Вірші сердець, поранених війною: краматорці про війну та про рідне місто

Велика війна триває вже кілька місяців. За цей час мільйони українців зрушили з місця, десятки тисяч загинули або отримали травми та поранення. Розкидані по світу, відірвані від рідної землі і звичного життя, свій біль та надії українці виражають зокрема у творчості. 

Авторський правопис та пунктуацію збережено.

Олена Котова, Директорка агенції «Добрый Ангел».

Цей вірш вона написала після ракетного удару по площі Миру. 

Смывает летний дождь с асфальта боль
Оставленную вражеским снарядом,
А на Фейсбуке снова пишет троль
И брызжет, брызжет вновь проклятым ядом.
Мол так и надо, пусть погибнут все,
Стереть с лица земли людей и город...
А мы, тихонько молимся грозе,
Украдкой вытерая слёзы горя.
А нам бы пережить и победить,
А нам бы... Всё успеем, всё отстроим.
Да только враг опять спешит громить,
А троль строчит, себя верша героем...
Смывает летний дождь с асфальта боль,
А утром залатают раны люди...
Звучит природа в звуке си бемоль
Тихонько напевая нам о чуде.

Елеонора Гармаш 

Зараз дівчина перебуває у Туреччині. Вона жила і працювала там деякий час раніше, а минулого року повернулися додому. Втім через війну змушена була знову поїхати. Свою тугу за містом Елеонора вилила у вірші з промовистою назвою «Рідний».

Рідний 
Я не вмію говорити,
Мої очі не бачать світла
Що може полегшити мій біль? 

Шум хвиль, моря прекрасні завитки 
Вони більше не торкаються моєї душі
Ніде у світі я не почуваюся своїм. 

Степи розлогі, неба синій край 
І сивокрилий орел у небі
Чи скоро побачу я рідну землю? 

Запитуєш перехожих, не знаючи мови
Запитуєш себе, не знаючи жалю
В небі пролітають чайок розлогі ряди, 
Чи летять вони у рідні краї? 

24.07.22

Максим Ходушко 

Максим теж дуже сумує за Краматорськом. Він вірить, що як уже одного разу було повернення у місто у 2014-м, так само воно незабаром знову буде і у 2022-му.

Другого города вовсе не надо:
Это мы утверждаем точно.
Лишь в нем одном наша отрада,
В сердце он закрепился прочно.

Лежить у степу під Крейдяними горами
Краматорськ — наче магніт потужний.
Як почуття це описати словами, —
Рідний, коханий, сильний та мужній.

13.06.2022.

Володимир Тимчук 

Володимир не з Краматорська. Але він один з тих військових, хто боронить його на сході України. У цьому вірші місцеві можуть упізнати великий степовий простір, який наче океан охоплює міста і містечка, та звичні орієнтири – вітряки у полях за Краматорськом.

Осіла спека на розквітлий степ.
Із вильоту вернувся МіГ.
На обрії розмірено вітряк
Звіщає, що війни немає там.
Я, розпахнувши душу всім вітрам,
Це навечір'я пробую на смак, 
І, якби мир, то ...на траву приліг
З тобою б я, і ще б
Нам дощику на спечені тіла... 
...Як нині мрії швидко — дощ
Негадано з'явивсь.
Тож дивосон утік.
Вгризається приклад у бік.
Невже я мріяв про таке колись —
Таким малим — серед таких великих площ —
З далекого гуцульського села?

Краматорськ, 28.VІI.2022

На цьому ми не закінчуємо публікувати матеріали про творчість краматорців у воєнний час і незабаром презентуємо нову пісню та кліп краматорської авторки-виконавиці Асі Лютої.