"Він потрогав моє чоло і в мене піднялась температура". Краматорці згадують, як закохувались у своїх вчителів

Розуміючи, що пройти мовчки повз свято Працівника освіти було би неправильно, ми, в той же час, при всій повазі до вчителів та їх місії, не хотіли перетворити це на чергові занудні спогади та привітання. І ось що ми придумали.

Вчитель - це важлива людина в житті кожного з нас. Він допомагає формуватися нашій особистості, часто гарний вчитель дає потужний поштовх для подальшого вибору життєвого шляху. Але стоп! Не математикою та літературою єдиною живуть діти, і пізнання себе, своїх емоцій та відчуттів є не менш важливою складовою у формуванні особистості. 

Дуже часто перші справжні емоції та відчуття підлітки відчувають саме до  своїх наставників. Як їм вдається з цим впоратись, що при цьому відчувають? Ми знайшли героїв, які  згадали шкільні часи та поділилися своїми відвертими історіями.

“География Украины, экзамены и при чем тут Океан Эльзы"

Олена Кубишка, держслужбовиця

Мы были уже совсем взрослыми, 7 класс между прочим. Учебный год только начался и мы собрались под кабинетом в ожидании первого урока географии в году. Кроме новых знаний, нас ждал новый учитель. Прямо совсем новый,будто только  с магазинной полки, вчерашний студент.

 Предмет его сразу стал соревновательной площадкой - кажется, все девчонки соревновались между собой, демонстрируя глубокие познания в географии. Ну а Денис Евгеньевич (если Вы это читаете - большой привет) сразу стал центральной фигурой всех  бесед на переменах.

Совершенно понятно, что география отныне стала самым любимым нашим предметом, а мы стали частными детективами, потому что учитель рассказывал нам о географии, а о себе не рассказывал. После очередной школьной дискотеки выяснилось, что  Денису Евгеньевичу нравится творчество Океана Эльзы. Это было логично. География, Океан. После этого  у меня дома появился альбом "Модель", а потом и все остальные альбомы группы, в ту же копилку потом добавились и несколько их концертов.

С географией у меня не срасталось: я терпеть не могла контурные карты и совершенно не понимала зачем мне нужно знать, где и какие полезные ископаемые можно добыть, какими водными ресурсами обладает наша страна и в каких географических поясах находится. Но отставать категорически не хотелось, поэтому с невероятным упрямством я старательно заучивала каждую новую тему и сражалась за оценки. 

Финальной битвой стало сражение за "десятку": у доски я рассказывала о водных ресурсах региона. Было немного страшно - терпеть не могла "публичные выступления", но победа была за мной и это абсолютно все сгладило.

Более того, через два года на экзамене по географии мне в билете достался этот вопрос, и я без особых сложностей получила свою отличную оценку. Так что все было не зря. 

Денис Евгеньевич в конце учебного года уволился, но вернулся к нам в 10 или 11 классе преподавать экономику. Но это уже совсем другая история.

“Фунт Стерлінгів та чарівні вигини стегон”

Олексій Ладика, журналіст “Kramatorsk post”

Коли я навчався в 11 класі, то ходив до газети "Восточний проект" - там була молодіжна редакція та сторінка "Молодежище",на якій такі молоді люди як я публікували свої статті. І якось ми сиділи на планерці, ділилися ідеями, про що писати у наступний номер, і я розповів, що закохався у вчительку.

Вона була молодою, дуже вродливою, а ще дуже доброю і ніколи не кричала на учнів. Вона викладала у нас етику чи українознавство, а може і етику, і українознавство - це було дуже давно! - і її уроки нам дуже подобались.

Мої юні колеги та наша керівниця журналістка Наталія Ковіна були в захваті від цієї історії і сказали: "Напиши про це".

Ну і я написав. 

Не пам'ятаю, що саме я писав, але це був невеличкий текст на два-три абзаци про те, як мені подобається ця вчителька, і, здається, там навіть було щось еротичне - щось про те, як мені подобаються вигини її стегон. 

Перед публікацією Ковіна спитала у мене: "Може, не підписувати статтю?". Мовляв, щоб не вказувати моє авторство. Але мій юний мозок тоді подумав: це ж буде сенсація і що, вся слава дістанеться невідомо кому? Я сказав: "Підписуй". Але попросив скоротити свій тодішній нік до перших літер: замість "Фунт Стерлінгів" було просто "Ф. С.".

І ось газета вийшла. І що тоді почалося… Вчителі вимагали від мене пояснень, як я таке міг написати і як мені не соромно, а я казав, що це написав якийсь "Ф. С.", це не я! Я відхрещувався від слави, яка на мене звалилась, як тільки міг. 

Вдома мені теж нормально дісталося - мене довго сварили. Отак я тоді постраждав за свободу слова!

А коли настав урок тієї вчительки - перший після виходу газети - мені було дуже ніяково і соромно. Але, на щастя, вона зробила вигляд, наче нічого не сталося. І з часом ця вся історія забулася, як забуваються усі новини і сенсації.

“Это была история абсолютной любви”

Оксана Кобильникова, спеціалістка по зв’язкам з громадськістю.

В 9 классе к нам пришла новая классная руководительница. 

14-ти летние подростки в большинстве своем безжалостны в оценочных суждениях. Мы были в шоке от ее “некрасивости” тогда. Маленькая, очень полная, тонкие волосы, толстые линзы в очках и при этом неприятный очень тонкий голос. 

В классе было 18 мальчиков и только 5 девочек. И “классуха” была поводом для обсуждений и пересудов. 

Прошла ровно четверть и случилось чудо. Она стала для нас невероятно красивой, казалось, что она и есть воплощение абсолютной любви. Весь класс без исключения обожал ее, уважал, да практически боготворил. Кроме личных эмоций она заставила нас полюбить математику и начать в ней разбираться. 

Вот такая волшебная сила любви.

“Він був тільки з універу і слухав “Нірвану”

Карина Єфремова, організаторка культурних заходів

В п’ятому класі я закохалася в українську мову і літературу завдяки вчителю. Він був тільки з універа, і, що важливо, також слухав Нірвану, як і я. 

Він був таким, як показують в кіно - щиро любив предмет, який викладав і мені здавалося, що їм неможливо було не зацікавитися. А ще, говорив з нами «на одній мові», тобто, на підлітковій. У нього було довге волосся і ще тоді, у 90-их, він говорив українською у звичайному житті. Це мене вражало.

Ми ходили однією дорогою додому зі школи і в дев’ятому класі мені вдалося звернути на себе і його увагу, так! 

Перші свої вірші я писала саме українською і, звичайно, під впливом нашого спілкування. Не те, що вони були йому присвячені, бо в такому віці я ще не знала про доросле кохання. Але фантазії у цих римах були ой, які відверті. На жаль, я не зберегла нічого з того часу, але пам’ятаю ось що: 

Хочеш побачити мою матку? 

Найми собі екскурсовода. 

Візьми собі напам’ять частку

Мого великого заводу.

Про наші відносини  стали здогадуватися в школі, і коли скандал набрав обертів, мені різко стало все одно.

Зрозуміло, що дівчину мого віку з часом стали цікавити більш реальні стосунки з однолітками, але любов до мови залишилася на все життя.

"Приятно было ловить на себе его благожелательный взгляд"

Ірина Пилипенко, психологиня, психотерапевтка

В 10-м классе к нам пришел учитель-практикант. Молодой спортивный парень с белоснежной улыбкой, похож был скорее на тренера по фитнесу, чем на учителей, которых мы знали - в моем представлении уже скучных уставших взрослых. 

Для меня физика сразу стала любимым предметом, приятно было ловить на себе благожелательный взгляд  учителя, который, в принципе, по возрасту был немногим старше одноклассников, но гораздо привлекательнее.

Думаю, он очень волновался и переживал, ведя уроки под пристальным наблюдением “настоящих” учителей, и, возможно, даже смотрел на старшеклассниц с интересом, но никак этого не проявлял и  смущался.

Были ли немного влюблены в него мои одноклассницы, мы никогда не обсуждали. 

Вся его практика длилась около четверти, но мне определенно он успел очень понравиться внешне. 

Однажды, уж не помню, реально болела у меня голова, или я просто хотела домой и не хотела на физику, но подошла отпроситься с урока у “спасателя малибу”. Он меня отпустил, попросил предупредить только классного руководителя. И потрогал мне лоб, как обычно проверяют температуру. В этот момент она у меня точно поднялась.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб важливі новини самі вас знаходили, і ви не пропустили нічого цікавого.

Ви також можете слідкувати за оновленнями сайту на нашій сторінці в Facebook. Підписуйтесь на наш Instagram.

коментарі