reklama-v-kramatorsk-post-top
Важливо :: Життя громади :: 17 липня 2018 16:07 , Краматорск Пост
20180709-144029

"Зараз журналістика перестала виконувати свою базову функцію"

Інтерв’ю з Вікторією Сюмар, народним депутатом, головою комітету з питань свободи слова та інформаційної політики Верховної Ради України

Нещодавно ми публікували інтерв’ю із Павлом Ковтонюком, заступником міністра охорони здоров’я України, яке проходило в рамках спільного проекту Українського кризового медіа-центру та Естонського центру східного партнерства.

Кореспондент Post взяв участь у ще одній зустрічі в рамках проекту. Цього разу журналісти спілкувалися з Вікторією Сюмар, народним депутатом, головою комітету з питань свободи слова та інформаційної політики Верховної Ради України. Вона поділилася своїм баченням питань захисту журналістів, державної підтримки ЗМІ та протистояння російській пропаганді.

Зараз багатьох турбує законопроект №6688. Що ви про нього думаєте?

(Законопроектом запропоновано надати право Службі безпеки України за рішенням суду або в інших встановлених законом випадках блокувати доступ до певного інформаційного ресурсу з використанням технічних засобів, які встановлюються операторами, провайдерами телекомунікацій.

Крім того, провайдерів телекомунікацій планують зобов’язати за власні кошти купувати і встановлювати технічні засоби, які визначить адміністрація Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації за погодженням з СБУ)

− Я думаю, що у нього немає шансів бути схваленим у тому вигляді, в якому він є. Ініціатором цього законопроекту була СБУ, і вони не приховують цього. У СБУ пояснили, що не можуть самостійно блокувати російські змі та сайти, які потрапили під санкції. І тому ключова ідея законопроекту − це обладнання для провайдерів. Але є велика група провайдерів, які не зацікавлені витрачати свої кошти на закупівлю цього обладнання. Хоча всі говорять тут про свободу слова, насправді мова йдеться про гроші. Вони мають забезпечити блокування своїми силами, в інший спосіб це практично неможливо. Але навіщо в цей законопроект  вставили те рішення, що по запиту слідчого можна закривати сайти - для мене це дивно. Ця ініциатива, очевидно, не буде сприйнята.

Як відомо, європейці рекомендують Україні покращити якість захисту журналістів, що про це думають депутати ВР?

− На законодавчому рівні захист журналістів у нас ледве не найкращій в Европі, але інша справа − це слабкість правової  системи. Набагато простіше доводити хуліганку, ніж перешкоджання професійній діяльності журналіста, яка передбачає кримінальне покарання. Тобто на рівні закону це прописано добре. Будь-хто, хто мае посвідчення навіть спілки журналістів, має право на збирання та обробку інформаці. Відповідно, будь-яке перешкоджання карається відповідно до кримінального кодеску. Суди рідко приймають такі рішення. Це питання до нереформованого суду, це питання до прокуратури. Мені складно сказати, що ми ще можемо впровадити, якщо є кримінальна відповідальність за такі речи.

Проблема в тому, що більшість законів зроблені так, що там немає умовної зони відповідальності, наприклад штрафів чи чогось. Я не люблю декларативності. У мене складається враження, що закони пишуться для того, щоб ті закони можна було обійти. У нас так, доречі, так написано Кримінально-процесуальний кодекс. Там дуже важко дійти до позитивного результату, тому що писали його люди, які знають, що можуть дуже гарно заробляти на обходженні цих законів і униканні покарання. Я намагаюсь писати закони як журналіст, щоб було чітко, стисло і зрозумілою.

Що ви скажете про державну підтримку реформованим ЗМІ найближчим часом?

− Вважаю, що з цим треба бути дуже обережним і прописувати умови такого співпрацювання. Може таке статися, що за це вас захочуть тримати на гачку. Хіба вам таке потрібно? Це може бути висвітлення якогось проекту, сфери національної безпеки чи ще щось, але ви повинні мати редакційну незалежність у цьому питанні.

Я союзник преси набагато більший, ніж влада. Влада не вміє працювати з пресою. Влада любить, щоб їх хвалили, облизували, а не показували реальну картинку.

З іншого боку є перекоси в інформаційній політиці. Не може бути такого, щоб досягення країни не мали права на висвітлення, бо критика заміняє все. До чого ми довели суспільство? Електоральні настрої прямо зумвлені інформаційною політикою. Рівень розчарування та фрустрації  зашкалює. Чому?  Тому що люди постійно дивляться телебачення. От наприклад, в Россії все в сотні разів гірше, у нас багато більше позитивних змін, але там зовсім інше інформаціне середовище. Вони "вєликая страна", а ми самі себе опускаємо, і цей комплекс меншовартості працює постійно.

От пам’ятаєте квоти на радіо?  Українських пісень немає...як далі жить радійщикам? Та повно їх і постійно записуються доволі достойні пісні. Ми можемо і робимо. Фільми знімаємо. Повністю запустили виробництво своїх програм. На високому рівні. Тим не менш ніхто цього не бачить. Або, наприклад, децентралізація. Я вважаю, що є успіхи, є успішні громади, ініциативні лідери громад. Є унікальні речі, дороги, освітлення. Про це хтось пише? А хтось пишається? І що ми бачимо в суспільстві? Все пропало, нас грабують, зрада. Я згодна, що економічна політика уряду така собі. Треба максимально стимулювати створення робочих місць, максимально стимулювати інвестиційний клімат в Україні, зменшувати податок для тих, хто інвестує в країну. Так до цього всього є багато питань. Але треба правильно ставити всі ці питання. Мені зається, що зараз журналістика перестала виконувати свою базову функцію і бути позитивним і прогресивним драйвером.

Як зробити так, щоб олігарх не впливав на свій телеканал? Як зробити видання незалежним від думки господаря?

− Світова практика показує, що є один шлях: створити медіаринок, щоб телеканал заробляв гроші для олігарха, а не олігарх в нього вкладав. Якщо він свої гроші вкладає, то він хоче їх десь відбити. Це замкнуте коло української корупції. Коли канал коштує 30 мільйонів, то зрозуміло, що його власник захоче заробити 150 мільйонів для себе і ще 30 для того канала, щоб профінансувати. Необхідно, щоб каналів було стільки, скільки об’єктивно рекламний ринок зможе прогодувати. Наприклад в Польщі 4 канали, чому ми вирішили, що в нас має бути тільки 14 інформаційних?

Свобода слова стане реальною тоді, коли і кількість газет, і кількість каналів стане на порядок меншою. Ми роздули свою медіа-систему. І зараз люди не готові платити за інформацію. Ви бачите, на заході газети не прочитаєш, поки не купиш підписку в інтернеті. Відповідно, у нас уявити собі таку модель неможливо.

Коли сама інфорамція стане цінністю?

− Весь світ думає над цим питанням. Як показує досвід росіян, найефективніша модель станом на зараз: взяти гроші Газпрому і оболванювати весь світ. І весь світ вірить російській пропаганді. Сорі, але ми тут неспроможні, бо навіть в досвідченій Німеччині набагато більше людей довіряють російським каналам, а в нас нема цих мільярдів доларів для того, щоб створювати таку ж саму пропаганду в світі.

Ваша думка щодо політичної реклами на телебаченні?

− З точки зору виживання ЗМІ вона потрібна, бо реклама − це чесно. Це не примітивна дурілка та джинса. Це цивілізований спосіб, але я б її обмежила. Я б особисто заборонила знімати постановочні ролики. Бо оці ридаючи бабці − це якийсь цинізм. Політична реклама має бути такою: політичні тези або якийсь звіт роботи партії. І це нормально. А то зараз ми побачимо купу пустих нічим не обгрунтованих заяв. От остання заява Тимошенко про те, що Президент домовився с главарями «ЛНР» та «ДНР». Які докази? Ноль. Хтось спитав про докази? Ніхто. Як можна робити таку заяву і не нести за це відповідальності?

Це масово шириться, і люди цьому вірять. І це все тільки початок. На час виборів цього маразму буде в тисячи разів більше.

Як ви оцінюєте результати реформи суспільного телебачення?

(Суспільне телебачення і радіомовлення України — публічний інститут, призначений задовольняти інформаційні потреби українського суспільства, залучати його представників до обговорення та вирішення найважливіших соціально-політичних питань, сприяти формуванню громадянського суспільства в Україні та забезпечувати належну реалізацію конституційного права кожного на інформацію)

− Те, що в суспільного телебачення найчастіші новини, це факт. Але які в них рейтинги − це інше питання. І друге питання, чи треба державі платити за новини, які ніхто не дивиться? В них вкладено 25 мільйонів доларів. Це бюджет 1+1,  які знімають свої програми, авторські шоу та серіали.

Намагання каналу бути поза політикою не працює, намагання не помічати війну теж не працює.

Шанси у цієї реформи стати успішною є, але політика каналу має показати, що вона робить продукт, який не робить приватне телебачення. Станом на зараз я такого не бачу. Далі, якщо будуть такі низькі рейтинги, це може стати проблемою для отримання державних коштів на наступний рік.

Валерія Пімкіна

Інші статті на цю тему

коментарі