У Вільній Хаті "Розквітла вільха" (оновлено)

Містами Донецької області триває тур з презентації збірки поезії "Розквітла Вільха" сучасних і талановитих краматорських поетів та поетес.

Ідея видання збірки зародилася в далекому 2017 році на святкуванні третьої річниці культурної платформи "Вільна Хата", у приміщенні якої ще з 2014 проводилися вечори поезії.

В рамках туру презентації вже відбулись у Бахмуті, Мирнограді, Дружківці та Костянтинівці. 31 травня презентація пройде у Слов'янську о 17.00 у приміщенні платформи ініціатив "Теплиця" по вул. Торська, 4.

А в перший день літа, 1 червня, завершиться тур презентацією збірки у "Вільній хаті" Каматорська о 18.30 за адресою: вул. Двірцева, 28. 

До збірки увійшли твори 16 митців та мисткинь. Деякі з них були ініціаторами та укладачами збірки.

Передують в ній вірші Максима Ходушка. Він є одним з укладачів-редакторів. Як зазначено в коротенькому резюме цього автора, акінчив
Горлівський інститут іноземних мов, працює з людьми, з хліборобами. В нього активна громадська позиція, він блогер, мислитель та поет. Його вірші переважно про кохання, справжнє чи уявне, тобто деякі з них зовсім невмотивовані. 

Синім кольором сапфіру,
Наче хвилями морськими
В день погідний виблискають
Чистії дівочі мрії.
Сонцем граючись, радіє
І блакить небес співоча
Із відтінком ніжно-сірим —
Так сміються твої очі.

Артем Морозов - співорганізатор і ведучий вечорів поезії, упорядник і редактор збірки "Розквітла Вільха". ІТ-шник та учасник проектів "Вільної хати" з моменту її заснування. А ще Артем автор двох книжок, які можна віднести до жанру фанатської літератури.

Хіба ж розквітнуть квіти в червні,
Якщо не посміхнешся розмаїттю трав,
Якщо не сниться море й береги зелені.
Красуня, знала б ти, як довго я чекав.
Коли ж до мене ти похмура і безслівна,
Душа вмирає від німої самоти.
Хіба ж я не казав, що ти чарівна?
Пробач, що неможливо за тобою не піти.

Карина «KARIZZA» Єфремова. Свої вірші записувала під електронний біт. Була виконавицею у музичному гурті «KARIZZA», її пісні та вірші отримували безліч рецензій і позитивних відгуків.

Как спокойно крошками льда
Сыпется на твои плечи мой взгляд.
Я не умею, но хочу рисовать
Тебя.
Как же тихо моя душа
Поет прощальную песню
Еле дыша
Вечностью.
Невыносима надежды печаль,
Кажущаяся беспечностью.
Веки сомкнулись, устав наблюдать
Безупречность.

Влад «Znakomый» Крупко - поет, музикант. Один з організаторів фестивалю соціальної активності «PLAN B L’viv»,
фестивалю натільного художнього розпису «West Tatto Fest 2017». Учасник молодіжного кластеру «НЕ МОВЧИ».

Шкіра усе пам’ятає.
Поміж магістралей тебе,
І там де мене вже немає.
Тануть сніги,
І крига ламає пустелі.
Усе почалося спочатку
Від вибуху до Одисеї.
Шкіра усе пам’ятає.
Повстали стовпами
Хвилини.
Твій час нерівномірно минає,
Через стелю,
І до вхідних дверей,
Які вже ніхто не відкриває.
Кожна нова пляшка,
Міняє стару.
На твоїх пальцях
Співає дешевий джаз.
Шкіра пам’ятає усе.
Закриваючи двері
І гублячи нас.

Пилип Лавров. За освітою і основною діяльністю — лікар. Один з авторів збірки «Нова харківська поезія та проза» (2016). Дипломант, переможець та учасник багатьох літературних і мистецьких фестивалей.

(уривок)

мовби склавши країну цю, схід до заходу,
її склавши по лінії блиску дзеркала,
йду по лінії в місто старого захвату,
де в порту моряків зустрічають церквою.
те минуле, що склалось річними колами,
тут знайомлю з тонких наших днів ділянками.
і, задіявши свій механізм знеболення,
мармур часу цього вивільняє янголів.
потирають зап’ястки нарешті звільнені.
й, позбуваючись наслідків дружби з тінями,
нам наносять на шкіру серпанок спільного
наітоншими вістрями — співпадіннями...

Дмитро Котков працює журналістом. Пише вірші, співає.

ДІВЧИНКО (уривок)

Дівчинко, я тебе запрошую на каву
Лайкнув зранку твою аву
То і є тобі подарунок!
Ще тебе кличу у зоопарк
Дивитися на паву!
За то отримую поцілунок!
Дівчинко, ти розповідаєш про політику,
У якій розумієшся десь на три бали!
Я влаштовую філіппіку, твоя міміка
Неперевершена! Кажеш, про то тобі вже казали...
Добре! Іди до мене, дівчинко!
Зрозумій, мій вірш тебе від нудьги врятує.

Влад Сайков. Навчався на факультеті іноземних мов. Захоплюється гітарою, спортом, мандрівками.

ТВОЙ ГОЛОС

Твой голос приглушенный отразился
Невиданной доселе теплотой.
С ним на мгновенье гул остановился
И обратился мертвой тишиной.
Мы все решили, все установили:
Как с вечеринкой быть нам наперед.
Намеренья из слов мы воскресили,
Чтобы увидеться друг с другом вновь.

Яна Ладика. Викладач іноземних мов. Пише вірші на різні теми, пише як дихає, друкуючи на клавіатурі одразу із голови.

СТРАННИК

Сегодня странник я как, луч средь звёзд.
Иду к тебе, сбивая ноги.
Не устрашусь упрёков и угроз,
Дороже нет к тебе дороги.
Твои глаза мне свет несут,
Средь ночи тёмной я — провидец.
Порывы сердца сберегут
меня твои,
и небо заискрится.
Я — странник. Я же времени изгой.
Мне словно горе душу режет.
В твоих объятьях — покой.
Одно желаю — к тебе ближе
Прийти и снова удивиться,
Иль ангел мне вдруг только снится?
Дорога вьётся к звёздам вдаль.
Так далека моя печаль.

Сергій Ромашка. Має медичну освіту. А вірши пише ще з підліткового віку.

Нас не заметят боги,
И люди не увидят лики,
Все наши сны-тревоги
На дорогих с каймой картинах,
Мы не оставим зданий,
И не запечатлеем море,
Лишь привнесём в сознаний
Массу ещё одно такое.

Сергій Білоус. Окрім поезії займається музикою, пише і виконує власні пісні. Займається фотографією.

ДАВАЙТЕ! (уривок)

Давайте ждать! Давайте!
Пока в душе не наступит новый Верден.
И внутреннее рвение почаще заглушайте!
Пока не проснется ваш личный Тайлер Дерден!
Давайте мечты достанем и распакуем!
Давайте подкову перевернем и скрутим кольцом,
Неугодные воспоминания возьмём и забудем.
Главное — гордость! Главное — сохранить лицо!
Зачем нам серые будни? Давайте лучше
Красочной реальностью окутаем мозг!
Придумаем себе жизнь ярче, слаще и гуще.
Блестящую! Как туфлей лакированных лоск...

Юрій Волович. Народився у Краснодоні. З дев’яти років мешкає у Краматорську. Навчався в школі №5, яку закінчив у 1968-му році. Вірші пише з 20 років, з армії. Працював на підприємствах міста. Нині пенсіонер.

ТЫ МОЙ ЕДИНСТВЕННЫЙ НА СВЕТЕ БРИЛЛИАНТ

Ты мой единственный на свете бриллиант,
Лучи твои насквозь меня пронзают.
Перед тобою я как мальчик-дилетант,
Объят огнём и в нём свечой сгораю.
Лучом, ты можешь холодом обжечь —
Достаточно гордыни доли малой.
И ревности безумная картечь,
Уже под сердцем леденит металлом.
Унять её порой не в силах я!
Слепят огня сияньем твои грани.
Бесценный бриллиант ты у меня,
Им восторгаться взор мой не устанет!
Ты мой единственный на свете бриллиант.

Юлія Гур’єва. "Весела і талановита. Успішно працює на терені кулінарного мистацтва на радість людям," - зазначено в її резюме.

ОДА ЕДЕ

Люблю еды я ароматы
Как пахнут булочки в печи,
Они как запахи соблазна,
От наслаждения ключи.
Бывает, невозможно ничего представить —
Полёты в космос, важные дела,
Когда туманом, нарушая все границы,
Окутывает запахом еда.
Пусть кто-то скажет — мы едим, чтоб жить,
И нет в том красоты и радости.
Еду я не готовлю, я её творю,
Украсив скучный день, как блюдо пряности!

Марія Козиренко. Поетеса, письменниця, художниця-графік. Дипломантка і лауреатка літературних конкурсів. А ще авторка збірки поезій «Сонячна бомба» та книги малої прози «Бюро загублених думок», повісті «Жуйка», збірки поезій «Слова автора».

Я хочу сісти в безкіне-кіне-кіне-кінечний поїзд,
Приїхати і вийти там, де сніг підпер заметом небо
І до дверей ведуть одні сліди, по них ітиму.
На білім тлі, на обрії дерева обіймами розкритими завмерли,
І сонце, що від нього аж іскрить, світитиме,
Аж поки стане тепло і вечірньо
В очах твоїх,
У сховку, де принишкли навіть тіні,
І йдуть одна за одною по колу
Тремтливі неполохані хвилини.

Олександр Олійник. Є автором роману «Денний звук», з яким став переможцем першого східноукраїнського Регіонального конкурсу літературної творчості «Кальміюс» в номінації «Проза для дорослих» з романом «Денний звук».

А ти лети.
На вогкому асфальті
залишені тобою відбиття
ще марять у цю мить про вороття,
та зникнуть в хаотичному азарті
краплин дощу.
Лети! Лети!
Над дзеркалом калюжі
складаючи думки на власний лад,
уносячи з собою аромат,
хвилюючи мій погляд дуже-дуже.
Бо не байдуже.
Лети і ти
у ніч своїх Свобод
радіти надчутливостям безсоння,
зіркам чи накраплянню завіконня,
щоб відчувати цінність нагород
свого вертання.

Ігор Гончаренко. Член Спілки журналістів України з 2003 р. Автор книг для дітей «Вогнева казка» та «Іграшки проти чужинців».

ПЕРЕМИРИЕ

Нам объявили: будет перемирие.
Пришло, мол, время полной тишины.
Ни тебе взрывов, ни тебе насилия.
Из всех шумов остался храп жены.
Соседи в доме дружно целовались
(из тех, кто выжил всем смертям назло).
И даже те, что без жилья остались
Во двор тащили радостно вино.
Вещал канал российский: «оккупанты
Оставили родной аэропорт».
И выдавал нам на-гора гаранты,
Но, оказалось, просто брал на понт.
Ударил «ГРАД» по-воински искусно,
И сразу стало мало тишины.
И пили мы вино в подвале грустно
За странный мирный план своей страны…

Віра Шелест. Віра за освітою — культуролог, за способом мислення — невиправна мрійниця, за образом життя — людина у русі. Квіти, музика та вірші — постійне джерело жаги до життя.

Там, де сонце в твоїх долонях,
Де проміння на кінчиках пальців
З небесної візьмем палітри
Чарівної акварелі.
Намалюємо міст, дорогу —
І закоханих відведемо
В край, де падає тихо листя,
Наче звуки осінньої пісні.

коментарі