"Затрималась вдома і дивом не постраждала". Жителька Краматорська у Вінниці ледь не опинилася у епіцентрі теракту

Про Юлію ми вже писали в одному з матеріалів, у якому вона із іншими краматорцями ділилася враженнями про місто, куди евакуювалися під час війни.  Сьогодні вона розповіла нам, як після кількох місяців у мирному тиловому місті знову відчула близькість війни. 

До вчорашнього жахливого теракту, через який на ранок 15-го липня уже понад 20 загиблих, 100 поранених, ще близько 40 осіб вважаються зниклими без вісті, у Вінниці було «тихе життя», як називає це Юлія – люди спокійно гуляли набережною Південного Бугу, пили вино у ресторанах або вибирали літнє взуття у магазинах. 

«Спочатку ти реагуєш на мирне місто дивно – як так, десь там війна, вибухи, цукор по  50 гривень?! Але потім ти наче йдеш на угоду із власним сумлінням – починаєш спокійно спати вночі, вимикаєш сповіщення у додатку, а під час повітряної тривоги не ховаєшся у ванній, або незважаючи на виття сирен, продовжуєш гуляти містом у пошуку яскравої літньої сукні. Так, десь там війна, але саме ти живеш мирним життям, хоча й далеко від дому».

Вчора Юля неспішно збиралася у центр Вінниці, щоб зустрітися з мамою, яка зараз живе у передмісті. День обіцяв бути гарним і таким саме тихим, як усі попередні.

«Але реальність нагадала, що втекти від війни в Україні неможливо. Я живу за кількасот метрів від місця, куди прилетіли російські ракети. Так сильно я не була налякана навіть у рідному Краматорську.  

Почувши страшні та знайомі звуки, я одразу впала на підлогу. Лежала і читала молитви, розуміючи, що від цього жаху в Україні нема куди бігти, доки ми не переможемо цього кривавого ворога. 

Не знаю, скільки з тих, хто прочитає про мої враження, потрапляли у зону влучання ракет, але це справді дуже страшно».

Від епіцентру прильотів російських ракет Юлію відділяє усього близько пів кілометра. Якби вона вийшла раніше, то… про це й думати не хоче. 

«Наслідки я бачила пізніше…. Мені спочатку здалося, що влучили у житловий комплекс у центрі. Нічого не знімала, крім коротенького відео. Але усі, мабуть, і так бачили фото з інших джерел. Я дякую Богу за те, що дивом, просто затримавшись «вдома» із виходом, залишилася живою. А ще я дуже вдячна великій кількості людей, які почали мені дзвонити та писати, щоб дізнатися що зі мною. Ми разом. Усе буде Україна». 

коментарі