Вони боронили Україну: військовослужбовці з Краматорська, які загинули на великій війні

Розповідаємо про  військовослужбовців Збройних сил України з Краматорська, які загинули під час повномасштабного вторгнення росії в Україну.

Згадуємо усіх захисників з нашого міста, яких забрала велика війна:

Олексій Шевченко

26 лютого в боях в районі Волновахи загинув командир роти танкового батальйону окремої мотопіхотної бригади старший лейтенант Олексій Шевченко з Краматорська.

- Тоді все відбувалося стрімко, мав бути прорив колони. Також отримали наказ у складі трьох груп зачистити Волноваху. Це відбувалося в ніч на 26 лютого. Рухалися по трьом вулицям. Моя група йшла по верхній. Друга група – рухалась по центральній, третя проводила зачистку нижньої вулиці. Саме на третю групу чатував противник. У ній було моїх 2 танки, в одному з яких і знаходився старший лейтенант Шевченко, - розповідає командир Олексія.

За словами побратимів, коли танкова група, у якій був старший лейтенант Шевченко, в’їхала в місто, було темно та нічого не видно, тож Олексій прийняв рішення відкрити люк і особисто все оглянути. Офіцер виявив ворожу групу, відкрив по ній вогонь та знищив ворога.

- Коли прогримів вибух, я подумав, що десь з даху сусіднього будинку був постріл з РПГ. Підозрюю, що на нас очікували. Граната потрапила в башту танка зі сторони командира. Весь удар він прийняв на себе. Мене відкинуло вибуховою хвилею. Коли прийшов до тями, побачив, що танк палав. Командира поруч не було…, - пригадує навідник танку «Уран».

Олексій все життя хотів бути військовим, як його дід. Він служив у ЗСУ щонайменше з 2014 року. Похований у селі Семенівка Харківської області.

Роман Козак

Військовослужбовець 93-ї окремої механізованої бригади "Холодний Яр" Роман Козак загинув 8 березня у боях під Харковом.

Він народився 2 травня 1980 року. Навесні минулого року він пішов служити за контрактом до 93-ї ОМБр "Холодний Яр" - він завжди хотів бути військовим. До цього працював на Новокраматорському машинобудівному заводі.

Сергій Вівдич

9 березня на Київщині загинув військовослужбовець 19-ї окремої ракетної бригади "Свята Варвара", майор Збройних сил України Сергій Вівдич, родом із Краматорська. 

Сергій Вівдич народився 1 вересня 1964 року. До лав Збройних сил України вступив у 2014 році. Служив у 19-й ракетній бригаді з Хмельницького і ще тоді пішов захищати український Донбас, звідки він родом. 

Сім’я майора перебувала у Краматорську і лише після 24 лютого, коли російській війська напали на Україну, він перевіз їх у Хмельницький. У Сергія Вівдича залишилися мати, дружина, син з донькою та онук.

Військового поховали у Хмельницькому 12 березня.

Михайло Рязанцев

Наприкінці березня в боях під Мар'їнкою загинув краматорець Михайло Рязанцев, командир взводу управління безпілотними розвідувальними апаратами 54-ї окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи Збройних сил України.

Михайло був призваний на фронт наступного дня після великого вторгнення росії до України. Спочатку він воював в районі Волновахи, потім Міша та його побратими боронили Мар'їнку. 

Михайло Рязанцев навчався у Донбаській державній машинобудівній академії, після закінчення якої за власним покликом пішов на строкову військову службу. Після армії пішов працювати на "Донмет". 

Після вторгнення росії на Донеччину та Луганщину у 2014 році Михайла призвали до лав Збройних сил України, у 54 бригаду - він воював з квітня 2015 по серпень 2016 року. Після того працював начальником відділу постачання на заводі "Донмет". 

У Михайла залишилися дружина і двоє дітей - 9-річна донька і син, якому ще немає і двох років. 

Анатолій Герман

Поблизу Сєвєродонецька від ворожої міни загинув військовослужбовець 53-ї окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха, мешканець Краматорська Анатолій Герман.

Він народився у Краматорську, закінчив школу №9 та ПТУ №28, працював в АТП-11410. Вдома на нього чекали дружина, сестра та маленькі діти - донька 9 років та 3-річний син.

Сергій Стеценко

28 березня у боях під Мар'їнкою загинув військовослужбовець 54-ї окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи ЗСУ, мешканець Краматорська Сергій Стеценко.

Сергій пішов на війну добровольцем: його молодший син - контрактник, вже третій рік служить у прикордонних військах. Батько спочатку допомагав йому та іншим військовим як волонтер, а потім вирішив і сам долучитися до оборони країни.

Сергій Стеценко народився у Краматорську 21 травня 1970 року. Він навчався у 35-й школі, потім у ПТУ №42 на сварщика. Після цього працював на будівництві, служив в армії, а після служби поїхав на Полтавщину, навчався у сільськогосподарському технікумі. Там Сергій одружився з Наталією, у них народилося двоє синів. Проживши на Полтавщині 10 років, Сергій з родиною повернувся до рідного міста. Він пішов працювати на "Енергомашспецсталь", де 20 років був термістом у КПЦ-1.

Руслан Усік

У боях за Попасну загинув командир відділення снайперів батальйону спеціального призначення "Донбас" Руслан Усік, якого більшість людей знали по позивним "Злий". 

Усік народився 23 лютого 1969 року у Стрию Львівської області. Там закінчив школу № 4 і ПТУ, отримав професію автокрановщика. У 2013-2014 році був на Майдані, вступив до лав "Правого Сектору Львівщини", пройшов там вишкіл, а у 2015 році пішов служити у 8-й батальйон "Аратта", який належав до "Правого Сектору". На початку 2018 року перейшов до лав Збройних сил України, до 24-ої бригади імені короля Данила. 

Після АТО Руслан Усік осів у Краматорську, одружився з місцевою мешканкою Оленою, став активним членом нашої громади, брав участь у патріотичних заходах.

Олександр Тесленко

Військовослужбовець Збройних сил України Олександр Тесленко загинув 23 березня під Мар'їнкою - виконуючи бойове завдання, він потрапив під російський обстріл. 

Олександр працював рятувальником, а коли почалася війна, одним з перших став на захист країни.

Максим Алєксєєв

9 квітня в боях під Авдіївкою за волю і незалежність України геройськи віддав життя уродженець Краматорська, вихованець школи №6, випускник Київського військового ліцею ім. І.Богуна лейтенант 25-ї окремої Січеславської повітряно-десантної бригади Алєксєєв Максим Віталійович.

Поховання відбулося 18 квітня у Києві. Максим виховувався без батьків, з найближчих родичів  залишився старший брат Костянтин.

Родіон Шарпан

29-річний сержант Родіон Шарпан загинув 23 квітня, виконуючи бойове завдання на рідній Донеччині. Під час бою захисник отримав вибухову травму та залишився без ноги. Його засипало землею, побратими змогли його відкопати, але боєць вже не дихав.

Родіон народився у Краматорську, закінчив місцеву українську гімназію та Одеський юридичний коледж. Згодом здобув вищу юридичну освіту у Донбаському інституту техніки та менеджменту. У вільний час перебирав автомобілі: займався тюнінгом. Любив усе робити своїми руками – від зварювання до фарбування.

З початком російсько-української війни 2014 року хлопець пішов добровольцем на фронт. Служив у 81-й окремій аеромобільній бригаді Десантно-штурмових військ Збройних сил України. Брав участь в АТО, був відзначений командуванням нагородами.

У грудні 2021 року у Родіона закінчився контракт.

Однак вже за два місяці почалася повномасштабна війна. 24 лютого Родіон зібрав речі та сам пішов у військкомат. Потрапив до взводу вогневої підтримки оператором протитанкового відділення.

Свій останній бій Родіон прийняв біля с. Яцківка Донецької області. У нього залишилися батьки та дворічна донечка.

Роман Посельський

Військовослужбовець Роман Посельський загинув на війні 21 квітня, захищаючи Україну і Донеччину від рашистської навали.

Роман Посельський навчався у школі №9 м. Краматорськ, після того закінчив Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого у Харкові.

"Був справжнім офіцером і командиром підрозділу, виконував разом з хлопцями вкрай важкі завдання в самому пеклі війни. Був справжнім побратимом й батьком для свого 17-річного сина Родіона, який з гордістю говорить про батька", - повідомив волонтер Олексій Юков.

Віктор Бабаєв

21-річний Віктор Бабаєв служив старшим сапером інженерного саперного забезпечення у 53-й окремій механізованій бригаді імені князя Володимира Мономаха. Він загинув 10 травня у Волноваському районі - підірвався на розтяжці, виконуючи бойове завдання. Віктор був нагороджений медаллю "За відвагу".

Володимир Гапонов

25 травня у боях за Сєвєродонецьк загинув військовослужбовець батальйону спеціального призначення "Донбас" Національної гвардії України, мешканець Краматорська Володимир Гапонов. У нього залишились дружина і двоє дітей - 11-річний син і 5-річна донька.

Коли почалася Велика війна, Володимир наполіг, щоб дружина і діти виїхали з Краматорська - у підсумку вони подалися за кордон. Сам він пішов на війну добровольцем, хоча до цього ніколи в армії не служив.

Олег Гончаров

Мешканець Краматорська Олег Гончаров зустрів велику війну, проходячи службу за контрактом у 93-й окремій механізованій бригаді "Холодний Яр" ЗСУ. 

У складі 93-ї бригади старший солдат-гранатометник Олег Гончаров пройшов три ротації, б'ючись із ворогом під Авдіївкою, Кримським та Чермаликом. Був контужений. У бою під Ізюмом, внаслідок обстрілу ворожим танком, отримав поранення та потрапив до шпиталю, повідомляє ОбщеЖитие.

22 червня, повертаючись в розташування своєї частини після лікування, Олег був збитий машиною. Водій викликав поліцію та "швидку", але врятувати життя воїна не вдалося.

Олега поховали у Золотоноші, де наразі в евакуації проживає його родина.

Вадим Моруженко

Війна забрала життя нашого земляка з Краматорська Вадима Моруженка. Вадим вступив до лав Збройних сил України 2016-го року, не вагаючись, став на захист батьківщини.

Коли почалася велика війна, відправився у найважчі й пекельні напрямки фронту - виконував бойові завдання на Лисичанському напрямку. Вадим загинув ще 23 березня в прямому зіткненні з ворогом, але провести в останній шлях його змогли лише у червні.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Вадим Моруженко нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно). Вдома на нього чекала донька та мати.

Армен Оганесян

22 червня під час боїв за Сєвєродонецьк загинув 20-річний військовослужбовець з Краматорська Армен Оганесян. Армен долучився до лав Збройних сил України минулого року - він підписав контракт із 81-ю аеромобільною бригадою. Тож він із самого початку повномасштабного вторгнення росії в Україну воював на передовій.

Незадовго до своєї загибелі Армен Оганесян вперше з початку великої війни отримав відпустку, він зміг побути вдома і побачитися з мамою. 

Щодо обставин загибелі військовослужбовця, то наразі відомо, що 22 червня був бій, Армена та його товаришів накрило ворожим мінометним вогнем. Військові побігли в укриття, Армен отримав поранення і трохи відстав від інших і побіг до найближчої хати. Але там сидів російський кулеметник - він розстріляв краматорця в упор. Потім у цю хату ще й влучив ворожий танк.

Олександр Чабан

Уродженець Краматорська, старший лейтенант 92-ї бригади Збройних Сил України Олександр Чабан загинув 20 липня 2022 року, захищаючи Харківщину від російських окупантів.

Окрім військової служби, чоловік був одним з активних представників студентського руху Харківського національного університету імені Василя Каразіна та брав участь у суспільно-політичному житті Харкова.

Дмитро Савченко

32-річний Дмитро Савченко мав можливість відстрочки від служби за станом здоров'я, але він сам попросився на службу. Потрапив до ППО, на охорону РЛС. Спочатку був під Добропіллям, а потім перевели під Бахмут. Він загинув 15 липня - ракета з "Іскандера" прилетіла туди, де він стояв…

Єгор Бовін

Війна забрала життя військовослужбовця з Краматорська Єгора Бовіна. Він загинув 7 серпня від ворожої міни. 23-річний краматорець воював на Бахмутському напрямку, загинув, виконуючи бойове завдання.

Владислав Тарасенко

8 серпня у боях під Богородичним загинув військовослужбовець з Краматорська Владислав Тарасенко. У мирному житті він працював газорізальником у цеху металоконструкцій (ЦМК) на Новокраматорському машинобудівному заводі. Наприкінці червня 51-річного Владислава призвали до армії, він служив у 81-й бригаді десантно-штурмових військ.

Ігор Шпортюк

На війні загинув мешканець Краматорська Ігор Шпортюк, якого у місті знали за його прізвиськом "Шкрок". Наприкінці липня Шпортюк доєднався до підрозділу "Моджахеда" - колишнього бійця розформованого нині батальйону "Торнадо". Цей підрозділ відправився на Херсонський напрямок, де під час бою загинув Ігор Шпортюк.

Андрій Попов

На війні загинув мешканець Краматорська Андрій Попов, 20 років. Він навчався в ЗОШ 18, потім в 14 училищі.

З листопада 2020 по травень 2022 рік проходив строкову військову службу в лавах ЗСУ. У травні 2022 року прийнятий на військову службу за контрактом. Проходив службу на посаді старшого наводчика 2 відділення.

10 серпня у боях під Богородичним отримав поранення, лікувався в Дніпрі. Помер від поранень 13 серпня. 

Ярослав Зінов'єв

20 липня війна забрала життя корінного краматорчанина Ярослава Зінов'єва - доброго, чуйного, щедрого, дбайливого, усміхненого хлопця, якому всього 32 роки. Він добровільно пішов захищати свою Батьківщину, матерів, дітей, сестер і служив в окремому стрілецькому батальйоні, взвод ПТРК протитанковий ракетний комплекс, 56-а бригада.

Артем Мармизко

Артем Мармизко народився 07.09.1997, навчався в ЗОШ№18 з 6-го класу, закінчив школу у 2015 році. У 2016 році служив за контрактом в танковій дивізії, приймав участь у боях під Авдіївкою, отримав легку контузію, мав статус учасника бойових дій. В травні 2022 року добровільно пішов служити в 7-й прикордонний загін. Був на кордоні з Білоруссю в місті Сарми.  28 липня під час виконання завдання отримав поранення, наступного дня помер. Похований у Краматорську. В Артема залишилася маленька донька Емілія.

Володимир Дубина

21 липня на Херсонщині загинув молодший лейтенант, командир штурмової роти Володимир Анатолійович Дубина. 

До повномасштабної агресії росії він працював на Новокраматорському машинобудівному заводі. 

Володимиру було 39 років. У героя залишилися дві доньки та дружина.

Дмитро Деренько

У Краматорському районі загинув мешканець Краматорська Дмитро Деренько - військовослужбовець територіальної оборони.

Це сталося у червні. Як нам стало відомо, пан Дмитро та двоє його побратимів копали окопи, коли ворожий літак випустив по них ракету. Усі троє отримали поранення, але Дмитро Деренько від отриманих поранень помер через кілька днів. Його поховали у Дніпрі.

Дмитро Деренько був батьком для двох доньок, дідусем для двох онучок та внука.

Євген Лапєхін

Євген Лапєхін проходив службу в лавах славнозвісної 93-ї окремої механізованої бригади "Холодний Яр", загинув при захисті Батьківщини 8 березня 2022 року. Він нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно).

У вересні начальник Краматорської міської військової адміністрації Олександр Гончаренко передав нагороду дружині героя.

Артем Синельник

Військовослужбовець 15-го Слов'янського полку Національної гвардії України Артем Синельник загинув 7 вересня під час контрнаступу українських сил на Харківщині. Росіяни завдали авіаудару по розташуванню підрозділу Артема під селом Волохів Яр.

Артем Синельник був похований на Алеї слави у Краматорську, у нього залишились дві доньки і дружина.

Олег Волок

7 вересня у боях біля Волохового Яру на Харківщині загинув військовослужбовець 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади Олег Волок.

Мешканець краматорського селища Шабельківка почав воювати з росіянами ще 2014 року, вступивши до добровольчого батальйону "К-2", який потім став полком "Київ". Відслуживши до листопада 2021 року, Олег звільнився, повідомляє ОбщеЖитие.

Коли почалося широкомасштабне вторгнення Росії, краматорець відправив родину до безпечного регіону України і добровільно з'явився у воєнкомат. З урахуванням бойового досвіду, Олега Волока визначили у розвідроту 25-ї бригади.

Мурат Умаров

На війні загинув мешканець Краматорська Мурат Умаров, який був мобілізований і служив у 54-й окремій механізованій бригаді імені гетьмана Івана Мазепи.

Їхній підрозділ перебував у селі Новомихайлівка Покровського району - недалеко від Мар'їнки. 10 травня росіяни спочатку обстріляли їхні позиції літаками, а потім пішли танками. Мурат Умаров залишився прикривати - він загинув побратимів, але врятував 27 побратимив. 

Тіло загиблого військовослужбовця змогли забрати лише через 2,5 місяці після смерті. Мурата Умарова поховали 4 серпня у Дніпрі на Алеї слави. 

Костянтин Кузьменко

Старший солдат Костянтин Кузьменко загинув 25 березня поблизу Бахмута, йому було 36 років.

Костянтин народився у Краматорську, згодом переїхав до Слов’янська, де працював помічником машиніста електропоїзда на залізниці.

Чоловіка вразили наслідки та події, які відбувалися під час російсько-української війни 2014 року у його рідних містах. Він вирішив йти служити, щоб більше такого не допустити, розповідає Меморіал.ua. 

Костянтин приєднався до 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького. Спочатку був кулеметником, а згодом завдяки професійності та вимогливості до себе обійняв посаду старшого техніка роти.

Старший солдат Кузьменко посмертно нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня. Поховали захисника у рідному Краматорську. У Костянтина залишилися батьки, сестра, дружина та дві доньки.

Володимир Линський

20 вересня у боях за Лиман загинув військовослужбовець територіальної оборони Володимир Линський. Він потрапив під ворожий артилерійський обстріл поблизу Блакитних озер.

У Краматорську його знали як громадського діяча, волонтера, керівника міського осередку "Державної ініціативи Дмитра Яроша".

Максим Почтарьов

У квітні під Ізюмом Харківської області під час виконання загинув військовослужбовець з Краматорська, 34-річний Максим Почтарьов. Його тіло знайшли лише через п'ять місяців після звільнення міста українськими військами. 

"Помічник командира батальйону розвідки, майор Почтарьов Максим Ігорович (1987-2022), ти був воїн до мозку кісток... Дякую тобі, ми обов'язково повернемо свободу Україні, твоя смерть була недаремною! Вічна пам'ять тобі, рідний наш!

Братику, я завжди пам'ятатиму твою турботу, як ти заплітав мені косички і водив у садок ... Ти завжди будеш для мене захисником, моїм ангелом-охоронцем. Я так багато не встигла тобі сказати ... але вірю, ти все і так знаєш ... 

Спочивай зі світом, ти в кращому місці", - написала у соцмережі його сестра Валерія.

Богдан Тодавчич

За інформацією видання "ОбщеЖитие", весною під Рубіжним загинув військовослужбовець з Краматорська Богдан Тодавчич, який служив у 81-й десантно-штурмовій бригаді Збройних сил України.

Він добровільно з'явився у військоматі у лютому після широкомасштабного вторгнення росії. За тиждень до загибелі військовослужбовець був нагороджений орденом Богдана Хмельницького за знищений російський танк.

Без батька залишилася народжена взимку 2022-го року донька.

11 травня Богдан Тодавчич був похований у Краматорську.

Станіслав Артеменко

25-річний краматорець Станіслав Артеменко служив у полку "Азов", разом з іншими захисниками Маріуполя потрапив у російський полон. 29 липня внаслідок обстрілу, який росіяни завдали по колонії в Оленівці, загинули 40 українських полонених. Серед загиблих був краматорець Станіслав Артеменко.

Осиротіли хвора мама і бабуся.

Сергій Леонов

Краматорець Сергій Леонов служив у 93-й окремій механізованій бригаді "Холодний Яр". Він загинув під Бахмутом 1 вересня. Похований на Алеї слави на іванівському кладовищі.

Про військового розповіла його сестра Людмила:

"Сергію Леонову був 41 рік, значну частину життя він прожив у Кремінній Луганської області, був підприємцем, працював на себе. За два роки до війни переїхав до Краматорська. Жив звичайним життям: працював охоронцем, робив ремонт в квартирі, не думаючи про погане.  

В кінці березня, не маючи військового досвіду, але щиро вболіваючи за свою Батьківщину, пішов до Краматорського військкомату добровольцем. Після бойової підготовки за розподілом потрапив до 93-ї бригади "Холодний Яр" на посаду стрілець-санітар. 

Сергій був простим, ввічливим та дуже гостинним, любив жартувати, часто посміхався. Полюбляв готувати і частенько побратимів підгодовував домашнею їжею, власноруч приготовленою. Постійно підтримував бойовий дух хлопців, які вагались на полі бою.  

1 вересня під Бахмутом, близько восьмої ранку, почався ворожий обстріл, коригування було за допомогою дрону, у підсумку - пряме влучення снаряда в укриття.  Сергій отримав важке ушкодження ніг, вивезти з поля боя терміново не вдалося, санітарна машина була обстріляна та пошкоджена. Коли приїхала броньована машина, щоб вивезти поранених, серце Сергія вже перестало битися.  

У Сергія залишився 12-річний син та старенька матуся".

Олександр Рубець

27 вересня у Краматорську поховали Олександра Рубця, військовослужбовця територіальної оборони. Пан Олександр тривалий час працював у Краматорському міському відділі поліції, а після виходу на пенсію влаштувався інкасатором в одному з банкібанку.

У квітні 46-річний Олександр Рубець пішов добровольцем на фронт попри те, що робота у банку передбачала бронювання від військової служби. Спочатку він воював на Луганщині, потім на Лиманщині - його підрозділ бере участь у звільненні Лиману від російських окупантів.

18 вересня Рубець загинув у бою на підступах до Лиману - в нього влучив ворожий снайпер. 

У Олександра залишилися дружина і двоє дітей.

Сергій Найловець

У боях на Бахмутському напрямку, захищаючи нашу батьківщину, загинув краматорчанин, випускник ЗОШ №17, син, батько, брат та герой Сергій Найловець.

У Сергія залишилася дружина, два синочки, мати та молодші брати та сестри.

Ігор Касьянов

19 вересня у Львові попрощалися з п'ятьма захисниками України, які загинули, борючись із російськими окупантами. Серед них – 47-річний доброволець Ігор Касьянов, який пішов служити до армії з Краматорська, повідомляє ОбщеЖитие.

Ігор Касьянов - уродженець міста Алчевськ Луганської області. Закінчив Донбаський державний технічний університет за спеціальністю «інженер-механік». Із початком агресії росії перебрався до столиці, де працював у сфері «зеленої» енергетики. У 2017 році переїхав до міста Краматорськ, де працював енергетиком цеху на Новокраматорському машинобудівному заводі.

Із початком повномасштабного вторгнення рф Ігор добровольцем пішов на війну. Захищав Батьківщину у лавах 56-ї окремої мотопіхотної Маріупольської бригади оперативного командування «Південь» Сухопутних військ Збройних Сил України.

Ігор був стрільцем-снайпером. Загинув у Пісках 11 вересня.

Іван Печерський

28 вересня у Краматорську, на іванівському кладовищі, поховали військовослужбовця тероборони Івана Печерського, який загинув під час боїв за Лиман.

Іван пішов захищати батьківщину у 2014 році, відслуживши в АТО два роки. Коли почалося повномасштабне вторгнення росії в Україну, 26 лютого він знову пішов захищати свою країну від агресора. 

Іван Печерський був командиром підрозділу гранатометного відділу. Він загинув 20 вересня в районі Блакитних озер під час боїв за звільнення Лиману від російських окупантів.

У загиблого військовослужбовця залишилися дружина, дві доньки та онук.

Руслан Глушич

У бою за Україну загинув краматорець Руслан Глушич.

Трагедія сталася під час обстрілу аеродрому 22 березня. Герой служив у ЗСУ з 2015 року, повідомляє Типичный Краматорск.

Президент Володимир Зеленський нагородив Руслана медаллю "Захисника Вітчизни" – посмертно.

Антон Заєць

30 вересня у боях за звільнення Куп'янська-Вузлового загинув краматорець, танкіст 92-ї бригади Антон Заєць. Разом з ним у бойовій машині загинули ще двоє його побратимів, повідомляє ОбщеЖитие.

До призову в армії Антон працював водієм на продуктовому складі. Він брав участь у боях за звільнення Балаклії, Ізюма, Куп'янська. 

У квітні Антон Заєць був нагороджений орденома "За мужність"  ІІІ ступеня.

Олександр Стародубцев

Олександр Стародубцев загинув 23 серпня під Ізюмом.

До великої війни він працював термістом на Новокраматорському машинобудівному заводі. Отримавши повістку, не став ховатися і пішов виконувати свій громадянський обов'язок, розповів нам його колишній колега. 

У Олександра залишився син від першого шлюбу.

Юрій Ніколаєць

Юрій Ніколаєць був підприємцем, але коли почалася велика війна, пішов добровольцем на фронт. Він був військовим медиком у теробороні, потім - у десантно-штурмових військах. 

Юрій з побратимами брав участь у звільненні населених пунктів Святогірськ, Лиман та Щурове на Донеччині, також воював під Ізюмом. За це він отримав звання старший сержант.

Загинув воїн поблизу селища Новоєгорівка Сватівського району, що на Луганщині, виконуючи обов'язки командира диверсійно-розвідувальної групи.

У Юрія залишилися донька від першого шлюбу та син від другого.

Микола Гіркий

Микола Гіркий загинув 14 вересня, звільняючи селище Архангельське на Херсонщині від російських окупантів.

До початку повномасштабної російсько-української війни Микола Гіркий працював торговим агентом у компанії "Караван-сарай". 18 березня його призвали на військову службу. Краматорець у складі 60-ї окремої мобільної бригади (піхота) виконував бойові завдання на Херсонському напрямку.

У загиблого залишилися дружина та син, а також мати, батько, сестри та брати.

Сервер Закерья

Доброволець з перших днів повномасштабного вторгнення росії Сервер Закер`я загинув під час виконання бойового завдання в районі Сватового.

У Краматорську знали як CJ, він не раз виступав у складі хіп-хоп колективу OLD T.

У бійця залишилося двоє доньок.

Сергій Бабенко

9 листопада на Алеї Слави у Краматорську поховали військовослужбовця 81-Ї окремої аеромобільної бригади Сергія Бабенка.

Сергій загинув 29 жовтня у боях проти російських окупантів поблизу Білогорівки на Луганщині, повідомляє Краматорський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки. 

30 листопада Сергію Бабенку виповнилося б 42 роки.

Анатолій Карпенко

В бою за Незалежність України, під Бахмутом, під час виконання бойового завдання загинув уродженець Краматорська - Анатолій Карпенко, військовослужбовець 54-ї окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи.

"Мій брат. Більш світлої і доброї людини я, напевно, в житті не зустрічав. Спи спокійно рідний. Я пишаюся тобою. Вічна Слава Герою", - написав у Фейсбук його брат Іван.

Олег Проць

Солдат Олег Проць служив у зенітно-кулеметному відділенні зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки військової частини А7272 (тероборона). Він загинув 12 листопада в районі села Площанка під Сватовим. 

Сергій Літвіненко

Солдат Сергій Літвіненко загинув 13 листопада під час виконання бойового завдання в районі Площанки. Він був бойовим медиком 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини А7272 (тероборона). До війни працював у "швидкій".

коментарі