Цікаво :: Люди К. :: 27 грудня 2022 13:05 , Максим Ходушко
citylifecover

«Зрозуміло, що вже нічого не буде, як раніше», – кажуть краматорці

Мешканці різних районів міста розповіли, як це жити у Краматорську зараз

З початком великої війни хтось виїхав з Краматорська відразу, хтось трохи згодом, а на сьогодні деякі краматорці вже повернулися (про кількість населення у місті розповів минулого місяця очільник області) . Чимало й таких, хто нікуди не виїжджав. Кожен вирішував і вирішує це сам для себе. І багато у чому рішення залежить від того, як людина сприймає обстановку у місті та чи готова її витримувати. 

Отже, ми спитали мешканців кількох районів міста, як це – жити у Краматорську зараз. 

Андрій, 35 років, Шабельківка, викладач

test

Увесь цей час я у місті. Нікуди не виїжджав. Викладаю у ДДМА, усе зараз онлайн.

Тепер доводиться активно користуватися павербанками, ліхтариками, встигати зарядити усі гаджети. Але мені здається, що обстановка у Краматорську зараз більш-менш стабільна. 

Я скажу за себе – у мене зараз таке відчуття, наче навколо свіже та чисте повітря, як ніколи, якесь відчуття відродження. Тож сподіваюся на краще.

Газ у нас удома балонний, а будинок опалюємо дровами та вуглем, хоча ціни на все просто космічні. Нічого, переживемо і це. Головне, щоб війне скоріше закінчилася. 

test Дрова на зиму готові

Хочу розказати про інше. От нещодавно під час обстрілу міста мій навчальний заклад ДДМА зачепило теж. Знову постраждали вікна, які ми ремонтували влітку та на початку осені. Але наш дружний колектив викладачів та співробітників об'єднався, – ми всі разом знову усуваємо пошкодження. 

Мені теж довелося лазити по вікнах, – зашивати їх плівкою за допомогою будівельного степлера. Багато слюсарної роботи.

Але знаєте, майже усі з колективу, хто перебуває у Краматорську, прийшли допомагати. ДДМА – це наш рідний дім! 

Катерина, 33 роки, район міськвідділу, не працює

test

Я не виїжджала з міста, зокрема через домашніх тварин. Чекали «критичного моменту» і тоді б виїхали, але він, на щастя, не настав. 

Разом із сусідами організували бомбосховище у підвалі. Вдома зробили запаси води, їжі та медикаментів. 

Навесні, після масової евакуації, місто виглядало неживим – поодинокі люди, практично немає машин, тиша та темрява, і, на жаль, багато залишених господарями тварин. Це було важко. 

Щодо обстрілів… У перші тижні просиналася вночі та далі спостерігала за ситуацією, а пізніше вже по звуку почала розуміти, що це було і як далеко – і знову засинала. Психіка адаптується до найнесподіваніших речей. 

test Вуличних тваирин під час великої війни стало більше

Мені здається, людей повернулося багато. А з ними й невеликий бізнес – сфера торгівлі та харчування. Радує, що знову працюють медичні заклади, діагностичні центри та ветеринарія. З нових реалій – велика актуальність гуманітарної допомоги. 

Небезпека спростила комунікацію, зробила людей більш відкритими одне до одного, – як до друзів і сусідів, так і до незнайомців. Коли розумієш, що в один момент можеш втратити житло, близьких або власне життя – це багато що змінює у світогляді. 

Проте жити без можливості далекого планування незручно і некомфортно. 

Якщо світло вимикають за графіком, тоді просто – зробити чай у термос, нагріти їжу, зарядити телефон. Розподілити справи, які можна зробити зі світлом, а які без. Є ліхтарик, свічки та навіть лампа, яка підключається до автомобільного акумулятора.

Під час блекауту підіймалася на 9-й поверх, щоб зловити трохи мобільного інтернету та дізнатись останні новини.
Та головне, що місто не було в окупації, що росіяни не дісталися до нього завдяки нашим ЗСУ. 

Зрозуміло, що вже нічого не буде, як раніше. І це стосується не тільки Краматорська, – це стосується усієї України. Ми переживаємо страшні моменти, які змінили нас і наше майбутнє.

Ярослав, 31 рік, Новий Світ, фрилансер

test

Я повернувся до Краматорська з Одеси. Там був з квітня. До того десь на тиждень приїжджав додому у серпні. 

Відчувається, що обстановка в Краматорську більш напружена, ніж в Одесі. На жаль близькість фронту дає про себе знати. Але, як на мене, зараз обстановка принаймні не гірша, ніж була у жовтні, коли я приїхав. Це вже добре. 

Коли є вільний час, а до того ж немає світла, тоді займаюся спортом, слухаю музику з телефону або, поки вдень це можливо, читаю книжки. Загалом жити в Краматорську зараз – це той ще хард стайл.

test "Подарунки" від росіян, які можна знайти після обстрілу

 Все ж таки сумно і печально у місті, час наче зупинився. Здається, що окрім обстрілів тут нічого більше не трапляється.

Я, мабуть, місяць звикав до реалій такого Краматорська, а надто на противагу до Одеси. В Одесі життя кипить. Повно народу, все працює, відбуваються навіть якісь культурні події.

А ще мені не вистачає спілкування – рідні та друзі далеко. А з тих, хто є у місті, важко когось витягнути просто навіть на прогулянку, хоча і погода переважно чудова і можливість є. 

Мейра, Даманський, тимчасово не працює

test

До Краматорська я приїхала як ВПО у середині липня. До того кілька років жила у Бахмуті. Родом з Горлівки.

Бахмут почали руйнувати з травня. Там немає світла, води та зв'язку через бойові дії. У порівнянні з Бахмутом у Краматорську тихо. Прильоти мене не лякають, звикла.

Треба бути готовою до гіршого, щоб потім не розчаровуватись. Але все одно вважаю, що місто потихеньку оживає після звільнення Ізюму та Лиману.  Хоча рано розслаблятись.

Добре, що зараз світло можуть зовсім не вимикати або тільки на пару годин і що поки на вулиці температура вища за нуль. Якщо світло вимикають, є павербанки, ліхтарики, їжа швидкого приготування. Я тоді дивлюся фільми або слухаю лекції, які закачую. Діти вже дорослі й давно живуть окремо. Тому також не бачу для себе особливих побутових проблем.

Радує, що працює Укрпошта та Нова Пошта, навіть відкриваються нові відділення.  Місто живе.  А ті товари, яких немає у магазинах, є можливість замовити через інтернет. Так що жити можна.

Цю публікацію було створено за фінансової підтримки Європейського Союзу в партнерстві з DW Akademie. Вміст публікації є одноосібною відповідальністю Краматорськ Пост та не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.

Інші статті на цю тему