Важливо :: 01 вересня 2020 11:59 , Олена Круглова
musoropererabatyvayushhii-zavod-1

Як нам не потонути в смітті

Журналісти Post проаналізували зміни щодо схеми поводження з відходами на загальнодержавному та місцевому рівнях, дізнались про недоліки існуючого положення в галузі переробки вторинної сировини, перспективи щодо її реформування та переходу до екологічно безпечної системи управління відходами

Олена Круглова, Валерія Пімкіна

Незважаючи на те, що проблема сміття дуже актуальна в цілому світі, в Україні державна політика та стратегія поводження з відходами наразі застаріла та не дозволяє вирішувати актуальні проблеми утилізації сміття та зростання сміттєвих звалищ. 

До того, які кроки в цьому напрямку впроваджує та планує впроваджувати держава - нижче, а почнемо з місцевого рівня, бо саме на ньому поки ведеться найбільш помітна діяльнисть, і найактивніші в цьому навіть не місцеві влади, а самі громадяни.

Якщо казати про локальний рівень, зокрема, про Краматорськ, то останніми роками зміни щодо поводження з побутовим сміттям стають досить помітними. І перш за все треба відзначити певну зміну поведінки активних громадян, які беруть участь в еко-марафонах, у різноманітних проектах та програмах зі свідомого споживання, привчають себе до нових звичок: відмовляються від пластику, замінюють поліетиленові пакети багаторазовими господарськими текстильними сумками, сортують та відправляють сміття на переробку. І в такий спосіб змінюють власне життя та впливають своїм прикладом на тих, хто їх оточує.

Еко-активізм в дії: свідоме споживання - запорука відсутності сміття та чистого довкілля

Краматорська еко-активістка Олена Кудаєва вже декілька років живе без пластикових пакетів та зубних щіток. 

Колись Олена брала участь в еко-челенджі, в якому їй довелося відмовитись від пластику, і вже не змогла зупинитися і привчила до цього способу життя всю свою родину. 

Протягом кількох років вони сортують сміття, не використовують поліетиленові пакети, а з органічних відходів роблять компост. Для останнього родина навіть придбала компостне відро, в яке складається вся органіка та засипаються бокаші - каталізатор, який перетворює органіку в добриво.

"Мама допомагає та шиє еко-торбинки зі старих джинсів, також торби для круп та різних сипучих, - розповідає Олена. - Донька не може на вулиці пройти повз, коли бачить на дорозі кришечки з-під пластикових пляшок. Ми піднімаємо їх, приносимо додому, миємо та здаємо. Також ми відмовились від пластикових зубних щіток на користь бамбукових, від синтетичних мочалок, які замінили на натуральну люфу, та дерев'яні щітки”. 

Вторинну сировину родина Олени здає не дуже часто - раз на три-чотири місяці. Тому що вважає, що первинне у цій справі - саме запобігання створенню сміття. Тетрапаки та пакувальну тару раз на півроку Олена відправляє до Києва за проектом "Зелений птах", який розробляє для організацій та багатоповерхових будинків схеми рішень з роздільного збору та утилізації сміття. 

“Пластик, що не підлягає переробці та який не приймають у Краматорську, - продовжує Олена, - декілька разів на рік я відправляю до Києва на станцію "Україна без сміття". Скляних пляшок у нас не буває. А банки я відмиваю та віддаю знайомій бабусі. Взагалі, сміття у нас не залишається, за останній час ми винесли на смітник тільки пару шприців та розбите блюдце”.

Як краматорчани привчають себе та залучають своїх дітей до сортування відходів

Досить вагомий внесок у вирішення проблеми поводження з відходами роблять звичайні містяни, які усвідомлюють масштабність проблеми засмітнення середовища, самостійно докладають зусиль щодо її вирішення і починають привчатися до грамотного поводження з побутовими відходами. 

Оскільки ринок прийому вторинної сировини поступово зростає, в місті відкриваються нові пункти з прийому пластику, паперу та скла. Багато установ та підприємств, декілька ОСББ та навчальних закладів здають вторсировину та отримують за це гроші, які витрачають на свій подальший розвиток.

У краматорській школі №24 за ініціативою місцевої мешканки Марії Карпуніної, чиї діти тут навчаються, разом з іншими батьками учнів розпочали проект із сортування сміття.

Марія пояснює своє спонукання та наміри: "Звичку сортувати сміття потрібно прививати ще з дитинства, і якщо родина не сортує сміття, бо не бачить в цьому сенсу, тому що біля їхнього будинку ще не встановлені спеціальні контейнери, і все сміття все одно звалюється в одну машину, то нехай дитина привчається до цього в школі.

Два роки тому ми вирішили, що така ініциатива дуже важлива, діти змалечку починають замислюватись над такими важливими речами. До того ж це фінансова підтримка для школи. Ми з активними батьками написали міні-грант, встановили контейнери, зробили плакати та флаєри, провели декілька зборів, на яких розповідали про важливість сортування. Тепер діти сортують сміття, а школа здає сировину та отримує кошти".

Такі зміни відбуваються в Краматорську останнім часом: система переживає переломний період і весь ланцюг схеми поводження з відходами налагоджений недосконало. І в цьому ланцюгу, вочевидь, первинною ланкою має стати держава, адже саме вона повинна на законодавчому рівні встановлювати такі правила та регулювання, за яких система поводження з відходами працювала б чітко та злагоджено. А оскільки ми досі живемо за застарілими законодавчими актами, прийнятими ще у 2005 році, то і питання цивілізованого підходу до поводження зі сміттям значною мірою перекладаєтсья на місцеві ініціативи і на свідомість людей.

Сміттєпереробний завод у Краматорську та що з цього НЕ вийшло

Спроби впровадження роздільного збору сміття на рівні виконавчої влади у Краматорську були зроблені ще на початку 2000-х, коли місто стало учасником програми в рамках проекту TACIS. Тоді встановили контейнери для окремого збору сміття в деяких районах Краматорська. В них мали збиратися пластик, папір та скло. Планувалось, що люди будуть сортувати сміття, яке потім буде проходити остаточне досортування на сміттєсортувальній станції: вторинна сировина мала б відправлятися на переробку, а невикористані відходи - на сміттєвий полігон.

2006 року запустили першу чергу сміттєпереробного заводу. Вона складалась з естакади для розвантаження сміттєвозів, з конвеєра для ручного сортування, а також преса, який перетворював сміття, що не підлягало обробці, на тверді куби. Балансоутримувачем заводу стало КП “Донецький регіональний центр поводження з відходами”. До 2014 року завод періодично простоював через те, що його обладнання передбачало відбір необхідних складових для подальшої переробки зі сміття, що мало бути попередньо відсортованим на вологе та сухе.

Саме схема сортування побутових відходів була недосконало впроваджена серед містян, то ж завод отримував недостатньо корисної сировини. Під час бойових дій 2014 року у сміттєсортувальний цех заводу потрапив снаряд і роботу підприємства довелося зупинити.

2016 року цех почали реконструювати та переобладнувати у сміттєсортувальну станцію, вже з урахуванням минулих недоліків та можливості роботи з відходами, які попередньо не відсортовувались. На реконструкцію об'єкту з обласного бюджету надали 1 мільйон 200 тисяч гривень.

У той самий період на обласному рівні була прийнята “Програма поводження з відходами в Донецькій області на 2016-2020 роки”. В рамках цієї програми у Краматорську закрився старий полігон твердих побутових відходів. А замість нього відкрився сучасний новий полігон, з більшими потужностями, вже регіонального значення. На нього почали вивозити відходи з Краматорську та сусідніх міст. На його будівництво було витрачено 94 мільйона гривень з обласного фонду охорони оточуючого природного середовища.

Сміттєсортувальний модуль поклав початок успішного втілення Закону “Про відходи”

2017 року замість сортувальної станції на місцевому комунальному підприємстві КАТП 052810, що на той час обслуговувало місто та забезпечувало вивезення побутових відходів, запустили сміттєсортувальний модуль. Такі зміни були обумовлені зазначеною вище “Програмою поводження з відходами”.

А з січня 2018 року, як і передбачено Програмою та ст.32 Закону України “Про відходи”, КАТП 052810 почало встановлення на майданчиках для збору сміття спеціальних контейнерів для його сортування. Поступово їх кількість зростала і наразі  у місті встановлено 260 контейнерів. Причому 100 контейнерів придбали за кошти КАТП, а всі інші - за кошти місцевого бюджету, розповідає директор підприємства Віктор Мисник.

Переважна кількість, а саме 200 контейнерів, рівномірно розподілена по сектору багатоповерхових будинків за принципом встановлення не далі, ніж 100 метрів від житлового будинку. У приватному секторі ще 60 контейнерів встановлені в місцях з підвищеним людинопотоком - це зупинки транспорту, школи, перехрестя селищних вулиць. Зараз закуплені та чекають на розміщення ще 120 контейнерів для збору відсортованого містянами сміття. Щоб закрити потреби міста, планують закупити ще 220 контейнерів.

Керівництво краматорського КАТП також розглядало можливість облаштування на підприємстві пункту прийому відсортованих відходів. Але від ідеї відмовилися, бо через певні законодавчі вимоги зробити це прибутковим та легальним одночасно виявилося практично неможливо. За словами директора КАТП Віктора Мисника, для легальної діяльності необхідно фіксувати кожну операцію з прийому вторинної сировини, особисті дані кожного відвідувача, який прийде здавати сміття, для подальшої передачі цих даних до податківців. 

“Тож, - припускає Віктор Миколайович, - невелика кількість людей забажає до нас приходити з паспортом та платити податки з кожної отриманої двадцятки. І на даний час я не знаю в Краматорську жодного пункту прийому, який би так працював”.

Таким чином, підприємство отримує вторинну сировину шляхом збору відходів зі сміттєвих майданчиків та їх сортування. Схема роботи реалізується за самою простою моделлю. Мешканці самостійно розбирають власне сміття на вологе та сухе і, відповідно, розміщують його по контейнерах на сміттєвих майданчиках. Далі сухе сміття зі спеціального контейнеру забирає сміттєвоз та відвозить до сортувального модуля, що встановлений на КАТП. Для цієї мети задіяний один автомобіль. Цього поки достатньо для обслуговування всіх спеціалізованих контейнерів: кожен з них планово звільняється від сміття один раз на тиждень. 

Після забору з майданчиків та транспортування до КАТП за допомогою автонавантажувача сміття подається на стрічку сортувального модуля, де робітники КАТП вручну остаточно сортують його на вторинну сировину та органічні відходи. Вторинну сировину спаковують для подальшої реалізації. За добу виходить близько 50 куб. м. сировини. Органічні ж відходи, тобто все сміття, яке не можна повторно переробити, утилізується на регіональному полігоні. 

Сухий залишок реалізується переробникам вторинної сировини, яких КАТП знаходить через Торгово-промислову палату. Папір та полімер здається переважно харьківським переробникам, скло - переробникам Донецької області, металобрухт здається місцевим пунктам прийому, бо транспортні витрати на перевезення металу до безпосередніх переробників себе не виправдовують.

Зі збільшенням кількості спеціальних контейнерів поступово зростає й об’єм вторинної сировини. Так, загальний обсяг утворення побутових відходів, що передбачений схемою санітарного очищення міста, складає понад 125 тисяч тонн на рік - це більше 500 тисяч кубічних метрів. За добу місто генерує близько 1,5 тисячі кубічних метрів відходів, щоденно сміттєсортувальний модуль переробляє 200 кубічних метрів та вилучає з них близько 50 кубів вторинної сировини. Тобто зазначений об’єм відсортованого сміття складає 3% від загального обсягу побутових відходів, що утилізується містом.

За словами Мисника, з моменту започаткування цієї практики краматорському КАТП вдалося відсортувати та реалізувати 35 тонн полімеру, 17 тонн металу, 9 тонн макулатури. Та заробити на реалізації 326 тисяч гривень. На ці кошти закуповуються нові контейнери, відбувається їх ремонт та відновлення, також здійснюється ремонт машин.

Але ж, за словами Віктора Миколайовича, цей прибуток покриває тільки одну третину витрат на саму реалізацію програми з сортування відходів через недостатній об’єм сухого сміття. Це він пов’язує, перш за все, з невисоким ступенем свідомості та обізнаності щодо проблеми сортування сміття мешканцями міста. Тобто містяни просто не знають, що, як і для чого треба сортувати.

Про культуру поводження з відходами

На думку Віктора Мисника, для більш успішного впровадження програми сортування сміття, крім встановлення необхідної кількості спеціальних контейнерів на кожному сміттєвому майданчику, треба прививати громадянам культуру поводження з відходами. Починати треба з найпростішого: на кожному контейнері розміщувати певну інформацію, для чого його використовувати. По мірі адаптування містян до простіших правил сортування, потроху ці правила ускладнювати - встановлювати додаткові окремі контейнери вже під інші види відсортованого сміття. 

Наприклад, спочатку привчити відсортовувати сухе сміття від вологого, потім відокремити контейнери для збору скла, потім - для паперу, згодом - для пластику і т. д. Наразі саме таку схему залучення громадян до сортування сміття втілює підприємство. Хоча насамперед проблему кількості відходів Віктор Миколайович бачить більш глобально - у самій споживчій звичці користуватись у повсякденному житті одноразовими промисловими виробами, які становлять значну частину відходів.

Плани держави: за стандартами ЄС

Діяльність у напрямку цивілізованого та сучасного підходу до поводження з відходами потроху просувається і на державному рівні. Ще 2017 року Україна повинна була прийняти законодавчий акт про поводження з відходами, який би відповідав стандартам ЄС і слугував би підтвердженням виконання встановлених положень Угоди про асоціацію. Уряд досі його не прийняв. І тільки цьогоріч в червні належний законопроект "Про управління з відходами" №2207 -1д було ухвалено в першому читанні.

Тетяна Тевкун, юрист реформи управління відходами Команди підтримки реформ при Міністерстві захисту довкілля та природних ресурсів України, надає великого значення прийняттю цього законопроекту. Адже цей проект Закону здатен буде запровадити нові прозорі правила на ринку та дозволить встановити сприятливі умови для залучення нових інвесторів, створити саму галузь переробки відходів та сприятиме екологічно безпечному поводженню з ними. “Він є законодавчим підґрунтям для короткострокового та довгострокового планування управління відходами”, - каже Тетяна Тевкун.

Законопроект розроблено на основі трьох директив ЄС: про відходи, про захоронення відходів, про промислові викиди. І передбачає введення жорстких європейських екологічних норм для операцій щодо поводження з відходами не тільки на побутовому, але й на промисловому рівні, щоб не допустити нанесення шкоди здоров'ю людей і довкіллю.

Він передбачає реформування і оновлення наявної системи в багатьох напрямках. Перш за все, він розширює існуючий перелік відходів за рахунок введення європейської системи кодування, що дозволятиме вибрати екологічно небезпечні способи поводження з ними, в залежності від ієрархічного ступеню відходів. Зараз цей перелік складається всього з трьох категорій відходів, то ж і принципи їх безпечної утилізації та захоронення порушуються.

Тобто в Україні наразі практично всі небезпечні відходи захоронюються не вірно і завдають шкоди довкіллю. Також законопроект запроваджує систему відповідальності виробника, яка встановлюватиме вимогу для вітчизняних виробників та імпортерів нести відповідальність за повний цикл життя створеної ними упаковки, батарей, акумуляторів, електричного та електронного обладнання. Він же запроваджує принцип “забруднювач платить”, який передбачає внесення змін до Кодексу про адміністративні порушення та значне підняття штрафів за порушення вимог законодавства у сфері управління відходами, зокрема, і за засмічення територій.

Стосовно формування ринку відходів цей законопроект передбачає створення електронної інформаційної системи управління відходами для забезпечення прозорості та уникнення корупційних випадків у цій галузі. Електронна система складатиметься з відкритих реєстрів даних, модулів для надання адміністративних послуг, звітності та аналізу даних статистики. Для порівняння, на даний момент в нас діє така схема, за якою практично всі кошти, вилучені за надання послуг перевезення, сортування, зберігання та переробки відходів, стікаються до компаній-перевізників, що займаються збором та вивезенням побутового та промислового сміття. А сама вторинна переробка відбувається фіктивно або ж з екологічними порушеннями. Новий Закон передбачає введення регіональних адміністраторів цих послуг, до яких би спрямовувались кошти від оплати за них населенням, а далі рівнозначно розподілялися б поміж всіх учасників схеми роботи з відходами. Це створить можливості для залучення до схеми декількох учасників, що, в свою чергу, сприятиме залученню інвестицій у будівництво сміттєпереробних заводів.

“Наразі цей проект Закону готують до другого читання. Якщо його схвалять, розпочнеться процедура його ствердження на всіх встановлених рівнях законодавчої влади. А після прийняття цей Закон повністю змінить законодавчу базу та створить потужну систему управління відходами на національному рівні,” - підбиває підсумок пані Тетяна.

Отже, чи вийдемо ми на рівень цивілізованго поводження з відходами, і коли це станеться залежить від багатьох факторів - і від держави, і від місцевої влади і від нас самих. І що для цього важливо - це не тільки грамотна державна політика та вміння споживача сортувати відходи, але й зміна самої філософії споживання кожним з нас.

Інші статті на цю тему

коментарі