"Він сказав: "Пока, мала", сів у "Козака" і поїхав на позицію": у боях за Попасну загинув Руслан "Злий"

В останньому дописі у Фейсбуці він написав: "Бог! Україна! Свобода!"

Олексій Ладика

Війна забрала життя Руслана Усіка - він народився у Стрию, останні роки жив у Краматорську і був активним членом нашої громади. Він пройшов Майдан, АТО і пішов на "велику війну" з росією, попри те, що мав інвалідність після служби в АТО. Більшість людей знали Руслана за позивним "Злий".

Руслан "Злий" служив у батальйоні спеціального призначення "Донбас", був командиром відділення снайперів. Він загинув у боях за Попасну - це одна з найгарячіших точок зараз. Військові називають це місто "Смерть", тому що росіяни обстрілюють його з артилерії цілодобово.

"В ніч на 31 березня він та побратими відправилися в Попасну. Хлопці, які приїхали звідти, називали це місто "Смерть". Я бачила, як у тих, хто виїхав з Попасної живим, котилися сльози і дрижали руки. Вони говорили: "Ми живі". Всі знали, що в Попасній ад: там рашисти криють наших артою 25 годин на добу, дехто відмовився туди їхати на ротацію. Руслан по-іншому не міг, він погодився. Хоча я йому говорила, що там смерть. Але він сказав, що треба захищати країну і якщо не він і побратими, то хто", - розповідає дружина Руслана Олена. Вона - краматорчанка, вчителька англійської мови, але коли почалася війна, разом з чоловіком подалася до батальйону "Донбас".

"В ту ніч, коли хлопці їхали, я була в наряді, все чекала, коли він зайде до мене в чергову частину обійнятися. Він був дуже пунктуальною людиною, завжди приходив завчасно, але в цей раз він майже проспав.

Я йому зателефонувала, бо зайти до нього не мала змоги, була в наряді. Він поспіхом заскочив, сказав: "Пока, мала" і сів у "Козака", який повіз на позицію. Зв'язку з ним не було весь час, постійні обстріли артою та літаками. Артилерія влучила прямо в нього. Щойно мені повідомили, що як такового тіла немає, є частини. Тобто, його будуть ховати в закритій труні. Але до сих пір тіло не можуть вивезти звідти через обстріли. Сьогодні вранці там загинув його тезка, він тільки вчора туди приїхав", - розповідає Олена.

Останній допис Руслана у Facebook

Руслан Усік народився 23 лютого 1969 року у Стрию Львівської області. Там закінчив школу № 4 і ПТУ, отримав професію автокрановщика. У 2013-2014 році був на Майдані, вступив до лав "Правого Сектору Львівщини", пройшов там вишкіл, а у 2015 році пішов служити у 8-й батальйон "Аратта", який належав до "Правого Сектору".

"Коли він прийшов туди, я вже там почала свій вишкіл, там ми і познайомилися. Стосунки у нас почалися після того, як я повернулася працювати в школі. Він був добрим, хоча позивний у нього був "Злий", його поважали всі побратими. Він був чесним і принциповим, за правду дехто його боявся", - згадує Олена.

У складі батальйону "Аратта" Руслан "Злий" брав участь у боях у Широкиному і Сартані. На початку 2018 року перейшов до лав Збройних сил України, до 24-ої бригади імені короля Данила.

"Там він був у складі славнозвісної групи "Мая" (Володимира Майбороди). Це була розвідка. У важкому бою "Май" та "Цинк" загинули, потім був ще такий бій, де загинув "Футболіст". Руслан дуже важко переніс смерть побратимів. Після пари контузій та бойової травми він був комісований влітку 2019-го. Він став інвалідом війни і почав організовувати патріотичні заходи в нашому місті. Він завжди переймався тим, що в нашому регіоні люди до сих пір розмовляють російською. Він казав, що там, де програє вчитель і священик, там програє країна. Мій минулий випуск (мої учні) дуже любив, коли Руслан приходив на наші позакласні заходи. Хлопці розпитували його про війну, про умови, про загиблих. І зараз діти надсилають мені співчуття з приводу загибелі мого чоловіка…", - розповідає дружина військового.

"Після того, як Руслана комісували, нас вінчав отець Василь. Я тоді говорила Руслану: "Тепер я спокійна - ми будемо разом і на небесах".

23 лютого у "Злого" був день народження, Руслан та Олена відсвяткували його вдвох, а наступного дня вони прокинулися від вибухів у місті.

"Прочитали, що москалі напали на наші території і через пару днів Руслан поїхав до військкомату Стрия за мобілізаційним розпорядженням. На початку березня ми вступили до лав БСП "Донбас"... Руслан дуже переймався ситуацією в країні і говорив, що все одно колись помремо, то хай його смерть буде за Україну", - каже Олена.

"З Русланом я була, як за стіною. Тепер він буде оберігати мене з неба. Чекаю, коли ми там зустрінемося і вже будемо постійно разом".