вінниці виявилася вимушеною, майже раптовою, зі змішаними почуттями. 

Все це змусило мене пристосовуватися насамперед до нового побуту, тож місто я спочатку сприймала не  «як воно є»,  а «вдома не так, вдома краще». Вдома ж бо справді по-іншому. 

На другий місяць перебування мені вдалося подивитися на це місто саме як на Вінницю, а не як «не-Краматорськ».

 

скульптура на вулицях ВінниціЯк раз прийшов травень і нарешті настала справжня сонячна та квітуча весна. Комендантську годину перенесли з 23-ої до 5-ої ранку, а тому іноді у мене виникала повна ілюзія мирного життя. 

вулиці Вінниці

Я полюбила довгі прогулянки Вінницею у різні пори доби. Блукала людним центром по вулиці Соборній. У мене навіть з’явилися улюблені місця та заклади. Наприклад, Європейська площа та «Вінницька цукерня» на ній. Люблю сидіти там, пити чай, читати новини та мріяти про повернення додому. 

Будинок, у якому я живу, розташований біля Набережної Рошен. Це маленька та романтична набережна на березі Південного Бугу. Увечері там приємно просто гуляти, пити сухе вино і ні про що не думати. 

Так, Вінниця наповнена контрастами. Тут змішані приватна забудова та величезна кількість модних новобудов; європейська архітектура та пережитки радянського союзу; сучасний міський ритм та затишна атмосфера.  

вінницька вежа

 

До того ж зараз у місті багато переселенців, тож особливого контрасту додають люди – з різних регіонів, україно- та російськомовні, з міста та з села. У мене вже з’явилися приятелі з Бучі, Чернігова, Харкова. 

Що ще додати про місто? Не знаю, хороше воно чи погане… просто «не дім». Я завжди цінувала у людині одну особливість – не бути там, де добре, а робити добре там, де ти є. Саме це я намагаюся робити вже другий місяць далеко від дому.

Можливо, комусь з моєї розповіді може здатися, що усе у мене малиново-полунично… Зовсім ні. Побутові та фінансові питання ніхто не скасовував.

Південний Буг у Вінниці

Але я спробувала передати дух моєї травневої Вінниці, – сонячної, квітучої, просоченої солодким запахом карамелі, який панує на набережній  Рошен».

Одесу треба бачити на власні очі

 

Краматорець Ярослав в ОдесіЯрослав, 31 рік

«Я бував в Одесі раніше. Але одна справа бути у гостях, а інша – опинитися десь в евакуації під час війни. Але головне враження не змінюється. Хай там як, Одеса – красиве старе місто з гарними будинками і парками. А ще тут багато спортмайданчиків – для мене це важлива можливість фізичної активності.

Одеські базари – окрема тема. На них панує своя неповторна атмосфера, там просто треба побувати хоча б заради колориту. Продавчині хочуть тобі обов’язково щось продати, навіть якщо ти у бік їхнього товару й не думав дивитися.  

Барахолка в Одесі теж варта згадки. Вона тут у центрі міста – у районі Молдаванка, який має не дуже добру славу. Одеська барахолка розкинута на кілька вулиць, а купити там можна що завгодно – від звичайного одягу до старовинних речей.

вулиці Одеси

Я не митець, але Одеса наводить мене на поетичний лад. Це місто зі складною історією, місто яке зачаровує. Тут на вулицях запах кави і свіжоспечених булочок.

Архітектура Одеси

Люди, треба сказати, помітно відрізняються від наших – вони більш життєрадісні, не дивлячись на війну. Одесити також добріші та більш виховані, принаймні так здається, хоча усілякі «кадри» теж зустрічаються. 

Стадіон Чорноморець в Одесі

Дендропарк в Одесі

Словами усі враження від Одеси мені, мабуть, не вийде описати. В Одесі треба пожити. З кожним днем все більше закохуюсь у це місто, але додому все одно хочу». 

Київ повертається до нормального життя

Краматорець Дмитро у КиєвіДмитро, 50 років

«Коли я все ж таки поїхав з Краматорська у другий половині квітня, вечірній Київ зустрів мене похмурою погодою, дощем, порожніми вулицями, які ощетинилися протитанковими їжаками, та блок-постами з доброзичливими військовими.

Але на ранок на мене чекали приємне відкриття – працювали банкомати та магазини з повними полицями товарів, хоча людей у порівнянні з довоєнними часами було помітно менше. 

Майдан так само гарний у буянні весняних кольорів, тож люди знову роблять фото, як раніше, і це теж надає оптимізму. Навіть їжаки на Майдані виглядають наче якась дивна інсталяція з нічного жаху. 

Звернув також увагу, що тепер майже на кожній людини, на кожній автівці є українська символіка чи вказівки «руському воєнному кораблю» куди йому йти.

протитанкові їжаки у Києві

За понад три тижні, які я вже тут, місто змінюється на краще, стає тим самим багатолюдним діловим мурашником. Якби не повітряні тривоги та металеві їжаки вздовж доріг нічого б і не нагадувало, що тут, як і у далекому 1922-му році, ще кілька тижнів тому вирішувалася доля країни. На щастя, сталося не так, як сто років тому, бо «серп и молот – смерть и голод».

Майдан Незалежності сьогодні

пустий Андріївський узвіз сьогодні

Ще з приємного у Києві. Комендантська година поступово відсувається на більш пізній час, так само довше починає працювати метро. Торговельні центрі, як мені здається, відсотків на 80 відкриті та чекають на відвідувачів. Ціни і асортимент радують, особливо якщо порівнювати з тим, що на зараз у нас у Краматорську. 

вечірня Андріївська церква

Так, ситуація з бензином на заправках зараз не дуже. Днями чотири години простояв у черзі на заправці і у результаті нічого не вийшло. Але це саме з бензином. Газ і дизель усюди є. 

Я завжди любив Київ за його незвичайне прекрасне небо – увесь час у хмаринках, за могутній Дніпро, за величні православні храми, Андріївський узвіз. Вважаю, що Київ – це місце сили як душевної, так і фізичної. Вдячний нашій столиці за спогади, але також і за те, що я зараз тут та за майбутні можливості бувати у цьому чудовому місті.

Київ вистояв, він оживає та розквітає. Недарма ж у центрі міста монумент Юрія Переможця, покровителя столиці і нашої країни. Вистоїть та переможе Україна і звичайно ж наш Краматорськ».

* * *

Читайте інші історії переселенців з Краматорська про враження від міст, куди вони виїхали:

 
* * *

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоби важливі статті самі вас знаходили і ви нічого не пропустили. Також на нас можна підписатись у Viber.

Ви також можете слідкувати за оновленнями нашого сайту на сторінці у Facebook. Слідкуйте за нами у Instagram

Англомовні повідомдення ми публікуємо в своєму Twitter

Інші статті на цю тему

igor-stashkevich-2

А також, як отримати свідоцтво про освіту та гуманітарну допомогу і чому під час війни роблять ямкові ремонти доріг

evakuaciya-kramatorsk

Лінія фронту наближається до Краматорська і залишатися самотнім літнім людям тут небезпечно

irina-melnik-voterford

І чому ірландські діти залюбки біжать до школи, хоч там і сувора дисципліна

коментарі